§ 2. Початковий етап розслідування

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела: а) заява потерпілого; б) повідомлення службових осіб про вчинення злочину;

в) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину; г) заяви очевидців про грабіж або розбій; ґ) безпосереднє виявлення слідчим, прокурором, судом ознак злочи­ну; д) інші джерела.

З метою встановлення істини на початковому етапі розслідування необхідно встано­вити групу обставин, до яких можна віднести: а) мав місце грабіж чи розбійницький на­пад, тобто наявність ознак, що свідчать про підготовку і вчинення злочину; б) яким спо­собом та які використовувалися прийоми і знаряддя; в) час учинення злочину (відіграє важливу роль, тому що дає змогу встановити можливих свідків, визначити послідов­ність проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на переслідування злочинців), створення перешкод для приховання і реалізації вилучених матеріальних цінностей; г) особа злочинця, ґ) співучасники і роль кожного у вчиненні злочину; д) мо­тиви вчинення злочину; е) дані про осіб, які раніше вчиняли подібні злочини; є) обста­вини, що сприяли вчиненню злочину, та яких заходів необхідно вжити для їх усунення.

Цей етап розслідування грабежів і розбоїв визначається характером слідчих ситуа­цій, що виникають. Це, в першу чергу, поєднується з проміжком у часі, який минув з мо­менту вчинення злочину до моменту початку розслідування, способами приховування злочину і викраденого майна, його кількості, товарної значущості і споживчої вартості, поведінкою потерпілого і свідків, кількістю злочинців та ін.

Після одержання повідомлення про вчинений грабіж чи розбій слідчий приймає рішення про застосування тактичних прийомів і використання невідкладних оператив- но-розшукових заходів для виявлення обставин, що підтверджують або спростовують факт учинення злочину. При цьому повинні бути повно і якісно використані всі мож­ливі процесуальні засоби. Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК України проводиться попередня перевірка. При цьому необхідно пам’ятати, що ці злочини швидкоплинні, а обстановка їх вчинення, як пра­вило, містить незначну інформацію, тому така перевірка повинна бути невідкладною і швидкою. По справах даної категорії необхідно виявляти особливу обережність щодо фактів, викладених у заяві потерпілого.

Практика свідчить про те, що серед осіб, які заявили про грабіж або розбій, є й такі, що повідомляють неправдиві факти в силу заінтересованості. На цій стадії важливо та­кож встановити відношення потерпілого до вчиненого злочину, тобто чиє майно знахо­дилося в його розпорядженні в момент учинення злочину, його кількість, індивідуальні ознаки. Необхідно також встановити ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень потерпілого. Така, як ми відзначили, невідкладна перевірка передбачає встановлення додаткових обставин, що дає можливість слідчому об’єктивно оцінити їх практичну значущість і правдивість.

Встановлення цих ознак здійснюється на початковому етапі розслідування і прово­диться поетапно, оскільки вони тісно взаємопов’язані між собою.

Початок активних дій слідчого за фактами грабежу або розбою багато в чому зале­жить від своєчасного порушення кримінальної справи. У випадках, коли слідчий одер­жує заяву про вчинений злочин за ознаками статей 186 або 187 КК України, що потре­бує швидкого реагування, затягувати з порушенням кримінальної справи не можна. Проте, приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, слідчому необхідно оцінити наявну інформацію, що стосується факту вчинення злочину, осіб, які вчинили напад, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого, спосіб заволодіння майном або цінностями, їх індивідуальні особливості, товарну значущість, можливості прихо­вування, збуту і переробки. Це дасть змогу слідчому вже на початковому етапі розсліду­вання в повному обсязі використовувати криміналістичні засоби й оперативно-розшу- кові заходи, почати перевірку висунутих слідчих версій і намітити план розслідування.

В основу висування версій у справах про грабежі та розбої можуть бути покладені різні вихідні дані. При цьому велике значення має інформація про те, хто вчинив зло­чин, яким і в якій кількості майном вони заволоділи, способи його приховування і реа­лізації. Наявність цих обставин дає змогу висунути загальні версії. У свою чергу особли­вості предмета злочинного посягання дають змогу визначити деякі уявлення про пе­реслідувані інтереси.

Що стосується побудови типових слідчих версій, то при їх висуванні необхідно вико­ристовувати не тільки наявну інформацію про вчинений злочин, а й у повному обсязі використовувати системи типових версій, розроблених криміналістикою.

Початком процесу розслідування грабежів і розбоїв служить письмовий план, який сприяє поетапному, послідовному і логічному процесу на всіх етапах розслідування. Практика свідчить, що найбільш раціональним у справах даної категорії є план, в якому окремі розділи складаються щодо кожної версії. Питання, що підлягають перевірці по усіх висунутих версіях, відбиваються окремо, у загальній частині плану.

У міру необхідності на кожному етапі розслідування план уточнюється і допов­нюється. Планування необхідно здійснювати з урахуванням слідчої ситуації, яка ви­никла на початковому етапі розслідування. Щодо справ розглядуваної категорії, то існують дві слідчі ситуації. Перша — особа, яка вчинила злочин, відома, друга — злочи­нець невідомий.

З урахуванням цього на початковому етапі розслідування можна висунути такі версії:

1. Факт учинення грабежу або розбійницького нападу мав місце, підозрюваний затрима­ний на місці вчинення злочину чи невдовзі після його вчинення. Основним завданням у цій ситуації є закріплення слідів злочину. Типовою версією по цій ситуації є факт учинення грабежу або розбою, що мав місце, й учинила його затримана особа, в якої виявлені ма­теріальні цінності, що належать потерпілому.

У цьому випадку необхідно провести такі слідчі дії: обшук особи, допит, огляд одягу, особистого майна, огляд місця події, допит потерпілого. Зазначені вище слідчі дії, мож-