§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок

Причини і умови, що сприяють вчиненню крадіжок, хоча і суттєво розрізняються за­лежно від конкретного виду даних діянь, однак можуть бути згруповані за деякими за­гальними ознаками. До таких належать:

розміщення торговельних підприємств і складів у приміщеннях, не пристосованих для схову товарів і матеріальних цінностей;

відсутність охоронної сигналізації (або її несправність), недостатнє освітлення у нічний час;

відсутність контролю за сторонніми особами (в будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках);

примітивність і доступність конструкції вхідних дверей та засувних пристроїв у жи­лих будинках;

відсутність у будинках житлового фонду спеціальних постів спостереження й охоро­ни з числа непрацюючих мешканців (пенсіонерів, домогосподарок та ін.) або кодових замків, що обмежують доступ сторонніх осіб;

віктимна поведінка власників квартир, а також роз’єднаність сусідів по сходовому майданчику;

недостатньо кваліфікований підбір матеріально відповідальних осіб і працівників охорони та ін.

Причини й умови, що сприяють вчиненню крадіжок, встановлюються під час про­ведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Особливе значення щодо цього мають огляд місця події, допит службових та матеріально відповідальних осіб, по­терпілих, призначення криміналістичних експертиз, слідчий експеримент і перевірка показань на місці. Відомості, отримані під час проведення цих слідчих дій, узагальню­ються слідчим і за ними складаються вмотивовані подання до відповідних організацій, готуються публікації у пресі, інформаційні повідомлення на радіо- і телебаченні, висту­пи у трудових колективах, здійснюються індивідуальні бесіди з конкретними особами та ін. До заходів профілактичного характеру також належать: популяризація засобів технічного захисту особистого і приватного майна громадян; встановлення осіб, схиль- нихдо вчинення крадіжок, і нагляд за ними.

Розділ 31. Розслідування грабежів і розбоїв § 1. Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, при вчиненні яких злочинці посягають од­ночасно на заволодіння чужим майном, а також на життя чи здоров’я потерпілої особи.

Грабіж — це відкрите заволодіння чужим майном у присутності потерпілого, осіб, у розпорядженні яких знаходиться майно, або сторонніх осіб.

Розбій — це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу або з погрозою застосу­вання такого насильства. Відповідальність за ці злочини передбачено статтями 186,187 КК України.

Таким чином, криміналістична характеристика цих злочинів охоплюється їх основ­ними схожими обставинами та методикою їх розслідування.

В останні роки ці злочини набувають певної спрямованості, яка виявляється в тому, що злочинці, залежно від ухвалених цілей, старанно розробляють тактику поведінки, якщо це спрямовано на заволодіння майном. Розбійницькі напади характеризуються тим, що злочинці створюють групи, яким притаманні елементи розподілу функцій се­ред учасників. Тобто ці групи з погляду криміналістичної характеристики мають окремі елементи, які характерні для організованих злочинних груп. Особи, які вчиняють гра­бежі та розбої, не тільки розподіляють між собою окремі функції по заволодінню май­ном, але й визначають шляхи відступу з місця вчинення злочину, способи його прихо­вування і реалізації, збуту матеріальних цінностей.

Особам, які вчиняють грабежі й розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний ха­рактер злочинних дій. Такі злочини звичайно вчиняються у присутності очевидців у парках, громадському транспорті, на вокзалах та інших громадських місцях. При цьому злочинці використовують спеціальні пристосування: кийки, зброю та інші засоби для досягнення злочинних цілей.

Вчиняючи грабіж чи розбійницький напад злочинці враховують певні обставини (місце події, риси, властиві особі потерпілого, характер майна, яким передбачається за­володіти) і визначають спосіб вчинення злочину, час, знаряддя і засоби, які можуть бу­ти використані під час нападу.

Так, приймаючи рішення, наприклад, про напад на осіб, відповідальних за перемі­щення і збереження грошових коштів, злочинці використовують вигідні для них нега­тивні умови, які склалися на цей час. Вони вивчають шляхи слідування інкасаторських або інших машин із грошовими коштами, аналізують достатність і якість охорони, ви­значають найбільш зручні, на їх погляд, ділянки для вчинення нападу, передбачають шляхи відступу й способи схову викраденого.

Якщо напади вчиняються на власників жилих приміщень, в яких є матеріальні цінності, то способи їх вчинення частіше за все пов’язані зі сферою діяльності влас­ників майна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливостями предмета посягання, його споживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками злочинців. При вчиненні грабежу або розбою, крім речового і часового елементів, що впливають на обрання способу вчинення злочину, велике значення мають поведінково-психологічні чинники як з боку злочинців, так і з боку потерпілих.

Способи вчинення грабежів і розбоїв не обмежуються простим, випадковим заво- лодінням матеріальними цінностями і грошовими коштами. При вчиненні грабежів і розбоїв вимога передачі злочинцям майна, цінних паперів, коштів, супроводжується погрозою застосування або застосуванням насильства.

Отже, способи вчинення грабежів і розбоїв не обмежуються простими усталеними прийомами заволодіння майном громадян, скажімо, сумкою, гаманцем, саквояжем. Залежно від обстановки і в кожному конкретному випадку злочинці обирають певний спосіб учинення злочину. На відміну від деяких інших видів злочинів, грабежі та розбої мають одномоментний характер, тому успіх розслідування в основному залежить від то­го, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на першій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами, доказами. Тому істотного значення у структурі криміналістичної характеристики набуває вста­новлення таких обставин:

а) час, місце й обстановка вчинення злочину;

б) особа злочинця;

в) особа потерпілого;

г) предмет злочинного посягання;

г) обставини, що сприяють вчиненню злочину.

Час, місце й обстановка вчинення злочину. Особливу увагу необхідно звернути на час вчинення грабежу або розбою. Хоча частими є випадки, коли ці злочини відбуваються в багатолюдних місцях — на вокзалах, у парках, кафе, однак практика свідчить про те, що більше 60 % їх відбувається у вечірній час, тобто коли відсутні свідки в безлюдних місцях, на дорогах, у квартирах, офісах під час відсутності мешканців і основних працівників. Місце й обстановка вчинення злочину мають важливе значення для своєчасного пору­шення кримінальної справи, планування розслідування і формування слідчих версій, послідовності проведення окремих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

Особа злочинця. Соціально-психологічний портрет злочинців, які вчиняють грабежі та розбої, характеризується такими моральними якостями: цинізм, жорстокий і різкий характер. Місце, час і дії злочинців дають можливість оцінити вихідну інформацію, пе­редбачити подальший розвиток, вжити ефективних заходів щодо успішного застосу­вання тактичних прийомів і оцінити можливості їх подальшої реалізації.

Особа потерпілого. Як правило, початкова інформація про вчинений злочин надхо­дить від приватних осіб, представників і керівників комерційних структур та інших ус­танов. Тому при пошуку й оцінці криміналістично значущих особливостей події не­обхідно вивчити особи потерпілих, не виключаючи їх можливих зв’язків зі злочинцями. Досить частими є випадки, коли потерпілі вступали в злочинний зв’язок зі злочинцями з метою заволодіння майном або інсценували грабіж чи розбій з метою приховання іншого злочину.

У більшості випадків потерпілі вказують на особу злочинця, що дає можливість сформувати слідчі версії і намітити оперативно-розшукові заходи.

Предмет злочинного посягання. В основі кримінальної діяльності при вчиненні гра­бежів і розбоїв лежать економічні, корисливі інтереси, поєднані з насильством. Пред­метом злочинного посягання є гроші, матеріали, готові вироби з урахуванням'їх значу­щості у використанні та споживчої вартості, ювелірні вироби, цінні папери, цінні про­мислові вироби, предмети масового попиту та ін.

Тому до складу криміналістичної характеристики необхідно включити відомості про наявність якісних і соціально-економічних особливостей предмета злочинного пося­гання.

Оскільки матеріальні цінності після вчинення злочину знаходяться в обігу, то з метою доказування злочинного заволодіння матеріальними цінностями необхідно встановити конкретні факти, які стосуються їх розміру, використання, подальшого розпорядження, збуту і реалізації. Знання цих обставин допомагає слідчому у виборі найбільш оптималь­них тактичних прийомів і технічних засобів на початковому етапі розслідування.