§ 1. Криміналістична характеристика крадіжок

Крадіжка — таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України), найбільш поши­рений та небезпечний злочин, що посягає на державне, колективне й особисте майно громадян. Ступінь суспільної небезпеки цього злочину значно підвищується, коли він вчиняється у вигляді злочинного промислу злодіями-рецидивістами чи особами, які ухиляються від суспільно корисної праці, або неповнолітніми, які об’єдналися в органі­зовані злочинні групи з метою систематичного вчинення крадіжок.

Поняттям «крадіжка» охоплюється значне коло злочинів, що відрізняються один від одного предметом посягання, способом вчинення і приховування, місцем реалізації злочинного задуму. З огляду на це виділяються крадіжки:

з приміщень — крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гурто­житків, квартир, будинків, дач тощо;

матеріальних цінностей з цехів промислових та сільськогосподарських підпри­ємств, підприємств комунального господарства і будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті;

електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання;

особистих речей громадян на вокзалах, з купе поїздів тощо;

кишенькові (набазарах, у громадському транспорті);

транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, мопедів тощо).

До криміналістичної характеристики крадіжок входять такі елементи: обстановка, в якій готуються і вчиняються крадіжки; предмет злочинного посягання; способи вчи­нення крадіжок; типові сліди; особа злочинця (типи і характер злочинних груп, мотиви поведінки тощо); особа потерпілого від злочину.

Обстановка, місце, час. Крадіжки належать до групи злочинів, місце вчинення яких локалізується просторово, у більшості випадків обмежено невеликою площею (ділянка місцевості, приміщення тощо). За характером зв’язку злочинних дій з особливостями місця їх вчинення можна виділити три різновиди крадіжок:

а) місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинників формування спосо­бу приготування і вчинення крадіжки. Так, квартирні крадіжки вчиняються здебільшо­го у містах, переважно у районах новобудов. При цьому використовуються зручні для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (наявність щілин, відкривання всере­дину житла, недосконалість засувних пристроїв та ін.), відсутність охоронної сиг­налізації, «вразливість» перших і останніх поверхів багатоквартирних будинків, обме­жена кількість квартир на сходових майданчиках тощо;

б) місце, пов’язане з предметом крадіжки (склади, будівельні майданчики та ін.);

в) крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій випадковий (кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір відповідного часу їх вчинення. Напри­клад, дев’ять з десяти квартирних крадіжок вчиняються з 9-ї до 17-ї годин у робочі дні тижня, більше половини — влітку; крадіжки з крамниць, комор вчиняються у вечірні та нічні часи, у святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових крадіжок вчиня­ються у вранішні і вечірні години, години пік, коли виникає сприятлива для них ситу­ація у міському транспорті, крамницях, на ринках та в інших багатолюдних місцях.

Предмет злочинного посягання. Під час квартирних крадіжок викрадаються: гроші (в тому числі іноземна валюта); вироби з коштовних металів, каменю і скла, антик­варіат, предмети релігійного культу, імпортна відео-, аудіо-, теле- і радіоапаратура, пер­сональні комп’ютери, одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового призна­чення, в тому числі і продукти харчування. Предметом кишенькових крадіжок є гроші, а також коштовності, відеокамери, фотоапарати, плеєри, мобільні телефони, які викра­дають з сумок, портфелів тощо.

Предметом крадіжок можуть бути автомобілі, мотоцикли, мопеди як засіб пересу­вання або яккомплектирізнихагрегатівідеталей,якіможнарозібрати (мотор, шасі, ко­леса, магнітофон та ін.). У сфері комунального господарства предметами крадіжок є електролічильники, колективні телевізійні антени, агрегати ліфтів тощо. Щорічно збільшується кількість крадіжок вогнепальної зброї та вибухових речовин з військових частин, складів та інших сховищ.

Визначення предмета крадіжки під час розслідування.конкретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та ін. Так, орієнтування злочинця на місці крадіжки, швидкість і цілеспрямованість дій при виборі схованок і відборі коштовностей свідчить про досить добру поінформованість (обізнаність) злочинця про місце знаходження предметів, які його цікавлять; викрадення автомашин, крадіжки апаратури, електролічильників, те­левізійних колективних антен тощо вчиняються, як правило, особами, які мають певні професійно-технічні знання і навички.

Способи вчинення злочину. За останні роки крадіжки державного, колективного й особистого майна набули рис організованої і професійної спрямованості, відрізняють­ся кваліфікованими способами їх вчинення, що охоплюють різноманітні дії з підготов­ки до крадіжки, безпосереднього заволодіння матеріальними цінностями (майном), а також приховування слідів злочинного посягання. До числа дій злочинців з підготовки до вчинення крадіжки слід віднести:

вибір об’єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона, контейнера, ав­томобіля тощо) здебільшого здійснюється шляхом проведення розвідувальних дій або завдяки прямій чи побічній наводці інших осіб, у тому числі і майбутньої жертви (по­терпілого);

вивчення об’єкта крадіжки й обстановки, в якій злодію доведеться діяти. З цією ме­тою використовуються різноманітні приводи для відвідування приміщень (наприклад, під виглядом медичного працівника, страхового агента, слюсаря, електрика та ін.). Під час такого «відвідування» злочинцем намічаються предмети крадіжки і визначаються місця їх зберігання, вивчається розташування приміщень (кімнат), особливості засув­них пристроїв на дверях, вікнах тощо, а іноді створюються необхідні умови для реа­лізації злочинного задуму (пошкоджується охоронна сигналізація, телефонний кабель, викрадається ключ від замка вхідних дверей або робиться його зліпок тощо);

вибір найбільш ефективного способу безпосереднього заволодіння майном, а також підготовка необхідних технічних засобів, що полегшують здійснення злочинного наміру (знарядь спеціального призначення, що використовуються для подолання пере­шкод, вимкнення охоронної сигналізації, транспортних засобів для пересування до об’єкта крадіжки і перевезення викраденого та ін.);

вибір способу приховування слідів крадіжки, в тому числі приховування чи збут ви­краденого;

попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ступе­ня участі кожного у підготовлюваному злочині, а також при необхідності — забезпечен­ня їх «алібі» та ін.

Серед усіх видів крадіжок найбільш поширеними є квартирні крадіжки і крадіжки майна із закритих приміщень. Вони мають багато спільного: схожий характер слідів і знарядь злому, схожість обставин учинення та інше, що дає змогу згрупувати способи безпосереднього проникнення у приміщення.

До першої групи належать способи, які виключають застосування будь-яких техніч­них засобів, так званий «безінструментальний» метод (злом вхідних дверей і їх засувних пристроїв, у тому числі шляхом зруйнування корпусу дверей поштовхом плеча чи ноги, зняття їх з навісних петель).

Другу групу способів учинення крадіжок з приміщень складають дії, вчинені з засто­суванням технічних засобів, що полегшують реалізацію злочинного наміру. До них на­лежать або спеціально виготовлені злодійські інструменти («фомка», «гусяча лапа», «балерина», «слон», «пластир», «відмички», «вудочки», «крючки», та ін.), або інстру­менти і знаряддя, призначені для господарсько-побутових потреб (лом, сокира, цвяхо- дер, монтировка, стамеска, пилка, дриль, склоріз, клей герметикта ін.). З їх допомогою здійснюються: віджимання або згинання ригеля врізного чи накладного замка та інших засувних пристроїв; виведення з ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної і соляної кислоти (так званої «царської горілки»); висвердлювання пружинного механізму, врізного циліндричного замка; зруйнування корпуса навісного замка, виривання, перепилювання або перекушування його дужки; зруйнування кон­структивних елементів будівель, у тому числі стелі, стіни, підлоги; виставлення, вирізання або видавлювання віконного скла, зламування стулок віконної рами, кватир­ки чи дверей на лоджіях або балконах (злочинці проникають на лоджії чи балкони, спу­скаючись по канату з даху будинку, або перелазять із сусідніх балконів).

Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, матеріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним. До них належать: використання заздалегідь ви­краденого ключа від вхідних дверей; знайдення і використання ключа від вхідних две­рей, «захованого» жертвою в обумовленому для членів сім’ї місці (під дверним килим­ком, у прорізу електрощитка, у поштовій скриньці тощо); прохід через залишені відімкнутими вхідні двері квартир, господарських приміщень, лоджій і балконів, про­никнення через сміттєпроводи, сантехнічні вентиляційні шахти.

Мають особливості і способи приховування злочину. Часто вживаються заходи для знищення, маскування і фальсифікації слідів на місці злочину (рукавички, покриття долонь рук лаком або знежирювальним розчином, взуття більшого розміру або жіноче, зміна зовнішнього вигляду або призначення предмета крадіжки, знищення маркуваль­них і номерних знаків, обмова співучасників, створення фальшивих алібі тощо).

Встановлення способу вчинення крадіжки дає змогу визначити деякі особливості особи, яка вчинила даний злочин (стать, вік, рід занять тощо). Так, проникнення у жит­ло шляхом злому підлітками здебільшого здійснюється із застосуванням різних знарядь, тодіяк«безінструментальний» спосіб (удар плечем, ногою, рукою та ін.) неповнолітніми застосовуються досить рідко. Для підлітків характерним способом учинення крадіжки є «вільний доступ» у квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, отри­маного від потерпілого або шляхом обману малолітніх дітей.

Типові сліди. Механізм утворення слідів під час учинення крадіжок обумовлюється характером взаємодії злочинця з оточуючою матеріальною обстановкою. На місці події сліди залишають: а) злочинець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.); б) знаряддя злочину. Так, «безінструментальний» метод злому вхідних дверей характеризується значним по­шкодженням поверхні дверей та дверної коробки, петель, замків, наявністю відбитків підошви взуття тощо. Характерними ознаками віджиму дверей і дверної коробки є на­явність на чільній і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів від ро­бочої частини знаряддя злому. Застосування злочинцями так званого методу «царської горілки» передбачає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової щілини і відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про певні навички, звички та інші властивості особи злочинця. Крім того, на са­мому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних знаряддях також можуть залишатися сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, металевих ошурків чи дерев’яної тирси, волокон тканини тощо).

Особа злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна умовно поділити надві групи:

а) професіональні злодії, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Як правило, такі особи раніше були судимі за аналогічні злочини і в цьому значенні зло­чинна діяльність — одна з найбільш сталих і «рецидивонебезпечних». Вони ж очолюють злочинні формування і мають певну спеціалізацію («кишенькові злодії», «техніки» про­никають у приміщення, використовуючи «відмички» або підбираючи ключі, «слюсарі» і «шніфери» — шляхом злому дверей і засувних пристроїв; «склярі» — виставляючи або видавлюючи віконні шибки та ін.);

б) особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що склалися (зали- шенібез догляду особисті речі громадян або без належної охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному невелику кількість), і намагаються швидко залиши­ти місце крадіжки. Дані криміналістичних характеристик крадіжок свідчать про якісні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омолодження квартирних злодіїв, середній вік яких становить 25 років (лише кожен п’ятий з числа засуджених за крадіжки був старше 29 років). У той же час серед засуджених за крадіжки державного і колективного майна вдвічі більше питома вага осіб середнього віку (30—49 років). Май­же половина крадіжок учиняється злочинними групами з розподілом ролей між їх чле­нами і відповідною «технологією» підготовки, вчинення і приховування даних злочинів (наводка, збирання інформації, відпрацювання плану, розподіл функцій виконання, збут краденого та ін.).

Особа потерпілого. Взаємозв’язок «злочинець — потерпілий» часто посідає ключове місце у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дає змогу отримати уявлення про специфіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб ви­никнення цього зв’язку. Так, важливого значення набувають відомості про потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підготовки і вчинення квартирної крадіжки (майновий стан, місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). При цьому особливо виділяються дані про віктимну поведінку потерпілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань, нерозбірливість і зайва довіра до незнайомих людей, які заходять до їх помешкання, демонстрування забезпече­ного побуту, систематичне публікування оголошень про купівлю-продаж дорогих пред­метів чи коштовних речей, звичка носити при собі значні грошові суми тощо).