§ 2. Обставини, що підлягають з'ясуванню

Кримінально-процесуальний закон (ст. 4 КПК України) зобов’язує у випадку вияв­лення ознак злочину застосувати усі передбачені законом заходи до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їхнього покарання. У випадку виявлення ознак шахрайства з фінансовими ресурсами необхідно встановити:

1. обставини створення фірми-позичальника (законність заснування, справжність установчо-реєстраційних документів);

2. дійсність фінансово-господарських документів;

3. які документи були надані банківській установі з метою отримання кредиту;

4. відповідність показників балансів позичальника та інших документів, що були на­дані кредитору, тим, що є в податковій інспекції;

5. достовірність наданих гарантійних документів;

6. обґрунтованість кредитного проекту (техніко-економічного обґрунтування);

7. відповідність цільового призначення кредиту профілю роботи позичальника;

8. законність одержання кредиту або надання пільг з оподаткування;

9. відсутність чи наявність пільг у позичальника;

10. на які рахунки позичальника і до яких банківських установ були переказані від кредитора кошти;

11. цілі витрат одержаних коштів, обставини обернення їх на готівку та фактичні ви­трати, доля набутих на кредитні кошти матеріальних цінностей;

12. спосіб незаконного одержання кредиту чи пільг щодо оподаткування;

13. осіб, причетних до вчинення злочину, ступінь їхньої вини;

14. наявність причинного зв’язку між діями винних осіб та їхніми наслідками;

15. наявність чи відсутність змови між позичальником і співробітниками кредитної установи;

16. наявність чи відсутність змови між позичальником і службовими особами дер­жавних органів влади, які розпоряджаються розподілом кредитних коштів;

17. визначення характеру і розміру збитків, завданих кредитору;

18. майно (нерухоме і рухоме), грошові кошти, необхідні для відшкодування завда­них збитків.

§ 3. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування і програма дій слідчого щодо їх вирішення

Слідчі ситуації у справах про шахрайство з фінансовими ресурсами, що виникають на початковому етапі розслідування, доцільно поділити на такі види:

І. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й особу, яка вчинила злочин. Ця ситуація є найбільш поширеною у слідчій практиці. Інформація про злочин може надійти в результаті: 1) заяви чи повідомлення підприємства, установи, організації, службових осіб, представників влади, громадськості чи окремих громадян; 2) явки з по­винного особи, яка вчинила злочин; 3) повідомлення, опублікованого в засобах масової інформації; 4) розслідування іншої кримінальної справи; 5) оперативно-розшукової діяльності. Для зазначеної ситуації характерна інформаційна невизначеність, перевага «білих плям» у загальній картині злочину, недостатність знання про способи злочину, сліди, особу злочинця, злочинні зв’язки, розміри завданих збитків. При вирішенні пи­тання про порушення кримінальної справи необхідно ознайомитися з поясненнями підозрюваних осіб, працівників бухгалтерії або фінансового відділу організації, яка одержала кредит, співробітників кредитних установ, які брали участь у видачі останньо­го, службових осіб державних органів, які відповідають за розподіл бюджетних коштів, представників організацій, котрі уклали з позичальником договори й контракти, та інших осіб залежно від обставин і способів вчинення цього протиправного діяння.

Після порушення кримінальної справи необхідно: 1) встановити, які документи бу­ли представлені кредитору для одержання позики або пільг щодо оподаткування;

2. встановити місцезнаходження документів; 3) провести виїмку документів; 4) вивчи­ти зміст вилучених документів і перевірити дані, які містяться в них.

Початковими слідчими діями виступають: 1) виїмка документів як у кредитно- фінансовій установі, так і у позичальника; 2) обшук; 3) слідчий огляд документів; 4) до­пит; 5) огляд приміщень; 6) призначення судово-економічної експертизи. Крім слідчих дій проводиться цілий комплекс оперативно-розшукових заходів — запити у відповідні установи та організації, опитування осіб, спостереження (зовнішнє, електронне), робо­та з агентурними співробітниками, негласне проникнення в приміщення з метою його огляду, а також огляду документів, що зберігаються там, відбирання пояснень.

У кредитно-фінансовій установі отримують кредитну та юридичну справи клієнта. У позичальника вилучаються документи, які характеризують фінансово-господарсь­кий стан, мету одержання кредиту та його використання. У деяких випадках треба одра­зу передбачити можливість проведення обшуку з метою відшукання вказаних доку­ментів. Вилучені в ході виїмки чи обшуку документи підлягають огляду з метою з’ясу­вання змісту, ознак підробки, встановлення відповідності нормативно-правовим вимогам. Для цього можна запросити як консультанта відповідного спеціаліста.

Залежно від ситуації іноді доцільно провести огляд приміщень: виробничих, складських, офісних тощо. Під час огляду встановлюється: 1) відповідність офісу роду діяльності даної організації, можливість розміщення там співробітників у кількості, за­значеній у документах; 2) наявність у цьому приміщенні інших організацій, встанов­лення в офісі місць, де можуть зберігатися (бути приховані) документи, які цікавлять слідчого; 3) цільове призначення цього приміщення, його відповідність даним, зазна­ченим у документах; 4) наявність у приміщенні матеріалів, продукції, устаткування відповідно до зазначеної документації; 5) придатність складського приміщення для збе­реження певної продукції, матеріалів.

Ситуації, коли особа сама повідомляє про вчинений нею злочин (явка з повинною), характеризується відносною простотою, безконфліктністю й бажанням підозрюваного співпрацювати з органами слідства. При цьому необхідно враховувати, що особа, яка заявляє про вчинене нею шахрайство з фінансовими ресурсами, може це робити з ме­тою приховати здійснення іншого фінансового злочину або інші факти надання неза­конного кредиту чи пільгового оподаткування. Розслідування в такій ситуації має бути спрямоване на перевірку оперативним чи слідчим шляхом інформації, повідомленої підозрюваним.

2. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й декілька осіб з боку позичальника, які вчинили злочин. Для такої ситуації характерна попередня змова між службовими особами підприємства, установи чи організації, що одержує кредит. Обов’язково серед них фігурують ті, які є керівниками цієї юридичної особи (директор, президент), бо одержати кредит або пільги щодо податків неможливо без їх безпосеред­ньої участі чи згоди. Подібна ситуація можлива й у тому випадку, коли у вчиненні злочи­ну брали участь декілька фірм — фіктивних, а також реально діючих.

Керівниками таких фірм виступають, як правило, підставні особи, які нічого не зна­ють про діяльність головної, реально діючої фірми. Вони служать прикриттям злочин­ної діяльності останньої. Реквізити фіктивних фірм підтверджують «реальність» укла­дених угод для обґрунтування переказу грошових сум; для багаторазової проводки гро­шей з метою ускладнити можливе виявлення злочину; для акумулювання коштів. Можливі випадки, коли керівниками таких фірм виступають особи, які володіють інформацією про події, що відбуваються (наприклад, родичі, друзі).

Ситуація, коли використовується реально діюча фірма (фірми). Це можливо в тому випадку, коли особа бажає одержати кредит, але банк відмовляє в його наданні через низку причин. Тоді вона звертається за допомогою до керівництва іншої фірми, яка має добру репутацію в банку, стабільно працює, з проханням одержати на себе кредит і пе­рерахувати їй гроші за певну винагороду або в силу дружніх стосунків. Отже, службові особи таких фірм вступають у злочинну змову з метою одержання незаконного кредиту.

У разі отримання інформації про те, що кілька осіб, які представляють різні підприємства (організації), вступивши у злочинну змову, незаконно одержали кредит або використали його не за цільовим призначенням, є доцільним проведення такого комплексу слідчих дій та оперативно-розшукових заходів: 1) виїмку (обшук) у службо­вих осіб за місцем роботи і проживання; 2) огляд документів; 3) призначення ревізії фінансово-господарської діяльності; 4) проведення зустрічних перевірок підприємств;

5. допит керівника підприємства; 6) допит головного бухгалтера; 7) очна ставка; 8) при­значення судово-економічних експертиз. Особливістю розслідування є те, що значне місце відводиться оперативно-розшуковим заходам, які проводяться разом зі слідчими діями. Дії оперативних підрозділів повинні бути спрямовані на збір усієї можливої інформації про механізм злочину. Суттєву допомогу у цьому може надати застосування оперативно-технічних засобів, передбачених законом.

2. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами та злочинну змову по­зичальника і представника кредитора. Позичальник особисто або через посередника з метою одержання кредиту вступає в злочинну змову з представником кредитно-фінан­сової установи, що має вирішальний голос при розгляді питання про надання кредиту. Специфіка ситуації полягає у тому, що вона, як правило, виникає у випадку, коли вирі­шується питання про одержання коштів, виділених на цільові програми. Через те, що бажаючих одержати пільговий кредит багато, кредитор має можливість вибирати серед потенційних позичальників, а щоб потрапити до привілейованих, даються хабарі (певні відсотки від суми кредиту). У цій ситуації необхідно: 1) ознайомитися з умовами одер­жання кредиту; 2) зібрати інформацію (особисту, ділову, фінансову) про службових осіб банку, до компетенції яких належить вирішення питання про надання позики.

Оскільки одержання хабара співробітником кредитно-фінансової установи — це подія минулого, то проведення тактичної операції «Затримання на гарячому» неможли­ве. Тому наголос у доведенні факту одержання хабара має робитися на допит і очну став­ку, при проведенні яких слідчому доцільно використовувати інформацію, одержану оперативно-розшуковим шляхом.

З метою доведення одержання хабара необхідно допитати: 1) особу, яка займалася оформленням необхідних для одержання кредиту документів і вела переговори в банку;

2. ініціатора одержання кредиту; 3) особу, яка рекомендувала звернутися до конкретно­го співробітника банку та була посередником у знайомстві між кредитором і позичаль­ником; 4) осіб, виявлених оперативними або слідчими методами, які знаходяться з підозрюваним у конфліктних стосунках або можуть бути обізнаними через виконання ними службових обов’язків.

У комплексі зі слідчими діями проводяться оперативно-розшукові заходи: 1) про- слуховування телефонних переговорів; 2) перехоплення пейджингових та факсових повідомлень, електронної пошти; 3) контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень; 4) зовнішнє спостереження тощо. Оперативним шляхом пе­ревіряється інформація, яка була одержана під час допитів. Важливе значення має вияв­лення осіб, у яких із підозрюваним конфліктні стосунки. Це можуть бути співробітники банку, які бажають отримати посаду, яку займає підозрюваний; особи, які, на їхню дум­ку, незаконно звільнені, отримали стягнення, переведені на нижчу посаду тощо. Поінформованість слідчого про конфліктні ситуації може надати суттєву допомогу у виборі тактики проведення допиту та очної ставки.

2. Наявні дані про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами й недостатньо інфор­мації про можливого злочинця. У цьому випадку кримінальна справа порушується за фак­том вчинення злочину. Такий вид слідчих ситуацій може виникати, коли особа, яка має право підпису, заявляє, що підпис у документах (рішенні засновників про одержання кредиту, заяві тощо) не її, і як він опинився в документі, вона не знає. Подібна ситуація може виникнути у випадку, коли за людину, чий підпис необхідний для одержання кре­диту, цю дію без її згоди й відома виконує інша особа з її оточення з роботи або залу­чається для цього стороння. Це можуть бути засновники, заступники, тобто особи, які заінтересовані в одержанні кредиту, субсидії, субвенції, дотації чи пільгового оподатку­вання, але самі не можуть їх одержати без підпису даної людини. Певні труднощі в цій слідчий ситуації полягають у встановленні сторонньої особи, яка виконала підпис.

Розглядувана слідча ситуація характерна для випадків, коли частина одержаного кредиту привласнюється. У цьому разі важливо визначити коло осіб, які були якось заінтересовані в одержанні зазначених фінансових ресурсів і мали реальну можливість отримати їх.

Дії слідчого у зазначеній ситуації повинні бути спрямовані на встановлення осіб, заінтересованих в одержанні даного кредиту. Важливе значення при вирішенні цієї си­туації має допит. Допиту підлягають: особи, чиї підписи мають місце у документах, на­даних у банк; інші службові особи, власники, засновники, які могли поставити підпи­си; особи, які брали участь у зборі й оформленні документів; інші особи, стосовно яких отримано оперативну інформацію, що вони можуть володіти необхідними даними.

Іноді в ході розслідування, при відпрацюванні версії про причетність конкретної особи до одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації чи пільг з оподаткування, вияв­ляється, що ця людина фізично не могла брати участь у шахрайстві і не мала можливості поставити свого підпису, тому що на той момент перебувала в тяжкому стані в лікарні, відпочивала за кордоном, була звільнена з роботи або взагалі померла.

З метою встановлення власника підписів удокументах необхідно призначити почер­кознавчу або технічну експертизу документів. На бланках документів можуть залиши­тися відбитки пальців рук осіб, які підписали їх. У таких випадках призначається дакти­лоскопічна експертиза.