3. Наявність у способі вчинення дій з підготовки і приховування:

• способи вчинення, що не охоплюють дії з підготовки і приховування;

• способи вчинення, що охоплюють дії з підготовки і приховування (наприклад, створення та використання фіктивних фірм).

Фіктивні фірми можуть використовуватися для створення видимості стабільної ро­боти потенційного позичальника. Техніко-економічне обґрунтування доречності одер­жання та використання кредиту ґрунтується на фіктивних угодах і договорах (у різних варіантах) про закупівлю товарів, поставку продукції, виконання підрядних робіт між створеними фіктивними фірмами та реально діючим підприємством. Все це викликає у кредитора неправдиве уявлення про солідність реальної фірми і можливості повернен­ня кредиту. Також рахунки фіктивних фірм можуть використовуватися для накопичен­ня на них грошових коштів з метою подальшого злочинного використання.

Саме створення фіктивної фірми з метою подальшого використання її при шах­райстві з фінансовими ресурсами є підготовкою до вчинення даного злочину. Створен­ня фіктивної фірми можливе шляхом фальсифікації установчих і реєстраційних доку­ментів, що особливо поширено на практиці останнім часом. З цією метою застосову­ються такі прийоми.

1. В установчі документи, необхідні для реєстрації підприємства, вносяться неправ­диві відомості про засновників (керівників). Для цього використовуються:

• загублені або викрадені паспорти реально існуючих громадян без їхнього відома. Здійснюється заміна фотографії власника;

• фіктивні паспорти на вигаданих осіб;

• підставні особи з їхніми паспортами (алкоголіки, наркомани, а також обмануті і психічно хворі громадяни, які за незначну винагороду дають згоду стати засновниками, директорами фірм). У подальшому їх участь у діяльності фірми зводиться до підпису пред’явлених документів;

• паспорти, отримані обманним шляхом для тимчасового користування.

2. Власне виготовлення підроблених статутів, реєстраційних та інших документів з використанням відбитків підроблених печаток, ксерокопій дійсних документів, справжніх бланків.

3. Реєстрація підприємств за підставними (вигаданими) адресами. Злочинці вико­ристовують як юридичну адресу: адресу місця проживання одного із підставних заснов­ників, фіктивний або підроблений договір оренди.

4. Реєстрація підприємств за неналежно оформленими, недійсними документами, за змовою з службовими особами державних органів.

5. Використання реквізитів недіючих підприємств за згодою їх керівників, введених в оману.

6. Викрадення реєстраційних документів чужих підприємств і відкриття рахунків у банку.

Обстановка вчинення злочину. На вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами впливає низка факторів, пов’язаних із самим ставленням банківських співробітників до своєї діяльності. Це і неналежне виконання своїх обов’язків, недбале ставлення до ро­боти, і пряма участь у злочинній діяльності.

Обстановці, в якій відбувається одержання незаконного кредиту, властиві недостат­ньо ретельне вивчення кредиторами документів позичальників, відсутність перевірки їх фінансового стану, наявності джерел коштів для повернення кредиту, його майнової спроможності, а також контролю за господарсько-фінансовою діяльністю позичальни­ка після одержання кредиту. Вчиненню шахрайства з фінансовими ресурсами сприяє недбале ставлення банківських співробітників до своїх службових обов’язків, корумпо- ваність, а іноді співучасть у злочині (наприклад, видача гарантійних листів службовими особами Національного банку України, які не мали на це повноважень, дача вказівок у відкритій чи завуальованій формі комерційним банкам про надання кредиту певним фірмам).

Процедура надання кредиту, вимоги, які висуваються банком до документів, як пра­вило, викладені у внутрішньому документі, що має назву типу «Методичнірекомендації щодо організації процесу кредитування в ... банку», «Кредитна політика банку», або «Положення про процедуру надання кредитів», або в аналогічному документі, де фор­малізується процедура надання кредитів (звичайно, цей документ не для широкої ауди­торії). Відсутність типових правил надання позик, які б містили основні вимоги до на­даних документів, рекомендацій для перевірки достовірності даних, інформації про по­тенційного позичальника, що розроблені банківськими спеціалістами разом із співробітниками правоохоронних органів, також накладає свій негативний відбиток.

Вчинення злочину можливе і через те, що кредитний відділ банку, в деяких випадках, недостатньо перевіряє достовірність установчих документів, ідентичність даних у ба­лансі, наданому в банк та податкову інспекцію, реальність виконання кредитного про­екту. Служба безпеки не виїжджає на місце, щоб переконатися в правильності вказаних у документах адрес позичальника, телефонів, не спілкується зі співробітниками підприємства-позичальника. Не проводяться заходи для перевірки фактичної наяв­ності заставного майна, перевірки повноважень гаранта, фінансових можливостей страхувальника.

Особа злочинця. Характеризуючи особу шахрая з фінансовими ресурсами, слід від­значити, що це, насамперед, «білокомірцевий» тип злочинців. Ці особи вчиняють зло­чини без застосування насильства, з використанням неправдивих відомостей з метою здобуття фінансових прибутків. За своїм суспільним станом належать до підприємців, є професіоналами високого або середнього рівня у сфері кредитно-фінансових відносин, у більшості випадків добре орієнтуються у законодавстві — податковому, банківському, володіють знаннями з бухгалтерського обліку. Багато з них мають досвід роботи в дер­жавному секторі на посадах, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків.

Специфіка розслідування досліджуваної категорії злочинів виявляється у тому, що спочатку є певне коло осіб, які можуть бути причетні до вчинення шахрайства з фінансо­вими ресурсами. До них належить категорія службових осіб підприємства, установи, організації (директор, головний бухгалтер), власники та засновники суб’єкта підприєм­ницької діяльності, приватні підприємці, а також працівники кредитно-фінансових установ.

Вчинити шахрайство з фінансовими ресурсами злочинці можуть як самостійно, так і в злочинній змові з іншими особами. Ця змова може бути між представниками кількох комерційних структур, а також між кредитором і позичальником. Шахрайство з фінан­совими ресурсами вчиняється і організованими злочинними групами, як універсальни­ми, так і з обмеженою сферою діяльності. Зокрема, для вузькоспеціалізованих груп, що здійснюють тільки шахрайство з фінансовими ресурсами, характерні невелика чи­сельність (у межах від двох-трьох до десяти осіб), порівняно проста організаційна структура побудови з достатньо високим загал ьнофаховим і злочинним професіоналіз­мом членів її керівної і навіть виконавчої ланки.

Зазначені групи найчастіше створюються ситуативно-договірним способом (на ос­нові оперативної, але цілком професіональної оцінки ситуації, що склалася, з продума­ним відбором у групу осіб із відповідною фаховою підготовкою й домовленістю про спільну злочинну діяльність) і на досить короткі строки порівняно зі злочинними гру­пами, які організовуються для участі в довготривалому злочинному бізнесі. Лідери та­ких груп характеризуються великою мірою активності при вчиненні злочинів. При пла­нуванні злочину як консультанти можуть залучатися спеціалісти з галузей фінансового, податкового права, комп’ютерних технологій, які далеко не завжди бувають повністю інформовані (але можуть здогадуватися) про злочинний характер подібних операцій.

Діяльність універсальних злочинних груп не обмежується вчиненням злочинами тільки цього виду, а може мати безліч напрямів, географічна зона їх злочинних інтересів нерідко сягає за межі України. Для них характерні: а) значна чисельність учасників зло­чину; б) наявність детального плану вчинення, розробленого із залученням фахівців;

в) розроблення складної багаторівневої системи переказів грошових коштів; г) викори­стання декількох фірм (у тому числі фіктивних), що знаходяться в різних країнах.

Тривалість вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами становить від шести місяців до чотирьох років. За цей час злочинці встигають незаконно одержати кредит або скористатися правом на пільгове оподаткування до п’ятнадцяти разів.

Шахраї можуть вчиняти цей вид злочинів у різних територіальних межах. Так, деякі діють на регіональному рівні, інші своїми злочинними діями охоплюють кілька регіонів країни або взагалі виходять за межі національних кордонів.

Ткпові сліди злочину. Особливістю механізму злочину є те, що дії злочинців відобра­жаються в різного роду документах. Це пояснюється тим, що ведення господарської діяльності неможливе без її документування. У документах залишається різна інфор­мація (сліди), що становить інтерес при розкритті і розслідуванні шахрайства з фінансо­вими ресурсами. Крім того, при вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами у доку­менти різними способами, у тому числі з використанням сучасних технічних засобів, вносяться певні зміни, які теж є слідами злочинної діяльності.

При вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами документи використовуються для переконання партнера у наявності реально не існуючого товару; створення у парт­нера (банку) впевненості у платоспроможності, намірів цільового використання креди­ту або інших грошових видів допомоги; проведення господарських операцій та інших юридично значущих дій від імені підставних осіб; введення кредиторів, державних ор­ганів в оману стосовно прав на пільги або здійснення певних видів діяльності.

При вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами використовуються такі доку­менти: 1) статут підприємства; 2) установчий договір; 3) свідоцтво про державну реєстрацію; 4) протокол зборів засновників; 5) фіктивні договори (контракти) з реаль­но існуючими фірмами; 6) договори (контракти) з фіктивними фірмами; 7) бухгал­терський баланс; 8) звіт про прибутки та збитки; 9) довідки із банків про кошти на ра­хунках; 10) кредитний проект (техніко-економічне обґрунтування); 11) угоди страху­вання; 12) гарантійні листи; 13) довідки про наявне майно та відсутність на нього арешту; 14) договори застави; 15) товарні накладні; 16) митні декларації.

Під час розслідування дослідженню підлягають і такі документи, як: 1) протоколи засідань засновників, адміністративних органів управління; 2) накази і розпорядження службових осіб; 3) акти аудиторських, податкових та інших перевірок; 4) ліцензії і па­тенти на заняття певними видами діяльності; 5) договори, контракти; 6) документи бух­галтерського обліку і звітності; 7) «чорнова» документація і записи службових осіб;

8. документи, що відображають роботу з банком.

Для отримання інформації про мету витрат одержаних позик особливо важливою є група документів, яка відбиває фактичне використання коштів. Це, як правило, платіжні доручення про перерахування грошових коштів, а також банківські виписки з рахунків. Саме за цими документами може бути встановлена нецільова витрата кре­дитів, їх розтрата або привласнення.

На вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами вказують сліди-ознаки (інфор­мація), які містяться в документах і які можна систематизувати за різними підставами.

1. Сліди вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, які характеризують фінансово- господарську діяльність фірми, що перевіряється: 1) укладання нелогічних, з господарсь­кої точки зору економічно невигідних договорів і контрактів; 2) зняття з рахунку або за­рахування на рахунок юридичної особи грошових коштів у випадках, коли це необгрун­товано характером її діяльності; 3) списання коштів на витрати, що викликають сумнів у їхній доцільності і розмірах списаних сум; 4) різке збільшення на банківському рахун­ку великої суми грошових коштів за короткий проміжок часу; 5) перекази грошових коштів за кордон і надходження грошових коштів з-за кордону; 6) перекази грошових коштів з банківського рахунку фірми на рахунки фізичних осіб або приватних підприємців; 7) значні авансові перекази іншим фірмам за нібито поставлені товари, надані послуги; 8) акумулювання на рахунку фірми великих грошових сум та їх переказ в інші банки; 9) відсутність здійснення підприємством господарської діяльності протя­гом тривалого часу; 10) невідповідність заявленої статутної діяльності фактичним мож­ливостям з виробництва продукції та надання послуг через відсутність матеріальної ба­зи, приміщень, необхідної техніки, штату працівників.

2. Сліди шахрайства з фінансовими ресурсами, які утворюються на стадії створення та реєстрації фірми для використання її зі злочинною метою: 1) відсутність у відповідних орга­нах даних про реєстрацію фірми, з якою укладений договір кредитування; 2) невідповід­ність юридичної адреси фірми фактичному місцезнаходженню; 3) у ролі службових осіб, засновників вказані підставні особи, які передбачені за штатом тільки за документами;

4. відсутність власного майна і мінімальний розмір статутного капіталу, затримка з пере­рахуванням внесків у статутний фонд фірми її засновниками; 5) реєстрація підприємства безпосередньо перед надходженням значних сум грошей на банківський рахунок.

3. Сліди шахрайства з фінансовими ресурсами, що характеризують адміністративно- управлінську діяльніст ь фірми: 1) малий штат співробітників фірми за умови, що її статут­на діяльність вимагає участі більшої кількості людей; 2) наявність у штаті тільки керів­них посад (наприклад, директор і бухгалтер); 3) серйозні кадрові зміни, а також ради­кальні зміни у складі засновників, власників, акціонерів, адміністрації комерційного підприємства перед одержанням кредиту; 4) розпродаж майна, розрив або неподовжен- ня договору оренди; 5) довга затримка з поверненням кредиту або виплатою процентів за ним, часті направлення листів із проханням про пролонгацію кредиту; 6) ухилення від зустрічей з представниками кредитора, залишення без відповідей листів, телеграм і факсів, перешкоджання під різноманітними приводами одержанню необхідної доку­ментації, інспектуванню об’єктів, що цікавлять кредитора.

4. Сліди шахрайства з фінансовими ресурсами, які утворюються на стадії оформлення позики в банку: 1) підписання окремих документів не уповноваженими особами; 2) ви­дача кредиту за поодинокими резолюціями, без обговорення у відповідному уповнова­женому банківському органі; 3) короткі часові терміни між поданням заяви і наданням кредиту; 4) відсутність документів, які свідчать про необхідні перевірки платоспромож­ності потенційного клієнта.

5. Сліди, які вказують на підроблення документів, використаних при одержанні креди­ту або пільг щодо податків: 1) відсутність необхідних реквізитів; 2) розходження в реквізитах та змісті документів, що відбивають однакові операції; 3) граматичні помил­ки в текстах відбитків печаток і штампів, помилки у написанні слів та інші ознаки ма­теріальної підробки документів.

Наявність поодинокого сліду не є підставою для висновків про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами. Вказані сліди необхідно оцінювати у сукупності, у логічному зв’язку між собою та іншими фактами і обставинами.

Останнім часом спостерігається значне зростання кількості високоякісних підроб­лених документів, які використовуються при вчиненні злочинів. На сьогодні більшість документів виконуються на комп’ютері. За допомогою сканерів і лазерних принтерів проводяться найрізноманітніші види монтажу текстової та цифрової інформації, що міститься в документах, а також реквізитів (підписів, відбитків печаток та штампів). Найбільш поширеними видами підробки документів є: 1) підробка відбитків печаток і штампів; 2) підробка підпису уповноваженої особи; 3) повна або часткова підробка тек­сту документа.