12. Настільна книга слідчого

За наданими пільгами кредити поділяються на звичайний і пільговий. Пільгові умо­ви кредитування можуть виявлятися у довірчій видачі кредиту (без забезпечення) або в його неповному забезпеченні, а також стосуватися суми кредиту і строків його повер­нення, виявлятися у зменшенні відсоткової ставки за його використання тощо, тобто це пільги, які надаються банком у межах свободи кредитного договору.

Пільги щодо податків — повне чи часткове звільнення від сплати всіх чи окремих по­датків залежно від суб’єкта та виду підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 1 За­кону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р. встановлення і скасу­вання податків і зборів (обов’язкових платежів) в бюджети і державні цільові фонди, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 27 квітня 1997 р. пільги стосовно сплати місцевих податків і зборів встановлюються та змінюються відповідними органа­ми місцевого самоврядування. Перелік встановлених пільг щодо оподаткування міститься в конкретних нормативних актах, що регламентують порядок начислення та виплати відповідних податків та зборів (закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних ма­шин і механізмів», «Про податок на додану вартість», «Про Державний бюджет» та ін.).

Шахрайство з фінансовими ресурсами може поєднуватись і з іншими злочинами: привласненням, розтратою майна або заволодіння ним шляхом зловживання службо­вим становищем; шахрайством; фіктивним підприємництвом; ухиленням від повер­нення виручки в іноземній валюті; ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів; порушенням порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів; підробленням документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використанням підроб­лених документів; зловживанням владою або службовим становищем; даванням і одер­жанням хабара; службовим підробленням.

Способи вчинення злочину. Відповідно до чинного законодавства (ст. 222 КК Ук­раїни) злочинними вважаються дії, які полягають у наданні завідомо неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам. Неправдивість такої інформації полягає в тому, що на її основі кредитор робить неправильні висновки про справжній фінансовий або господарський стан потенційного позичальника. Якби кре­дитор володів правдивою інформацією, він не надав би позики взагалі або суттєво ско­ректував би умови її надання. Така неправдива інформація повинна міститися в певних документах, які надаються для одержання позики або пільг щодо оподаткування.

Надання інформації — це направлення або інше передання (вручення) документації відповідному підрозділу банку чи його уповноваженому співробітнику, державному ор­гану будь-яким способом (поштою, телеграфом, посильним тощо) і фіксування факту легального одержання саме таких документів.

Відомості надаються в банк чи державний орган у письмовій формі. Такий документ повинен бути відповідно складений, містити необхідні реквізити (відбитки штампів, печаток, наявність дат, номерів, підписів певних службових осіб). Неправдиві відомості можуть міститися і в інших документах, які не мають статусу офіційних, але, безумовно, виходять від позичальника і є підставою для вирішення питання про надання кредиту або субсидії, субвенції, дотації, пільг щодо податків.

Неправдиві відомості можуть вноситися в документ такими способами: власне внесенням у документ записів, що не відповідають дійсності. При цьому до­кумент зберігає ознаки та реквізити справжнього (виготовляється на відповідному бланку, містить прізвище і посади осіб, які повинні його підписувати, тощо), однак вне­сені в нього дані (текст, цифрові матеріали тощо) є неправдивими — інтелектуальне підроблення;

повне підроблення документа стосується усього документа, як за формою, так і за змістом;

часткове підроблення документа, тобто внесення перекручених відомостей у доку­мент, наприклад: знищення або виправлення частини тексту, окремих слів і цифр будь- яким прийомом (витравлювання, підчистка, дописка тощо), внесення додаткових да­них, атакож підробка підпису службової особи, зміна дати видачі документа, закріплен­ня на документі відбитка підробленої печатки — матеріальне підроблення.

Для одержання кредитів у кредитно-банківські установи подаються документи, які умовно можна розділити на п’ять пакетів. У кожний із вказаних нижче документів може вноситися завідомо неправдива інформація.

1. Пакет установчо-реєстраційних документів. Сюди належать: анкетні дані заснов­ників, власників, службових осіб, статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, документи про реєстрацію в податковій інспекції та управлінні статистики, ліцензії на заняття певними видами підприємницької діяльності.

2. Пакет документів, який характеризує фінансовий стан позичальника: баланс, дек­ларації і звіти для податкової інспекції, висновки аудиторів, довідки із банків про кош­ти на рахунках та заборгованості, звіти про прибутки та збитки, відомості про основні ресурси.

3. Кредитний пакет документів: заява, постанова про одержання позики, картка-ан- кета, картка із зразками підписів уповноважених осіб, кредитний проект (техніко-еко- номічне обґрунтування необхідності одержання кредиту), проектно-кошторисна доку­ментація, графіки виконання робіт, дозволи різних державних служб.

4. Пакет документів, що надаються для підтвердження намірів і реальності техніко- економічного обґрунтування кредитного проекту: копії договорів, угод, контрактів із різними організаціями, підприємствами, товариствами.

5. Пакет документів, що гарантує повернення виданих коштів: договори страхуван­ня, гарантійні листи, довідки про наявне майно, його вартість та відсутність на нього арешту, договори застави.

Способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами можна об’єднати в два блоки:

вимушене надання завідомо неправдивої інформації в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації та використання одержаних коштів за цільовим при­значенням. Вчинити такий злочин службових осіб підприємств, організацій, установ зму­шують різні обставини, наприклад, складне фінансово-господарське становище, загроза банкрутства, і тому одержання кредиту — це «спосіб» збереження підприємства;

надання завідомо неправдивих відомостей в документах з метою одержання креди­ту, субсидії, субвенції, дотації, знаючи наперед, що кошти після одержання будуть вико­ристовуватися на інші цілі, не передбачені кредитним договором.

Після одержання кредитних коштів злочинці діють за чотирма основними напряма­ми: 1) кредит повністю використовується не за цільовим призначенням; 2) кредит част­ково використовується не за цільовим призначенням, тоді як інша його частина витра­чається на передбачені кредитним договором цілі; 3) кредит частково привласнюється, а частково використовується не за цільовим призначенням; 4) кредит частково при­власнюється, частково використовується не за цільовим призначенням, а частково за цільовим.

Способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами можна систематизувати за основними групами:

1. порушення умов цільового використання одержаних коштів. У механізмі злочину важливе місце посідає використання кредиту не за цільовим призначенням. Його суть полягає в тому, що він використовується невідповідно до цільової програми і умов його одержання. Це може виражатися в таких діях: 1) одержані кошти витрачаються на ви­робничо-господарські цілі, не передбачені кредитним договором; 2) кошти надаються іншій фірмі під проценти; 3) кошти йдуть на виплату інших, раніше одержаних кре­дитів, сплату процентів; 4) відбувається сплата податків, виплата заробітної платні, сплата оренди приміщень, комунальних платежів; 5) купується нерухомість, службовий автотранспорт, робиться ремонт в офісі; 6) повертаються особисті борги; 7) здійс­нюється оплата банківського обслуговування; 8) кошти витрачаються на відрядження або обертаються на готівку;

2. використання неправдивої інформації при забезпеченні повернення кредиту. Внесен­ня завідомо неправдивих відомостей в документи, які забезпечують повернення вида­них кредитних коштів, становить небезпеку тим, що у випадку виникнення конфлікт­ної ситуації кредитору повернути видану суму буде дуже важко або взагалі неможливо.

Неправдивість відомостей при забезпеченні кредиту шляхом застави може полягати:

1. вказаний предмет застави фактично відсутній; 2) предмет застави уже заставлений;

3. предмет застави не є власністю заставодавця і знаходиться у нього на умовах оренди;

4. предмет застави є складовою об’єкта і його самостійне функціонування неможливе;

5. вказана вартість предмета застави вища за реальну ринкову; 6) заставодавець вказа­ний як єдиний власник заставленого майна.

Неправдивість відомостей при забезпеченні кредиту шляхом страхування прояв­ляється у тому, що: 1) страхова компанія не має ліцензії на даний вид страхування або її філіал не має повноважень на страхування таких угод; 2) страхова компанія в силу своїх фінансових можливостей не може страхувати угоди вище певної суми; 3) страховий платіж не проплачений. У такому випадку страховий договір, хоч і підписаний всіма сторонами, сили не має.

Неправдивість відомостей при забезпеченні кредиту шляхом надання гарантій по­лягає у такому: 1) гарантії надані неуповноваженими особами; 2) гарантії надано на су­му, яка значно перевищує можливості гаранта; 3) замовчування про те, що гарантом є родич, власник (засновник) підприємства-позичальника. У такому випадку гарантія, по суті, надається самому собі;