§ 5. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пе­редбачає необхідність проведення відповідних слідчих дій чи тактичних операцій як за­собів впливу на ситуації, що виникають. Йдеться в першу чергу про такі слідчі дії, як об­шук, виїмка, огляд документів, допит підозрюваних (обвинувачених) та свідків, при­значення судових експертиз. При цьому своєрідність тактики проведення зазначених слідчих дій полягає в тому, що у переважній більшості випадків процес розслідування легалізації відбувається паралельно з розслідуванням предикатного злочину. Такий стан речей вимагає від слідчого застосування комплексного підходу як до організації розслідування в цілому, так і до тактики проведення окремих слідчих дій.

Обшук. Об’єктами обшуку у справах про легалізацію виступають:

місця роботи і проживання підозрюваних (обвинувачених) осіб та їх співучасників;

інші належні вказаним особам приміщення, транспортні засоби.

Під час обшуків підлягають виявленню і вилученню: грошові кошти та інше майно, здобуте злочинним шляхом; документи, що підтверджують право власності на майно;

предмети і документи, що можуть містити сліди легалізації або мають інше значення для справи (наприклад, банківські пластикові картки, платіжні квитанції тощо); комп’ютери, периферійні пристрої до них, електронні носії інформації.

Виїмка. З даної категорії злочинів виїмка проводиться у відповідних установах, ор­ганізаціях, підприємствах з метою вилучення в першу чергу документів — носіїв слідів легалізації. Об’єктами проведення виїмки виступають:

банківські установи, в яких відкриті рахунки юридичних та фізичних осіб, які залу­чалися до легалізаційних схем і через які «проходили» грошові кошти, що відмивалися.. Йдеться про особові справи клієнтів, квитанції на внесення готівки, документи, що відображають рух коштів по рахунку (списання — платіжні доручення; находження — електронно-платіжні документи), наприклад, документи щодо перерахування з від­ділення Державного казначейства грошових коштів на рахунок суб’єкта підприєм­ницької діяльності у разі відшкодування із бюджету податку на додану вартість або до­кументи, які свідчать про перерахування грошових коштів на адресу фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності в механізмі легалізації майна злочинного поход­ження тощо;

державні органи, які здійснювали реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, видавали відповідні ліцензії, дозволи, у тому числі на участь у приватизаційних аукціонах, тендерах. Це копії паспортів для засновників фізичних осіб та свідоцтв про державну реєстрацію для засновників юридичних осіб, заявки з необхідними додатка­ми до них;

органи та особи, які провели реєстрацію відповідних операцій з майном, що легалі­зується (нотаріуси, бюро технічної інвентаризації, підрозділи державної автомобільної інспекції тощо);

податкові органи відповідного регіону з метою вилучення звітних документів та до­кументів на отримання певних пільг, відшкодувань, наприклад, документів, які надані суб’єктом підприємницької діяльності у ході відшкодування із бюджету податку на до­дану вартість або які свідчать про проведення перевірки обгрунтованості подання заяви щодо відшкодування із бюджету зазначеного податку та ін.;

регіональні митниці з метою вилучення документів, що підтверджують факт ввезен­ня конкретного товару (продукції) суб’єктом підприємницької діяльності;

біржі, інвестиційні компанії, благодійні фонди, інші комерційні структури, що були задіяні у легалізації злочинних доходів, з метою вилучення документів, які відобража­ють характер та зміст здійснених фінансово-господарських операцій.

Допит. Найбільш інформативною слідчою дією початкового етапу розслідування ле­галізації є допит, який проводиться з метою отримання показань від підозрюваних, тоб­то осіб, які безпосередньо здійснили легалізацію, а також широкого кола свідків — осіб, які брали участь у вчиненні предикатного злочину, але не є співучасниками легалізації злочинних доходів; осіб, які хоча і виконували операції з легалізації, але не усвідомлю­вали злочинну природу походження майна чи коштів, з якими здійснювалися фінансові операції або укладалися цивільно-правові правочини; осіб, яким відома будь-яка інформація щодо обставин легалізації та суб’єкта легалізації.

Тактика допиту підозрюваних і насамперед його предмет видозмінюється залежно від того, до якої категорії належить допитуваний, а саме: до осіб, які здійснюють легаліза­цію «своїх» злочинно одержаних доходів, чи до осіб, які здійснюють легалізацію «чу­жих» злочинних доходів, тобто надають «допомогу» власникам цих злочинних доходів у перериванні безпосереднього зв’язку між цими доходами і злочином, у результаті вчи­нення якого вони утворилися, маскуванні (заплутуванні) слідів цього злочину та по­дальшому введенні злочинних доходів в легальний цивільно-правовий обіг з метою ос­таточного надання їм видимості законно отриманих.

У підозрюваних осіб другої категорії, окрім встановлення обставин безпосереднього здійснення легалізації, з’ясовуються питання стосовно каналів надходження злочинних капіталів, характеру стосунків із власником цих капіталів, умов, за яких здійснюються опе­рації з легалізації (час, місце, юридичні та фізичні особи, які задіяні в легалізації, сума вина­городи за проведені операції), наявності корумпованих зв’язків із працівниками правоохо­ронних органів, органів державної влади та управління, депутатським корпусом та ін.

Як свідки у справах про легалізацію злочинних доходів можуть бути допитані такі особи:

1. Особи, які брали участь у вчиненні предикатних злочинів, але не є співучасниками ле­галізації «брудних» коштів. Йдеться про ситуацію, коли легалізуються «чужі» злочинно здобуті кошти або майно і коли справу про предикатний злочин вже розслідувано чи во­на розслідується окремо від справи про легалізацію (відмивання). У цієї категорії свідків з’ясовують обставини отримання злочинних доходів і порядок їх передання безпосе­редньому суб’єкту легалізації, умови, за яких обіцяно здійснити легалізацію, характер стосунків із легалізатором (який час знайомі, хто познайомив, наявність корупційних зв’язків), а також ступінь його обізнаності щодо злочинного походження предмета ле­галізації, характер фінансових операцій чи укладених правочинів.

2. Особи, які хоча і виконували операції з легалізації, але не усвідомлювали злочинну при­роду походження майна чи коштів, з якими здійснювалися фінансові операції або укладали­ся цивільно-правові правочини:

а) працівники банківських та інших фінансових установ, через які здійснювалися операції з легалізації «брудних» коштів, — про обставини відкриття рахунків юридич­ним чи фізичним особам, які причетні до легалізації; характер здійснених фінансових операцій по їх рахункам; осіб, які зверталися до банку під час здійснення цих операцій; наявність певних відхилень від установленого порядку здійснення банківських опе­рацій при обслуговуванні цих клієнтів, причини таких відхилень та винних осіб; дотри­мання вимог проведення внутрішнього або обов’язкового моніторингу щодо сумнівних фінансових операцій та ін.;

б) нотаріуси, працівники бюро технічної інвентаризації, ріелтери, адвокати, суб’єкти підприємницької діяльності, які надають юридичні послуги або послуги з бухгалтер­ського обліку, аудитори, які брали участь у підготовці, укладенні та реєстрації правочинів з майном злочинного походження або надавали особам (клієнтам) допомогу у плану­ванні чи проведенні операцій з цим майном (з купівлі-продажу нерухомості; управління грошима, цінними паперами; управління банківським, ощадним рахунком; організації здійснення внесків для створення, діяльності або управління юридичними особами;

з купівлі-продажу об’єктів підприємницької діяльності, у тому числі приватизацій­них) — про обставини здійснення вказаних операцій та осіб, які брали в них участь;

в) працівники державних органів — про порядок реєстрації суб’єкта підприємниць­кої діяльності; дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку такої реєстрації;

г) працівники митних органів — про обставини оформлення митних декларацій що­до виконання зовнішньоекономічних операцій;

ґ) працівники територіальної податкової інспекції — про обставини оформлення звітних документів та документів на отримання певних пільг, відшкодувань, наприклад, відшкодування із бюджету податку на додану вартість;

д) працівники територіального відділення Державного казначейства — про обстави­ни відшкодування податку на додану вартість;

е) керівники благодійних установ — про обставини надходження грошових коштів чи іншого майна до цих фондів та напрями їх витрачання;

є) працівники контролюючих органів — про обставини виявлення сумнівних фінан­сових операцій чи укладених правочинів; поведінку осіб, які мали відношення до цих операцій чи правочинів.