§ 2. Виявлення ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та особливості порушення кримінальних справ

Своєрідність вихідного етапу розслідування легалізації (відмивання) доходів, одер­жаних злочинним шляхом, полягає в тому, що порушити кримінальну справу за ст. 209 КК України можна лише за наявності достатніх фактичних даних, які вказують на висо­кий ступінь імовірності злочинного походження тих доходів, котрі виступають предме­том відмивання, тобто тільки після винесення постанови про порушення кримінальної справи за предикатним злочином.

Кримінальну справу за ознаками легалізації може бути порушено на підставі:

а) заяв та повідомлень громадян чи засобів масової інформації;

б) інформації, що надійшла від Держфінмоніторингу України, аудиту, податкових та контрольно-ревізійних органів;

в) інформації, яку надано оперативно-розшуковими органами;

г) доказів, які зібрано в ході розслідування предикатного злочину.

У перших трьох випадках перевірка інформації проводиться органами дізнання із за­стосуванням процесуальних і оперативно-розшукових заходів у порядку, передбачено­му ст. 97 КПК України. При цьому перед уповноваженими органами постає двоєдине завдання: отримати не лише достатні фактичні дані щодо ознак легалізації, а й перед­усім підтвердити факт того, що дії з легалізації здійснено з коштами чи майном, котрі одержані саме внаслідок вчинення злочину, що відповідає умовам, встановленим Приміткою до ст. 209 КК України. Ці завдання під час дослідчої перевірки вирішуються паралельно, що дає можливість майже одночасно порушити кримінальні справи за пре- дикатним злочином і легалізацією.

Високий рівень латентності легалізації вимагає від оперативних служб здійснення якісної перевірки насамперед сумнівних фінансових операцій, тобто тих, які мають особливі відмінності від аналогічних операцій, що зазвичай здійснюються фінансови­ми посередниками, і перелічених у статтях 11 та 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 лис­топада 2002 p. № 249-IV (Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 1. — Ст. 2, із змінами і доповненнями).

Дослідча перевірка також потребує проведення якісного документування обставин здійснення легалізації (відмивання) злочинних доходів. З цією метою оперативним підрозділам відповідного правоохоронного органу (згідно з положеннями ст. 112 КПК України злочини, передбачені ст. 209 КК України, віднесенідо підслідності слідчих про­куратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та податкової міліції) не­обхідно провести такі заходи:

витребувати з державних органів, які здійснювали реєстрацію суб’єкта господарсь­кої діяльності, всі засновницькі та статутні документи;

витребувати з податкових органів всі відомості, що стосуються діяльності конкрет­ної юридичної або фізичної особи та сплати ними необхідних податків;

витребувати з банківських установ, в яких відкрито рахунки підприємства, що пе­ревіряється, дані про рух грошових коштів по рахунках за конкретний період, а за зовнішньоекономічними контрактами — також копії укладених підприємством і нада­них банку правочинів, на підставі яких перераховувалися кошти;

призначити і провести комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства, перевірку дотримання вимог чинного законодавства при проведенні сумнівних операцій. Під час перевірки забезпечити представникам контрольно- ревізійних чи податкових органів можливість виявлення всіх суб’єктів підприємниць­кої діяльності, з якими це підприємство підтримувало договірні, господарські стосун­ки, провести на них зустрічні перевірки з метою виявлення безтоварних угод купівлі- продажу, фіктивних угод про надання послуг або виконання робіт. Також необхідно забезпечити під час перевірки виявлення всіх документів, які викривають конкретних осіб у вчиненні фальсифікації та інших неправомірних дій;

з дозволу відповідного суду, в порядку, встановленому ч. 5 ст. 97 КПК України, здійснити оперативно-технічні заходи для отримання фактичних даних про обставини вчинення злочинних дій щодо легалізації, які можуть бути використані як докази у кримінальній справі, у тому числі і шляхом зняття інформації з каналів зв’язку, включа­ючи обмін електронними повідомленнями;

отримати пояснення у причетних осіб та витребувати копії необхідних документів, які підтверджують безтоварний характер здійснених правочинів;

витребувати необхідні дані стосовно суб’єктів підприємницької діяльності — контр­агентів цього підприємства за виявленими фіктивними угодами; якщо це іноземні підприємства—звернутися за інформацією про них до українського відділення Інтерполу;

отримати пояснення в інших поінформованих осіб щодо обставин вчинення ле­галізації;

направити відповідні запити до відділень операторів мобільного зв’язку, ВАТ «Укр- телеком», інтернет-провайдерів тощо з метою перевірки та підтвердження відносин між підозрюваними та іншими особами, причетними до вчинення злочину;

направити запити до бюро технічної інвентаризації щодо нерухомого майна, яке пе­ребуває у власності осіб, підозрюваних у легалізації злочинних доходів;

звернутися із запитом до ДПА України з метою звірення інформації або отримання додаткової інформації з Банку даних про сумнівні фінансові операції;

направити запити до інформаційних центрів МВС України щодо попередньої суди­мості особи, а також витребувати інші документи і матеріали, які характеризують особу, зокрема, перевірити можливість її причетності до діяльності відомих злочинних груп або організацій;

під час витребування або вилучення відповідної інформації та документів у юридич­них осіб, яких віднесено до суб’єктів первинного фінансового моніторингу (банки, страхові компанії, професійні учасники фондового ринку тощо), звертати увагу на до­тримання цими особами вимог чинного законодавства щодо протидії та запобігання легалізації злочинних доходів. У випадках виявлення очевидних сумнівних фінансових операцій, проведених за допомогою або із застосуванням цих осіб, вимагати копії повідомлення про такі операції до Держфінмоніторингу України. Якщо таких доку­ментів не було в наявності, офіційно повідомити про це відповідний контролюючий ор­ган (Держфінмоніторинг України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг, Міністерство фінансів України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство юстиції України, Міністерство економіки та європейської інтеграції України, Державний комітет України по земельних ресурсах).