§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні фіктивного підприємництва

Серед ефективних заходів профілактики фіктивного підприємництва виділяють за­ходи, що: ускладнюють створення та функціонування фіктивних підприємств; підви­щують ризик викриття підготовки, вчинення та приховування фіктивного підприєм­ництва та злочинів з використанням фіктивних підприємств; ускладнюють легалізацію доходів, одержаних внаслідок вчинення фіктивного підприємництва; знижують еко­номічну вигідність вчинення названого злочину.

Відповідно до статей 23,23¹ КПК України профілактична діяльність слідчого у спра­вах про фіктивне підприємництво повинна бути спрямована на вжиття невідкладних заходів для усунення причин і умов, які сприяли створенню та функціонуванню фіктив­них підприємств. Засоби і методи криміналістичної профілактики фіктивного під­приємництва знаходять чітке відображення в нормах кримінально-процесуального за­конодавства, що закріплюють порядок збирання, дослідження, оцінки та використан­ня доказів у процесуально-тактичному аспекті, порушення кримінальної справи, провадження невідкладних і наступних слідчих дій, з’ясування й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину.

Серед основних напрямів профілактичної діяльності слідчого вирізняють:

1. Припинення розпочатої і запобігання реально можливій злочинній діяльності з боку осіб, підозрюваних у вчиненні конкретного злочину. Цей напрям профілактичної діяль­ності слідчого випливає з положень кримінально-процесуального законодавства про підстави та порядок застосування запобіжного заходу. У разі наявності у слідчого до­статніх підстав вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, займатиметься зло­чинною діяльністю, слідчий має право застосувати до нього один із запобіжних заходів, передбачених статтями 148-155 КПК України. При вчиненні фіктивного підприєм­ництва повторно, або завдання внаслідок вчинення зазначеного злочину великої ма­теріальної шкоди державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, для запобігання зникненню підозрюваного разом із цінностями, здо­бутими злочинним шляхом, та документами, що містять сліди вчиненого злочину, пе­реходу цієї особи на нелегальний стан та продовженню злочинної діяльності під час проведення розслідування конкретної кримінальної справи, таким запобіжним захо­дом доречно обрати взяття під варту.

2. Встановлення причин конкретного злочину і вжиття заходів щодо їх усунення. Цей напрям діяльності слідчого пов’язаний із вивченням особи обвинуваченого, оскільки завдання полягає у встановленні його психологічних і соціальних характеристик, а та­кож мотивації його злочинної діяльності. Негативні риси або скрутне матеріальне ста­новище особи часто постають безпосередньою причиною вчинення фіктивного

підприємництва. Усунення причин конкретного злочину полягає у впливові на особу обвинуваченого з метою нейтралізації її негативних рис і установок. Засобами такого впливу є сам процес розслідування і судового розгляду кримінальної справи, а також покарання особи, винноїу вчиненні злочину. Роль слідчого у цій справі полягає у вихов­ному впливі на обвинуваченого під час розслідування з метою спонукання його до:

а) щирого каяття у вчиненні злочину; б) добровільному відшкодуванні завданої злочи­ном шкоди; в) надання активної допомоги у розслідуванні злочину. Крім того, до за­вдання слідчого входить систематизація відомостей про особу обвинуваченого і викла­дення її оцінки в обвинувальному висновку з наведенням обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

3. Встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину і вжиття заходів що­до їх усунення. Цей аспект діяльності слідчого пов’язаний з вивченням зовнішніх обста­вин вчинення злочину (конкретноїжиттєвої криміногенної ситуації). Поряд із встанов­ленням дій обвинуваченого для визначення умов, що сприяли вчиненню злочину, дослідженню підлягають: поведінка службових осіб та інших працівників органів но­таріату, державної реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, органів держав­ної податкової служби тощо, які своїми діями свідомо чи несвідомо полегшили злочин­цю досягнення поставленої мети (вирішується питання про наявність в їх діях ознак співучасті чи інших правопорушень і притягнення до відповідальності); поведінка службових осіб державних органів управління, контролюючих і правоохоронних ор­ганів, причетних до створення умов, сприятливих для вчинення фіктивного підприєм­ництва; поведінка службових осіб та працівників юридичних осіб, а також окремих фізичних осіб, які своїми діями свідомо чи несвідомо сприяли вчиненню фіктивного підприємництва або злочинів з використанням фіктивних підприємств; недоліки ор­ганізаційної структури зазначених юридичних осіб та поведінки фізичних осіб; не­доліки у здійсненні контрольних функцій з боку конкретних службових осіб чи органів.

Усунення виявлених умов, що сприяли фіктивному підприємництву, здійснюється слідчим такими засобами: притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб та інших працівників органів нотаріату, державної реєстрації, дозвільної системи, банківських установ, органів державної податкової служби тощо, в діях яких містяться ознаки співучасті у фіктивному підприємництві або вчинення інших, пов’язаних з ним злочинів; складання протоколу про вчинення корупційного діяння або іншого право­порушення, пов’язаного з корупцією, і направлення його до суду, у порядку, визначено­му Законом України «Про боротьбу з корупцією»; направлення до відповідного держав­ного органу, громадської організації або службовій особі подання про вжиття заходів для усунення причин і умов вчинення фіктивного підприємництва та пов’язаних з ним злочинів, у якому порушити питання про притягнення до дисциплінарної або ма­теріальної відповідальності службових осіб чи інших працівників, які вчинили відпо­відні правопорушення; виступами слідчого з інформацією про обставини, що сприяли вчиненню фіктивного підприємництва і були пов’язані з необачною поведінкою самих потерпілих або осіб, які постали співучасниками злочину, на зборах громадян тих соціальних груп, які найчастіше постають потерпілими від злочинів, вчинених з вико­ристанням фіктивних підприємств, або які найчастіше: постають номінальними (під­ставними) засновниками фіктивних суб’єктів господарювання (студенти, пенсіонери, важко хворі, бездомні, соціально незахищені тощо); причетні до створення чи функ­ціонування фіктивних підприємств у зв’язку з виконанням професійної діяльності (співробітники нотаріальних, реєстраційних, дозвільних, митних, податкових органів та банківських установ); постають договірними контрагентами фіктивних суб’єктів господарювання безпосередньо або опосередковано через статус службових осіб підприємств, установ, організацій-контрагентів.