§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Однією з найбільш ефективних слідчих дій, яку доцільно проводити на початковому етапі розслідування фіктивного підприємництва, є виїмка. Виїмку необхідно проводи­ти за місцем проживання і роботи підозрюваних осіб, в офісних, складських, виробни­чих та інших приміщеннях фіктивного підприємства, у нотаріусів, в органах державної реєстрації, дозвільної системи, територіальних органах державної податкової служби, державних цільових фондів, банківських установах, у підприємств-контрагентів. Обов’язковою умовою проведення цієї слідчої дії є раптовість.

За місцезнаходженням фіктивного підприємства, місцем розташування його вироб­ничих, офісних і складських приміщень, місцем помешкання, роботи або тимчасового перебування засновників, керівників та працівників фіктивного підприємства виїмці підлягають:

1. Установчі та реєстраційні документи: статут підприємства; установчий договір; реєстр акціонерів; протоколи загальних зборів акціонерів (учасників); акти виконавчих та контролюючих органів (накази, розпорядження, протоколи, звіти); свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, довідка про включення до Єдиного державного реєстру, свідоцтво про реєстрацію платника податків (у тому числі ПДВ, єдиного податку), загальнообов’язкових зборів; дозволи на початок роботи; пас­порти засновників (керівників) підприємства і довідки про присвоєння їм іден­тифікаційних номерів.

2. Документи, що свідчать про здійснення певних видів господарської діяльності: спеціальні дозволи (ліцензії); патенти; рекламні проспекти і оголошення в засобах ма­сової інформації; будь-які господарські, цивільно-правові й трудові угоди.

3. Первинні та аналітичні документи бухгалтерського і податкового обліку, фінансо­вої і статистичної звітності різного призначення і ступеня деталізації, перелік яких ви­значається чинним законодавством; акти та інші матеріали перевірок податкових та інших контролюючих і правоохоронних органів; облікові записи «чорної» (подвійної) бухгалтерії.

4. Касові документи: договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира; касова книга; журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; чекові книжки; журнал реєстрації використання грошових чеків; прибуткові та видат­кові касові ордери; акти перевірки наявності грошових коштів і матеріальних цінностей у касі тощо.

5. Банківські документи: журнал реєстрації платіжних доручень; журнал реєстрації надходжень на поточний рахунок; витяги з поточного рахунку; заява на відкриття по­точного, вкладного (депозитного), валютного рахунків; картка зі зразками підписів і відбитка печатки; платіжні вимоги і доручення тощо.

6. Робочі записи службових осіб і працівників підприємства, що мають відношення до розслідуваного злочину: доповідні записки, робочі зошити, щоденники, записники, «чорнова» документація, календарі тощо.

7. Магнітні та електронні носії інформації, електронні документи та програмне за­безпечення, в яких відображено певні відомості стосовно діяльності підприємства (аудіо-, відео-, фото-, кінодокументи; електронні документи, що зберігаються на пос­тійному запам’ятовуючому пристрої, оптичних дисках, дискетах).

8. Грошові кошти в іноземній та національній валюті, векселі, цінні папери, печатки, штампи, факсиміле підписів службових осіб.

У підприємств-контрагентів повинні вилучатися будь-які документи, що свідчать про наявність взаємовідносин з фіктивним підприємством (копії його установчих і реєстраційних документів, комерційні пропозиції, договори, акти, векселі, чеки, орде­ри, довіреності, накладні, рахунки, квитанції, розписки, незаповнені бланки доку­ментів фіктивного підприємства, документи власної «чорної» бухгалтерії тощо.

З метою уникнення недоліків під час виїмки документів проведення цієї слідчої дії необхідно здійснювати після її ретельної підготовки. З цією метою залежно від місця проведення виїмки необхідно забезпечити участь спеціаліста з державної реєстрації суб’єктів підприємництва, з нотаріальної справи, з бухгалтерського обліку, фінансиста, спеціаліста з банківської справи, які могли б визначити, які саме документи доцільно піддати виїмці. Важливим є вирішення питання про місце попереднього дослідження документів, забезпечення збереження, недоторканності значної кількості документів шляхом опечатування з наступною їх виїмкою за мірою необхідності для проведення огляду чи експертизи. Мова йде про документи, що знаходяться у відповідному відділенні банку, в бухгалтерії підприємства-контрагента, а також передані до архіву.

Вилучені документи підлягають ретельному слідчому огляду, який при розсліду­ванні фіктивного підприємництва має специфічний характер. Основні завдання слідчого огляду документів полягають у: визначенні загальної характеристики доку­мента: який документ оглядається (свідоцтво про державну реєстрацію, статут підприємства, банківська виписка, платіжне доручення тощо), ким і кому він виданий чи адресований, зміст документа, його реквізити (дата, номер і т. д.) та зовнішній ви­гляд; встановленні ознак і особливостей документів, які можуть свідчити про факти та обставини, що мають важливе значення для розслідування злочину: наявність доку­мента у певному місці або у конкретної особи, його зміст, що вказує на обставини зло­чину, приналежність документа тощо; виконанні документа певною особою, наявність в документі змін, що виникли в результаті підчисток, травлення, дописок тощо; на­явність ознак та особливостей, що вказують на спосіб виготовлення чи використання документа та інші ознаки і особливості; описи документів, які можуть бути речовими доказами, таким чином, щоб виділити індивідуальність; виявленні фактів інтелекту­ального підроблення, коли у правильно оформлений документ вносяться завідомо не­правдиві відомості; безпосередньому сприйнятті і вивченні обстановки вчиненого зло­чину (спосіб вчинення і приховування злочину, кількість осіб, які вчинили злочин, час вчинення злочину та ін.); збиранні, аналізі, використанні отриманої інформації для пе­ревірки, уточненні раніше зібраних даних, висуненні слідчих версій та їх перевірці; ви­явленні причин і умов, що сприяли вчиненню злочину (виявленні і фіксації ознак, які вказують на обставини, що сприяли вчиненню фіктивного підприємництва).

При розслідуванні фіктивного підприємництва до першочергових слідчих дій нале­жить допит засновника (співзасновників) та керівника (керівників) фіктивного підприємства. Важливість цієї слідчої дії обумовлена тим, що інформація, яку слідчий отримує під час допиту, охоплює значну кількість чинників, які дають можливість слідчому оцінити та використовувати їх у процесі розслідування.

За допомогою допиту слідчий не тільки одержує дані про подію злочину і пов’язані з ним обставини, але й використовує результати допиту для встановлення фактів, раніше йому не відомих, перевіряє та оцінює їх, висуває нові слідчі версії. Допиту підлягають:

1. засновники і керівники фіктивного підприємства; 2) головний бухгалтер та інші працівники бухгалтерії фіктивної фірми; 3) працівники нотаріальної контори, що посвідчували установчі документи; 4) представники органів державної реєстрації, дер­жавної податкової служби, державної статистики, державних цільових фондів, дозвіль­ної системи; 5) працівники банківської установи, що відкривали і обслуговували рахун­ки фіктивного підприємства, надавали йому кредити; 6) особи, зазначені в документах, вилучених під час виїмки чи обшуку, як партнери по бізнесу (договірні контрагенти);

7. потерпілі від злочину; 8) інші особи, стосовно яких наявна інформація про те, що во­ни володіють необхідними даними (колеги, секретарі, машиністки, оператори ЕОМ, інший допоміжний персонал, родичі, друзі).

У справах про фіктивне підприємництво предметом допиту є обставини, пов’язані зі з’ясуванням таких питань: яким способом створювалося (придбавалося) фіктивне підприємство, за допомогою службових осіб яких органів; яким чином здійснювалася діяльність злочинців з готування до вчинення злочину, маскування злочинної діяль­ності; чи складалися фальсифіковані документи для полегшення вчинення злочинних дій; особи, причетні до створення фіктивного підприємства; мета створення фіктивно­го підприємства; форма вини; зв’язок злочинців з іншими особами; зв’язок фіктивного підприємництва з іншими злочинами; чи мало місце неодноразове і систематичне вчи­нення злочину; хто номінально і фактично виконував обов’язки засновників і керівників фіктивного підприємства; встановлення мотивів і характеру злочинної діяльності кожної з таких осіб; рух грошових коштів і документів; чи були в наявності у підприємства товари, які постали предметами укладених угод; які працівники перебу­вають у штаті підприємства, які можуть надавати послуги або виконувати роботи, що постали предметом укладених угод; наявність, місце перебування і порядок викори­стання фальсифікованих документів, печаток, штампів, факсиміле підписів; грошових коштів у національній та іноземній валюті.

Найбільш оптимальною і відпрацьованою формою використання спеціальних знаньпри розслідуванні фіктивного підприємництва є призначення судових експертиз. Без документального підтвердження виявлених фактів порушення законодавства під час створення суб’єкта підприємництва, здійснення заборонених видів діяльності або використання статусу юридичної особи з метою приховування незаконної діяльності довести вину суб’єктів, що вчинили фіктивне підприємництво, неможливо.

Задопомогою технічної експертизи документів можна встановити ознаки внесення змін до установчих, реєстраційних та інших документів, визначити спосіб внесення змін у документ, встановити зміст видаленого тексту, а також способи виготовлення відбитків печаток і штампів на документах, що надають право на державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, отримання дозволів на виготовлення печаток і штампів, взяття на облік у податкових органах і державних цільових фондах, відкриття банківських рахунків, здійснення фінансово-господарських операцій, здійснення пев­них видів підприємницької діяльності. При розслідуванні такого роду злочинів технічна експертиза документів має специфіку, обумовлену широким використанням документів, виготовлених за допомогою комп’ютерної і копіювально-розмножуваль­ної техніки, а також використання печаток і штампів, виготовлених за сучасними тех­нологіями.

Почеркознавча експертиза встановлює виконавця рукописного тексту або підпису в різноманітних документах (договорах, актах приймання-передачі виконаних робіт, ра- хунках-фактурах, накладних, митних деклараціях тощо). Дактилоскопічна експертиза встановлює за слідами пальців рук факт контактної взаємодії підозрюваного з різними предметами (печатками, штампами, кліше підписів керівників фіктивних підприємств, службових осіб державних органів), готівковими грошовими коштами, документами тощо, вилученими під час огляду, виїмки чи обшуку, або викинутих підозрюваним під час затримання. З метою встановлення психічного стану підставного керівника або за­сновника фіктивного підприємства в різні відрізки часу та вирішення питання щодо осудності цієї особи є необхідним проведення судово-психіатричної експертизи.

З урахуванням тієї обставини, що податковий і бухгалтерський облік, а також діло­водство у значній частині підприємств здійснюється з використанням ЕОМ, під час розслідування цієї категорії справ виникає необхідність у призначенні комп’ютерно- технічної експертизи.

Розслідування фіктивного підприємництва і пов’язаних з ним злочинів неможливе без аналізу фінансово-господарської діяльності конкретного суб’єкта підприємництва, а іноді й кількох підприємств і банківських установ у взаємодії. У необхідних випадках для підтвердження висновків попередніх ревізій й документальних перевірок необхідно призначити судово-економічну експертизу. У більшості випадків у справах про фіктив­не підприємництво доцільно призначати комплексну судово-бухгалтерську та фінансо­во-економічну експертизу.