Розділ 25. Розслідування фіктивного підприємництва

§ 1. Криміналістична характеристика фіктивного підприємництва

Реформування соціально-економічних відносин, окрім значних позитивних пере­творень, призвело до численних зловживань у сфері господарської діяльності сучасної України. Легальні інструменти ринкової економіки почали широко використовуватися з метою протиправного збагачення окремих верств населення. У результаті функціону­вання розгалуженої мережі фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності та їх висо- коорганізованих неформальних об’єднань — конвертаційних центрів щорічно зазна­ють багатомільйонних збитків держава, громадяни та юридичні особи.

У криміналістичній літературі фіктивне підприємництво визначається як спосіб при­ховування злочинів у сфері економічної діяльності, а фіктивне підприємство як знаряддя злочину, засіб вчинення та приховання злочинної діяльності, спосіб шахрайського об­ману, механізм, який дає змогу зменшити або повністю виключити сплату податків, зборів, обов’язкових платежів. У широкий вжиток представників українського бізнесу та органів державного управління через систематичне та різноваріантне вживання міцно увійшли терміни і словосполучення, які яскраво характеризують сутність фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи: «ліва», «липова», «пуста», «ко­ралова», «анонімна», «підставна», «фасадна», «дахова», «номінальна», «сіра», «чорна», «транзитна», «буферна», «проміжна», «блукаюча», «одноразова», «фіктивна фірма»; «ме­телик», «пролісок», «кульбабка», «хвилинка», «одноденка», «міжкварталка»; «фіктив- ка», «роги і копита», «оболонка», «мушля», «вентилятор», «химера», «привид», «фан­том», «прилипайло», «поганка», «ліхтар», «яма», «смітник»; «лжефірма», «підприємство- шахрай», «альтернативний інструмент податкового планування»; «конвертаційний центр», «конвертатор», «конвертант», «конверташка», «конверт», «гаманець».

Фіктивне підприємництво може бути виражене в одній із двох дій: 1) створення юри­дичної особи будь-якої організаційно правової форми — суб’єкта підприємницької діяльності; 2) придбання такої юридичної особи. Стаття 205 КК України встановлює відповідальність задії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, насправді не мають на меті зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а мають зовсім інше: прикриваючись цією юридичною особою як ширмою, вони прагнуть при­ховати свою незаконну діяльність. Фіктивне підприємництво знаходить свій зовнішній прояв у створенні законної за формою, але фіктивної за змістом діяльності комерційної організації.

Ознаками злочину є: 1) створення суб’єкта підприємницької діяльності. На цьому етапі злочину здійснюються усі дії, необхідні для державної реєстрації, відкриття банківських рахунків та отримання ліцензій на здійснення певних видів господарської діяльності; 2) невиконання створеною юридичною особою відповідної діяльності з ви­робництва товарів, виконання робіт, надання послуг або імітація подібної діяльності;

3. вчинення під виглядом та від імені даної організації різноманітних дій, спрямованих на досягнення злочинних результатів; 4) настання негативних наслідків, причинно пов’язаних зі створенням фіктивної підприємницької структури та її незаконною діяльністю. Створення фіктивного підприємства є не самоціллю, а засобом здійснення протиправної діяльності. Суб’єкт підприємництва створюється або придбається не для досягнення тієї соціально корисної мети, яка проголошена чинним законодавством та його установчими документами. Ключовою характеристикою аналізованого злочину насьо годні є підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, мож­ливо, фактично здійснюваної діяльності, конкретним незаконним цілям.

Невід’ємною складовою криміналістичної характеристики фіктивного підприєм­ництва є фіктивний суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа. Фіктив­ною може бути визнана лише та юридична особа, яка офіційно зареєстрована в якості суб’єкта підприємницької діяльності. Придбання суб’єкта підприємництва також ви­магає наявності такого суб’єкта. У плані розслідування фіктивного підприємництва за­реєстрований в офіційному порядку фіктивний суб’єкт підприємницької діяльності ре­ально існує, вноситься до Єдиного державного реєстру та набуває цивільної правоздат­ності й дієздатності юридичної особи. Сутність фіктивного підприємства можна визначити шляхом з’ясування етимології слова «фіктивний», системного аналізу норм різних галузей чинного законодавства України, а також узагальнення типових ознак фіктивних суб’єктів підприємництва на підставі літературних джерел, матеріалів слідчої та судової практики.

Слово «фіктивний» походить від латинського фсйо» (фікція, вигадка) і означає на­вмисно створене обманне положення, яке не відповідає дійсності і використовується з певною метою. Для наявності фікції повинна бути створена певна конструкція, яка ви­ражається зовні у необхідній для таких випадків формі (суб’єкт підприємницької діяль­ності — юридична особа); створена конструкція повинна не відповідати об’єктивній дійсності (її внутрішній зміст повинен суперечити зовнішній формі); невідповідність змісту конструкції її формі має бути результатом навмисних дій творця цієї конструкції.

У контексті розслідування фіктивного підприємництва під створенням слід розуміти комплекс передбачених законодавством дій, результатом здійснення яких має стати юридичне заснування нової, раніше не існуючої підприємницької структури, яка є носієм прав, передбачених ст. 80 ЦК України. Іншими словами, це дії, спрямовані на надання підприємству офіційного статусу юридичної особи. До таких дій належать, зо­крема, розробка і затвердження установчих документів, 'їх нотаріальне посвідчення, оголошення підписки на акції створюваного акціонерного товариства, подання уста­новчих документів до органів, що здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприєм­ництва, власне державна реєстрація юридичної особи. Чинне законодавство пов’язує державну реєстрацію з внесенням даних із реєстраційної картки суб’єкта підприєм­ницької діяльності (яка водночас є заявою про державну реєстрацію) до Єдиного дер­жавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і видачею свідоцтва про державну реєстрацію встановленого зразка.

Відповідно до ст. 56 ГК України суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у ви­падках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта (суб’єктів) господарювання з додержанням вимог законодавства. Суб’єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпоря­дженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного за­конодавства України. Підприємство вважається створеним з моменту його державної реєстрації. Отже, моментом закінчення злочину можна вважати момент здійснення державної реєстрації фіктивного підприємства.

Для процесу розслідування названого злочину криміналістично значущою є низка не тільки дореєстраційних і реєстраційних, але й післяреєстраційних дій, наприклад взяття на облік у територіальних органах державної податкової служби, державних цільових фондів, отримання дозволів на виготовлення штампів і печаток, а також виго­товлення і отримання останніх, відкриття банківських рахунків, отримання дозволів (узгоджень) на початок роботи, дозволів (ліцензій) і патентів на здійснення певних видів господарської діяльності, реєстрація в митних органах України.

Аналогічними за спрямованістю є дії, іменовані придбанням. Оскільки відповідно до чинного цивільного законодавства України юридична особа є суб’єктом, а не об’єктом права, то говорити про придбання юридичної особи не коректно. У цьому випадку слід вести мову про набуття права власності на корпоративні права, на майно наявної юри­дичної особи в цілому або в тій частині, володіння якою надає можливість здійснювати фактичне керівництво діяльністю такого суб’єкта підприємництва або впливати на прийняття рішень його керівним органом. Мова може йти, наприклад, про купівлю контрольного пакету акцій акціонерного товариства (частки у статутному капіталі това­риства з обмеженою відповідальністю), придбання майна підприємства, яке привати­зується, зокрема, цілісного майнового комплексу у процесі приватизації державного майна, передачу власником приватного підприємства своїх прав іншій особі, придбан­ня одним чи кількома учасниками господарського товариства частки у його майні, яка належить іншим учасникам. При вирішенні питання про наявність або відсутність придбання юридичної особи під час розслідування фіктивного підприємництва не­обхідно враховувати організаційно-правову форму конкретної комерційної структури. У випадках, коли йдеться про підприємства корпоративного типу, під терміном «прид­бання» необхідно розуміти «зміну носіїв корпоративних прав».

«Створення» є терміном, який ширший за змістом і в повному обсязі охоплює по­няття «придбання». Так, унаслідок набуття злочинцями корпоративних прав на реаль­но діюче підприємство останнє перетворюється в фіктивне, і в цьому разі можна вести мову про створення фіктивного підприємства на базі вже існуючого.

Не можна ототожнювати з придбанням суб’єкта підприємницької діяльності одер­жання за плату чи з інших підстав у користування установчих документів юридичної особи, її печатки або штампа та здійснення від імені такого суб’єкта підприємницької діяльності. Не є також придбанням суб’єкта підприємництва — юридичної особи одер­жання в управління (користування) його активів в цілому чи їх часток (акцій, паїв) та­ких активів, тобто набуття лише права здійснювати від його імені підприємницьку діяльність: набуття права виконавчого органу такого суб’єкта чи незаконне «привлас­нення» такого права за підробленими документами тощо.

При зовнішній легальності дій зі створення чи придбання суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи ключовою характеристикою фіктивного підприєм­ництва є змістовний момент. Створення фіктивного підприємства є не самоціллю, а за­собом для здійснення протиправної діяльності. Злочинна спрямованість дій зі створен­ня або придбання суб’єкта підприємництва полягає у фіктивності (мнимості, недійсності, удаваності) намірів злочинців. Суб’єкт підприємництва створюється або придбається не для досягнення тієї соціально корисної мети, яка передбачена чинним законодавством та його установчими документами. Засновники фіктивного підприєм­ства переслідують інші, протиправні цілі. Згідно зі ст. 205 КК України підприємництво має бути визнане фіктивним, якщо суб’єкт підприємницької діяльності створений (придбаний) з метою: а) здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона; б) прикрит­тя незаконної діяльності.

Під забороненими слід розуміти ті види діяльності: а) які перелічені у КК України як злочини; б) здійснення яких дозволено виключно визначеному колу суб’єктів; в) для здійснення яких необхідно отримувати спеціальні дозволи (ліцензії).

Під незаконною діяльністю, для прикриття якої створюється чи придбавається суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа, відповідно до Постанови Пле­нуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 р. № 3 слід розуміти види діяльності, які створений чи придбаний суб’єкт підприємництва або не може здійснювати взагалі, або ж, маючи право на їх здійснення за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з порушенням такого по­рядку та умов їх здійснення.

Не слід звужувати поняття незаконної діяльності лише до підприємницької діяль­ності юридичної особи, що не відповідає установчим документам. Незаконною діяльністю є також і здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, тобто поняття «незаконна діяльність» більш широке за змістом і включає в себе і «види діяльності, що­до яких є заборона». Вжите у ст. 205 КК України поняття «незаконна діяльність» охоп­лює діяльність, яка поєднується з порушенням норм не лише кримінального, а й адміністративного, фінансового, цивільного, трудового та іншого законодавства.

За допомогою фіктивних підприємств можуть бути досягнуті такі цілі: ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів; легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом; заняття забороненими видами господарської діяльності; шахрай­ство з фінансовими ресурсами; ухилення від повернення виручки в іноземній валюті; привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; шахрайство, в тому числі з використанням довірчих товариств — «фінан­сових пірамід»; рейдерство¹; здобуття незаконної перемоги у торгах (тендерах) з за­купівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, а також приватизаційних конкурсах (аукціонах); отримання в оренду приміщень, будівель і споруд, майна, земельних діля- ноктощо для їх використання з метою досягнення інших (незаконних) цілей; отриман­ня пільг та переваг, що надаються суб’єктам підприємництва для стимулювання їх діяльності; отримання високоліквідної продукції з наступною її реалізацією з ухилен­ням від сплати податків; незаконне отримання кредитів з подальшим їх використанням всупереч цільовому призначенню; незаконне обготівковування безготівкових грошо­вих коштів; незаконна конвертація національної валюти в іноземну валюту, у тому числі з перерахуванням останньої на рахунки в закордонних банках; вчинення економічної контрабанди, «удаваного» експорту й «перерваного» транзиту; незаконне отримання з Державного бюджету відшкодування податку на додану вартість; здійснення незакон­них операцій з металобрухтом; торгівля людьми, зброєю, наркотиками, контрафакт- ною продукцією; ухилення від юридичної відповідальності за відверто злочинну діяльність «партнерів» фіктивної фірми шляхом перекладання відповідальності на керівників фіктивного підприємства.

Під прикриттям незаконної діяльності слід розуміти використання статусу суб’єкта підприємництва з метою створення обстановки, яка не відповідає фактично здійсню­ваній та протиправній за своєю природою діяльності, що доповнюється узгодженою з цією обстановкою поведінкою та неправдивими повідомленнями злочинців і пов’яза­них з ними осіб, з метою приховування істини та формування в оточуючих помилкової уяви про сутність подій, що відбуваються. Такі дії спрямовані, з одного боку, на створен­ня умов для вчинення злочинів, а з іншого — на маскування злочинної діяльності з ме­тою ухилення її організаторів від відповідальності. Сутність фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності є похідною від змісту фіктивного підприємництва і поля­гає в тому, що фіктивне підприємство постає інструментом, знаряддям вчинення і при­ховування злочинів.

Для того, щоб завуалювати свою протиправну діяльність, особи, які вчиняють фіктивне підприємництво, можуть: 1) повністю відмовитися від здійснення офіційної діяльності, яка фіксується в установчих документах юридичної особи; 2) вести її у мінімальному обсязі, що дає змогу вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує, тобто імітувати підприємницьку діяльність, наприклад, для того, щоб ви­кликати до себе довіру з боку бізнес-партнерів; 3) вести відносно повноцінну підприєм­ницьку діяльність з отриманням прибутку для того, щоб приховати паралельно здійснювану незаконну діяльність (наприклад, контрабанда і перевезення наркотиків здійснюються під прикриттям створеного з цією метою підприємства, яке офіційно займається торгівлею). Спільним для всіх варіантів є прагнення (мета) винних осіб здійснювати незаконну діяльність під прикриттям офіційно створеної або придбаної комерційної юридичної особи.

Про фіктивність конкретної юридичної особи може свідчити комплекс таких типо­вих ознак:

1. Ознаки, що характеризують фіктивність підприємства на стадії його створення:

у якості засновників та службових осіб підприємства постають підставні особи з числа малозабезпечених верств населення (студенти, пенсіонери, важко хворі тощо); уста­новчі документи фальсифікуються шляхом внесення до них недостовірної інформації про засновників на підставі підроблених документів: із втрачених або викрадених пас­портів реально існуючих громадян вилучаються фотокартки їх власників і вклеюються фотокартки осіб, які здійснюють офіційні дії зі створення фіктивного підприємства, або виготовляються документи на ім’я неіснуючих осіб; державна реєстрація та поста­новка підприємства на облік у податкових органах здійснюється або наприкінці поточ­ного кварталу, або на самому його початку; державна реєстрація відбувається в одній об­ласті, відкриття рахунків у банківських установах в іншій, фактичне здійснення діяль­ності на території третьої області; юридична адреса підприємства не збігається з його фактичним місцезнаходженням; реєстрація здійснюється за вигаданою адресою, за­значеною у сфальсифікованому правовстановлювальному документі; відсутність у дея­ких державних органах, в яких реєстрація суб’єкта підприємництва в якості платника податків і зборів є обов’язковою, даних про реєстрацію підприємства; відсутність влас­ного майна й мінімального розміру статутного капіталу, затримка з перерахуванням внесків до статутного фонду підприємства; реєстрація підприємства безпосередньо пе­ред надходженням на його банківський рахунок великих сум грошей; наявність слідів підроблення документів, використаних при створенні чи придбанні підприємства (відсутність необхідних реквізитів; нечіткість відбитків печаток, штампів; розходження в реквізитах та змісті документів, що відбивають однакові операції, різночитання між різними примірниками одного і того самого документа; граматичні помилки в текстах відбитків печаток і штампів, помилки у написанні слів та інші ознаки матеріальної підробки документів); використання підроблених печаток і штампів нотаріусів, органів державної реєстрації, державної податкової служби і державних цільових фондів.

2. Ознаки, що характеризують фінансово-господарську діяльність фіктивного під­приємства: укладення різноманітних фіктивних угод¹, часто нелогічних з господарської точки зору й економічно необгрунтованих, для маскування перерахування грошових

коштів з рахунку одного підприємства на рахунок іншого, не тільки легального, а часто також «фіктивного», «буферного», «транзитного» (від одного співучасника до іншого), внаслідок чого злочинним зв’язкам надається вигляд зв’язків господарських, що має на меті виведення з-під загрози притягнення до кримінальної відповідальності основних співучасників економічного злочину; над товарними угодами (договорами купівлі- продажу, міни, поставки) домінують угоди безтоварні, що передбачають виконання фіктивним підприємством робіт чи надання послуг, що не виражаються зовні у ма­теріально фіксованій формі; угоди, укладені з метою обманного заволодіння чужими грошовими коштами, містять положення, які обіцяють контрагентам надзвичайно ви­сокі прибутки за умови оплати послуг 100 % передоплатою; конкретна відповідальність сторін за порушення договірних зобов’язань не зазначається; довга затримка з розрахун­ком за отриману продукцію чи виконані роботи, з поверненням кредиту або виплатою процентів по ньому, часті направлення листів з проханням про пролонгацію угоди, мож­ливі пропозиції укласти угоду про поставку нової, більшої за розмірами, партії продукції, без здійснення повного розрахунку за вже отриману продукцію; підписи на договорах та інших документах від імені засновника або керівника не відповідають підписам осіб, які офіційно постають засновником або керівником підприємства, а у разі відповідності підробляються або проставляються з використанням факсиміле підпису; угоди, наклад­ні (товарні й податкові) керівник підприємства не підписував і право на це нікому не де­легував; товари (роботи, послуги) керівник підприємства нікому не передавав і оплату за це не отримував; фіктивна документація (угоди, акти, кошториси, накладні) передаєть­ся замовникові у незаповненому вигляді, але із заздалегідь проставленими печатками та підписами; надання необхідних документів фірмам-партнерам та до банківських уста­нов здійснюється однією й тією самою особою від імені кількох фіктивних підприємств з використанням підроблених документів, що посвідчують особу пред’явника.

Банківським операціям фіктивного підприємства притаманні такі особливості: відкривається кілька рахунків у різних банківських установах країни, у тому числі на підставних осіб і без надання повідомлення про відкриття рахунку до податкових ор­ганів, що надає змогу переадресовувати грошові кошти з одного банку в інший та безпе­решкодно знімати з рахунків готівку; рух коштів по банківському рахунку не здійсню­ється взагалі, або ж навпаки, на рахунок інтенсивно надходять лише значні суми грошо­вих коштів відразу ж після його відкриття; перед закінченням поточного або на початку наступного банківського дня сума грошей на рахунку обнулюється; перед закінченням банківського тижня інтенсивність руху коштів по рахунку та їх обсяг збільшуються; об­сяги обігу грошових коштів на рахунках фіктивного підприємства за період його нетри­валого функціонування становлять в середньому від 3 до 5 млн грн; усі кошти, що над­ходять на рахунок фіктивної фірми, знімаються, як правило, готівкою і передаються до­говірним контрагентам особою, що діє від імені фіктивного товариства на підставі підроблених документів; разові трансакції можуть досягати кількох сот тисяч гривень; зняття з рахунку або зарахування на рахунок юридичної особи грошових коштів здій­снюється у випадках, коли це не зумовлено характером її діяльності; списання коштів на витрати, що викликають сумнів в 'їх доцільності й розмірах списаних сум; різке збіль­шення на банківському рахунку великої суми грошових коштів за короткий проміжок часу; перекази грошових коштів за кордон і надходження грошових коштів із-за кордо­ну; перекази грошових коштів з банківського рахунку фірми на рахунки фізичних осіб (у тому числі приватних підприємців); значні авансові проплати іншим фірмам за ніби­то поставлені товари, надані послуги; акумулювання на рахунках фірми великих грошо­вих сум та їх переказ в інші банки; за мірою припинення активної діяльності юридична справа фіктивної фірми вилучається з банку під приводом переходу до іншої банківської установи, або ж узагалі зникає.

Предмет діяльності фіктивного підприємства відповідно до установчих документів охоплює практично всі можливі види господарської діяльності, однак необхідні для здійснення статутної діяльності виробничі, складські та офісні приміщення, а також за­соби виробництва (як власні, так і орендовані) — відсутні; передбачена установчими до­кументами господарська діяльність протягом тривалого часу взагалі не здійснюється, натомість має місце фактичне здійснення діяльності, яка не передбачена установчими документами фіктивного підприємства.

Бухгалтерський та податковий облік фіктивне підприємство не здійснює, передба­чену законодавством звітність у державні органи не надає; у випадку надання звітності, в ній значно занижуються суми, що пройшли через рахунки фіктивної фірми, в ній та­кож містяться суттєві диспропорції між обертами на банківських рахунках та сумами сплачених податків; у податкові органи регулярно надаються відомості про призупи­нення діяльності та відсутність об’єктів оподаткування; найчастіше фіктивна фірма по­датки взагалі не сплачує.

Фіктивне підприємство часто функціонує протягом часу, що не перевищує одного податкового періоду; час існування фіктивного підприємства коливається від кількох тижнів до кількох місяців (не більше трьох-чотирьох); у відповідь на активізацію діяль­ності правоохоронних органів щодо викриття фіктивних підприємницьких структур помітною є тенденція до скорочення строків їх функціонування — більш довгими стро­ками функціонування характеризуються фіктивні підприємства, створені у середині 90-х років минулого століття.

3. Ознаки, що характеризують адміністративно-управлінську діяльність фіктивного підприємства: малий штат співробітників підприємства за умови, що його статутна діяльність вимагає участі більшої кількості людей, у тому числі зі спеціальною освітою; наявність у штаті тільки керівних посад (наприклад, директор і головний бухгалтер); од­на й та ж особа часто формально постає засновником, керівником і головним бухгалте­ром фіктивного підприємства; на керівні посади призначаються підставні, некомпе­тентні у підприємництві особи з числа психічно хворих, матеріально залежних, соціаль­но незахищених, раніше судимих, на яких перекладається відповідальність за вчинені правопорушення; на посаду керівника часто призначається реально існуюча осудна особа, яка за певну матеріальну винагороду погоджується формально володіти статусом службової особи підприємства, а у разі необхідності постати перед правоохоронними або контролюючими органами та понести відповідну юридичну відповідальність; фіктивні фірми часто формально очолюють підставні особи, які навіть не здогадуються або не можуть здогадуватись про це (особи, що втратили свої паспорти, померлі особи тощо); відбуваються серйозні кадрові зміни, а також радикальні зміни у складі заснов­ників, власників, акціонерів, адміністрації комерційного підприємства перед одержан­ням кредиту чи укладанням угоди на велику суму; ухилення від зустрічей з представни­ками кредитора; залишення без відповідей листів, телеграм і факсограм; перешкоджан­ня під різноманітними приводами одержанню необхідної документації, інспектуванню об’єктів, що цікавлять кредитора, створення умов щодо ускладнення чи унеможлив- лення встановлення характеру діяльності підприємства або фактичного місцеперебу­вання його співробітників, засновників чи керівників (довірених осіб, представників); грошові кошти і матеріальні цінності підприємства контролюються дійсними організа­торами злочину і зберігаються на рахунках інших підприємств або готівкою; усю роботу з ведення переговорів та укладання угод з контрагентами організатори злочину викону­ють самі, вказуючи номінальному керівникові тільки які документи, де і коли необхідно підписувати; номінальний керівник діє часто у супроводі представника організатора злочину, неухильно виконуючи вказівки фактичного адміністратора.

4. Ознаки фіктивного підприємництва, що свідчать про заняття забороненою діяльні­стю: виявлення в місцях розташування фіктивного підприємства чи перебування його засновників або керівників печаток, установчих документів та бланків інших фіктивних фірм чи неіснуючих підприємств, підроблених печаток і документів реально діючих підприємств, незаповнених бланків цінних паперів і платіжних документів, чекових книжок, печаток нотаріусів, органів державної реєстрації, органів державної податко­вої служби та державних цільових фондів; паспортів померлих осіб, загублених чи ви­крадених документів реально існуючих громадян, підроблених документів неіснуючих осіб, факсиміле підписів різних громадян (службових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, суб’єктів підприємництва тощо); наявність потужних комп’ютерів, обладнаних системою «банк-клієнт», що містять інформацію про чис­ленні незаконні фінансові «оборудки»; наявність значної суми готівкових коштів як у національній, так і в іноземній валюті; зберігання печаток і штампів фіктивного під­приємства, факсиміле підписів його службових осіб, а також виплату заробітної плати його працівникам здійснюють справжні організатори злочину.

5. Ознаки, що характеризують фіктивність підприємства на стадії його припинення: після досягнення поставленої мети або викриття правоохоронцями фіктивне підпри­ємство розпродує наявне майно, розриває або не подовжує укладені договори, припи­няє свою діяльність шляхом фіктивного банкрутства, реорганізується шляхом приєд­нання до подібної фіктивної структури, або ж самоліквідується, не повідомляючи про це державні органи; службові особи від’їжджають за кордон або переховуються від пра­воохоронних органів в Україні.

Однак не завжди зазначені вище ознаки відокремлено чи у сукупності достеменно свідчать про фіктивність того чи іншого суб’єкта підприємництва. Довільне викори­стання названих ознак у практичній діяльності контролюючих та правоохоронних ор­ганів призводить до того, що до числа «підозрілих» потрапляє велика кількість суб’єктів підприємництва, які до фіктивних не мають жодного відношення. Встановлення у кон­кретного суб’єкта підприємництва окремої чи цілого комплексу перелічених вище оз­нак фіктивності ще не свідчить про виявлення фіктивного підприємства. У певної кількості фіктивних підприємств, створених чи придбаних, а також функціонуючих до певного часу за умов чіткого дотримання вимог чинного законодавства такі ознаки мо­жуть бути відсутні взагалі. Вкрай необхідним є проведення комплексного аналізу всієї інформації про конкретне підприємство на предмет встановлення його фіктивності. Перевірці підлягають, зокрема, наявні основні фонди (устаткування, виробничі примі­щення тощо) та обігові кошти, фінансові операції на банківських рахунках, надана до податкових органів звітна документація про фінансово-господарську діяльність, інформація про засновників і керівників підприємства, їх стосунки (родинні, дружні тощо), про кількість працюючих на підприємстві.

На підставі вивчення внутрішнього змісту явища та з урахуванням вимог чинного кримінального законодавства (ст. 205 КК України) під фіктивним підприємством пропо­нується розуміти юридичну особу, офіційно зареєстровану як суб’єкт підприємництва, що створена або придбана з метою здійснення заборонених видів діяльності або при­криття незаконної діяльності.

У результаті здійсненого узагальнення кримінальних справ типове фіктивне підприємство можна охарактеризувати як юридичну особу: створену у співучасті (98,5 %) шляхом утворення раніше не існуючого суб’єкта господарювання (59,5 %), в організаційно-правовій формі приватного підприємства (50,5 %), з корисливих мо­тивів (100 %) особою у віці до 30 років (54,5 %) з використанням документів підставної особи (84,8 %) для ухилення від сплати податків (64,6 %); формально очолювану підставним керівником (84,8 %); яка не знаходиться за своєю юридичною адресою (52,7 %); функціонує на території одного населеного пункту (50 %); активно укладає безтоварні фіктивні угоди (46,97 %); грошові кошти з банківського рахунку знімає пе­реважно готівкою (51,5 %); в штаті має тільки одного працівника — керівника (37,8 %); не здійснює облік, не надає звітність, не сплачує податки (65,15 %); функціонує не більше одного року (85,7 %) і припиняє діяльність без дотримання встановленого по­рядку (93,2 %).

Специфіка розслідування фіктивного підприємництва полягає в тому, що в момент створення чи придбання суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи практично неможливо встановити наявність умислу у його засновників на здійснення фіктивного підприємництва (заснування фіктивного підприємства). До такого виснов­ку можна прийти лише шляхом детального аналізу наступної після заснування (при­дбання) поведінки дійсних й удаваних засновників (набувачів) фіктивного під­приємства.

Спосіб вчинення фіктивного підприємництва у більшості випадків пов’язаний зі способом його приховування тазначною мірою обумовлений ним. Підчас готування до злочину, при вчиненні злочину і після нього особа керується логікою досягнення зло­чинного результату та уникнення відповідальності. Злочинець, маючи наміри прихова­ти злочин, ретельно обмірковує спосіб його вчинення з тим, щоб надійно приховати сліди злочину. Крім вибору місця і часу вчинення злочину, підготовка до нього включає визначення: а) способу вчинення злочину; б) знарядь злочину; в) способу приховуван­ня (дійсного приховування й удаваної поведінки, що відображає позицію, обрану зло­чинцем); г) способу приховування слідів. Таким чином, злочинець уявно формулює мо­дель майбутньої події, реальне втілення якої буде залежати від ситуації, що об’єктивно складеться. Моделювання включає і варіанти зміни намірів і злочинної поведінки у ви­падку, якщо обрана схема не може бути реалізована. Більше того, злочинець може від­мовитися від реалізації наміченого у зв’язку зі змінами в обстановці та суб’єктивним станом.

Аналіз механізму вчинення злочинів у сфері господарської діяльності дає підстави вести мову про існування певних стандартів злочинної поведінки, під якими ро­зуміються вироблені кримінальною практикою норми (правила) діянь, обумовлені са­мою «логікою» цих злочинів. Щоб досягнути поставленої протиправної мети, злочинці вимушені виконувати певні стандартні дії. Причому ці дії виходять за межі традиційно­го в криміналістиці поняття способу вчинення злочину. Спостерігається картина, коли один економічний злочин є необхідною умовою вчинення іншого більш тяжкого зло­чину. Таким чином, уся злочинна діяльність набуває вигляду складних взаємопов’яза­них діянь, суттєвість яких адекватно відображає термін «технологія злочинної діяль­ності». Вивчення досвіду розслідування економічних злочинів у деяких регіонах Ук­раїни показує, що технологія злочинної діяльності з використанням статусу суб’єктів підприємницької діяльності має форму організаційних і господарських дій засновників і службових осіб комерційних структур.

Вивчення механізму створення і використання фіктивних підприємств, встанов­лення певних закономірностей у технології економічної злочинної діяльності є важли­вим для виявлення і розслідування цих злочинів. Всі способи вчинення фіктивного підприємництва можна об’єднати у дві групи: 1) створення суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності або здійснен­ня видів діяльності, щодо яких є заборона; 2) придбання такого суб’єкта для досягнен­

ня названих протиправних цілей. Результати узагальнення кримінальних справ свідчать, що фіктивне підприємництво було вчинене шляхом створення у 59,5 % ви­падків, а шляхом придбання — у 40,5 % випадків.

Способи фіктивного підприємництва можна також розподілити на: 1) способи, що становлять собою легальні дії (при створенні (придбанні) фіктивного підприємства злочинці діють з формальним дотриманням чинної процедури); .2) способи, що містять в собі елементи обману в різних формах (використання підроблених документів, печа­ток, штампів); 3) способи, що потребують залучення інших осіб (використання підстав­них осіб у ролі засновників і керівних працівників фіктивних підприємств).

Особливості способу, виду і місця утворення слідів фіктивного підприємництва ви­значає, насамперед, чинне законодавство. Процес створення нового підприємства складається з кількох послідовних і взаємопов’язаних етапів, результат здійснення кож­ного з яких фіксується у документі визначеної законодавством форми. Процес створен­ня підприємства можна умовно розподілити на три етапи: підготовчий,реєстраційний та післяреєстраційний.

На підготовчому етапі організатори створення підприємства приймають рішення про створення суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи (підприєм­ства) і вирішують низку організаційних питань, до яких належать: визначення мети створення і предмета діяльності підприємства; обрання організаційно-правової форми створюваної юридичної особи, обрання місця державної реєстрації (адміністративно- територіальної одиниці) з урахуванням мети створення підприємства, наявних зв’язків, технічних можливостей, нерухомого майна тощо; підшуковування юридичної адреси та укладання відповідного договору (купівлі-продажу, міни, оренди, безоплатного кори­стування тощо) або підшуковування на роль засновника особи, яка мешкає (зареєстро­вана) на території необхідної адміністративно-територіальної одиниці; підшуковуван­ня осіб на роль засновників та керівників підприємства; визначення порядку форму­вання статутного фонду; підготовка пакету установчих документів; нотаріальне посвідчення підписів засновників на установчих документах юридичної особи; підго­товка і нотаріальне посвідчення доручення співзасновників на відкриття тимчасового рахунку і внесення на нього грошових коштів (у випадку формування статутного фонду грошовими коштами); відкриття тимчасового рахунку і внесення на нього грошових коштів у розмірі, який є не меншим від мінімально визначеного законодавством для конкретної організаційно-правової форми юридичної особи; сплата збору за державну реєстрацію юридичної особи. Здійснення кожної з перерахованих дій може супровод­жуватися консультуванням з фахівцями у даній галузі (юрисконсультами, адвокатами, нотаріусами). Деякі дії можуть безпосередньо виконуватися названими фахівцями.

Реєстраційний етап створення підприємства полягає у діях з надання відповідного пакету документів до офіційних установ з метою державної реєстрації суб’єкта підприємництва.

Післяреєстраційний етап створення підприємства складається з системи дій щодо реєстрації підприємства в органах Державного комітету статистики України, виготов­лення печатки і штампу, реєстрації в органах Пенсійного фонду України, у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, в орга­нах Фонду загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття, в ор­ганах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань України, в органах Державної податкової служби України, мит­ної служби України, відкриття банківського рахунку. Для того, щоб підприємство могло розпочати свою діяльність, необхідно отримати дозволи (погодження) на початок ро­боти в територіальному органі державного пожежного нагляду, санітарно-епідеміоло­гічного контролю, державного нагляду за охороною праці, дозволи (ліцензії) чи патен­ти, необхідні для здійснення певних видів господарської діяльності.

Фіктивне підприємство може створюватися (придбаватися): 1) з формальним до­триманням вимог чинного законодавства; 2) з порушеннями вимог законодавства (за результатами узагальнення кримінальних справ — 15,2 % та 84,8 % відповідно).

У відповідь на посилення правоохоронними органами профілактичних заходів тех­нологія створення фіктивних підприємств постійно ускладнюється та вдоскона­люється. Так, для уникнення виявлення фіктивності підприємства на стадії його дер­жавної реєстрації таке підприємство створюється за документами реально існуючих за­сновників і на керівні посади в ньому призначається також реально існуючі особи. Процедура створення здійснюється з максимальним дотриманням вимог чинного за­конодавства щодо державної реєстрації та своєчасності постановки на облік у всіх відповідних органах. Вже після державної реєстрації і постановки підприємства на по­датковий облік склад учасників та керівництво щойно створеного товариства замінюється на неіснуючих або підставних осіб. У цьому випадку неіснуючі особи (нові засновники та керівники) не проходять перевірку в органах державної податкової служ­би за місцем реєстрації підприємства. В орган податкової служби надається інфор­маційна довідка про зміни у складі засновників та призначення нового директора, яка надходить в канцелярію податкового органу в загальній масі документів і залишається без належної уваги. Державні органи можуть взагалі залишатися непоінформованими стосовно зміни носіїв корпоративних прав.

Створення фіктивного підприємства може відбуватися також і при реорганізації вже існуючого приватного підприємства в товариство з обмеженою відповідальністю з по­дальшою перереєстрацією знову в приватне підприємство на підставну особу. Для цьо­го здійснюються такі дії: 1) в існуючому приватному підприємстві формується статут­ний фонд; 2) приватне підприємство перетворюється у товариство з обмеженою відповідальністю шляхом уведення до його складу ще хоча б одного учасника з числа підставних осіб через відчуження йому частки у статутному капіталі; 3) «живий» заснов­ник і одночасно керівник виходить зі складу товариства. Керівником і єдиним учасни­ком юридичної особи стає підставна особа і через відсутність інших учасників товари­ство з обмеженою відповідальністю у зворотному напрямку реорганізується в приватне підприємство. Після належного документального оформлення всієї операції процес «фіктивізації» підприємства, як комплекс дій з перетворення легально створеного і діючого підприємства у фіктивну фірму, можна вважати закінченим.

Створена чи придбана підприємницька структура може являти собою організаційну основу для реєстрації інших юридичних осіб, діяльність яких уже безпосередньо завда­ватиме шкоди або ж використовуватиметься як допоміжна ланка для вчинення злочин­них дій. Способи створення фіктивних підприємств можуть урізноманітнюватися задля відвернення підозри від того, що створення великої кількості суб’єктів підприємництва однією й тією ж особою переслідує протиправні цілі. Так, за наявності двох викрадених, втрачених чи підроблених паспортів злочинці можуть заснувати декілька приватних підприємств, які після власної державної реєстрації можуть постати засновниками не­обмеженої кількості господарських товариств. Створені господарські підприємства у різних комбінаціях, у тому числі з власними засновниками, можуть виступати співзас- новниками цілої мережі фіктивних господарських товариств, розташованих у різних регіонах держави, що дуже часто мають однакові назви. Цей приклад демонструє, що навіть за умов обмеженої кількості документів можливість створення (клонування) не­обмеженої кількості юридичних осіб — суб’єктів підприємництва є цілком реальною.

Найбільш типовими порушеннями, що вчиняються злочинцями під час створення (придбання) фіктивного підприємства, є: здійснення державної реєстрації з викори­станням неналежним чином оформлених або недійсних документів за зговором зі службовими особами органу державної реєстрації; фальсифікація установчих доку­ментів шляхом внесення до них недостовірних даних про засновників та про інші суттєві обставини; здійснення державної реєстрації з використанням документів підставних осіб; здійснення реєстрації з використанням позичених документів, доку­ментів , отриманих у тимчасове користування обманним шляхом, за втраченими або ви­краденими документами, в яких можуть змінюватися фотокартки їх власників на фото­картки осіб, які здійснюють дії зі створення фіктивного підприємства.

Державна реєстрація фіктивного підприємства також може відбуватися з викори­станням документів, придбаних у осіб, які згодом заявляють про їх втрату; за докумен­тами осіб, які добровільно за винагороду або проти власної волі під примусом надали свої документи та постали засновниками комерційних структур, але не брали ніякої по­дальшої участі в діяльності створеного підприємства. Створення фіктивних підпри­ємств також часто відбувається з використанням підроблених документів вигаданих осіб або документів померлих осіб. Державна реєстрація фіктивного суб’єкта підприєм­ництва може здійснюватися на реальних осіб, з наступною заміною складу засновників на підставних осіб. Поширеною є реєстрація за дорученнями, виданими на неіснуючих або підставних осіб. Характерним є одночасне створення декількох юридичних осіб із використанням документів однієї і тієї ж особи. Для ускладнення діяльності з викриття злочину реєстрація може здійснюватись у різних територіальних одиницях.

Підготовку документів, необхідних для державної реєстрації фіктивного підприєм­ства, а також низку юридично значущих дій, пов’язаних зі створенням юридичної осо­би, в багатьох випадках здійснюють юристи (або інші фахівці) — співробітники суб’єк­тів господарювання (у тому числі юридичних фірм), керівники яких входять до складу організованих злочинних угруповань, в інтересах яких створюються мережі фіктивних підприємств. Нотаріальне посвідчення установчих документів здійснюють нотаріуси на підставі втрачених (викрадених) паспортів, без встановлення дієздатності їх пред’яв­ників. Також непоодинокими є випадки використання підроблених печаток і штампів нотаріусів.

Реєстрація здійснюється за вигаданою адресою, що зазначена у сфальсифікованому договорі оренди або паспорті засновника. Адреса може бути також підставною і зазна­чатись у підробленому або недійсному договорі оренди або паспорті підставного за­сновника підприємства. У разі реєстрації за реально існуючою адресою фіктивна фірма за такою адресою відсутня, а її фактичне місцезнаходження невідоме. За однією і тією самою адресою часто реєструються декілька фіктивних підприємств. Як правило, це ба­гатоповерхові будівлі колишніх науково-дослідних установ, готелів, адміністративних корпусів промислових підприємств.

Фіктивна фірма, як правило, створюється в організаційно-правовій формі приват­ного підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю або закритого акціонер­ного товариства. Формування статутного фонду здійснюється за рахунок формального внесення меблів, оргтехніки, інших матеріальних цінностей, вартість яких визна­чається за угодою засновників зі значним перевищенням її реальної величини. Статут­ний фонд формується у мінімально необхідному розмірі або залишається несформова- ним протягом усього періоду функціонування підприємства.

Процес придбання підприємства також можна умовно розподілити на три етапи: підготовчий, реєстраційний та післяреєстраційний.

На підготовчому етапі організатори придбання підприємства приймають рішення про придбання суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи (підприєм­ства) і вирішують низку організаційних питань, до яких належать: підшуковування не­обхідної юридичної особи, з урахуванням бажаної організаційно-правової форми, місця державної реєстрації (адміністративно-територіальної одиниці), мети придбання підприємства, наявних зв’язків і можливостей тощо; підшуковування осіб на роль но­вих учасників та керівників підприємства; визначення порядку і форм придбання підприємства; підготовка пакету змін до установчих документів, угод, на підставі яких здійснюється перехід корпоративних прав від одного до іншого громадянина або юри­дичної особи; нотаріальне посвідчення підписів засновників на змінах до установчих документів юридичної особи, заяв про добровільний вихід з товариства, договорів відчуження тощо; сплата збору за державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи. Для придбання юридичних осіб з порушеннями вимог чинного зако­нодавства можуть використовуватися ті ж самі категорії документів та підставних осіб, що й при створенні підприємства.

Щоб не створювати зовнішнього прояву кардинальних змін у діяльності підприєм­ства, злочинці намагаються зберегти реквізити придбаного підприємства у незмінному вигляді. Назва, місцезнаходження, організаційно-правова форма, керівник, основні види діяльності підприємства залишаються попередніми або ж необхідні зміни не вно­сяться та не реєструються. Аналіз ознак виявлених останнім часом фіктивних підпри­ємств свідчить про те, що намітилася стійка тенденція, згідно з якою підприємства ста­ють фіктивними значно пізніше, ніж відбувається їх державна реєстрація, тобто не під час створення, а під час придбання іншими суб’єктами. За можливостями викриття цей варіант є безпечнішим для зловмисників, оскільки процес заміни складу учасників гос­подарського товариства не так ретельно перевіряється органами державної реєстрації та державної податкової служби. Цей варіант залишається найпривабливішим і з ураху­ванням законодавчих новел, спрямованих на боротьбу з відмиванням злочинних до­ходів. Розповсюдженими варіантами «фіктивізацїї» підприємства під час придбання юридичної особи є: 1) продаж реально існуючого підприємства підставним особам;

2. придбання реально існуючого підприємства іншою фіктивною юридичною особою.