43. Біржові індекси

Біржові індекси – це показники, які характеризують рівень або динаміку цін на активи, що є об’єктами біржової торгівлі, станом на певний момент часу. Вперше вони виникли на фондовому ринку і на цьому ж ринку одержали найбільше практичне застосування.

Індекси можуть бути галузевими, регіональними, зведеними і глобальними. Їх використовують у таких напрямках: індекс як індикатор стану економіки; індекс як індикатор та інструмент аналізу і прогнозування кон’юнктури ринку ЦП; індекс як основа для інструментів хеджування на ринку ф’ючерсних та опціонних контрактів.

В основу розрахунку всіх індексів покладено методику визначення трьох величин: простого середньоарифметичного або середньогеометричного; середньозваженого арифметичного; середньоарифметичного цін на акції компаній.

Середньозважене арифметичне схоже при розрахунку на просте середньоарифметичне за винятком того, що для найкращої імітації портфеля необхідне множення ціни кожної акції на кількість акцій в емісії кожної компанії.

Індекси поділяють на групи: - індекси з ціновим зваженням, які використовують метод середньоарифметичної. У цьому разі підсумовуються ціни всіх акцій, які входять до індексу. Отримана сума ділиться на постійну величину – дільник, щоб визначити середню;ціну. - індекси з ринковим зваженням, які також використовують метод середньоарифметичної.

Сьогодні в країнах з розвинутою ринковою економікою існує більш як 200 фондових бірж і практично кожна з них має свою систему біржових індексів. У США регулярно публікуються 20 індексів, у Європі – 25, у Японії – 3. Найбільше поширення у світі одержали індекси, розроблені в США. Пояснюється це тим, що в цій країні зосереджені найбільш потужні фондові біржі світу.

Переважна більшість широко відомих біржових індексів є середньоарифметичними з ринковим зваженням.

44.Забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором.

Важливе значення для забезпечення кредиту мають передбачені законодавством або договором види його забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава.

Види забезпечення кредиту — це спеціальні засоби, що не мають загального значення і призначаються за домовленістю сторін або за вказівкою закону. Виконання зобов’язань із повернення кредиту і сплаті відсотків за його використання може бути забезпечене порукою або гарантією.

Це додаткові зобов’язання, оформлені договорами між кредитором за кредитним зобов’язанням (банком) і поручителем (гарантом) для забезпечення виконання кредитного (основного) зобов’язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання. На відміну від поруки, у законодавстві безпосередньо не вказується договірний характер гарантії. Забезпечувальна функція поруки виявляється в тому, що кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язання висунути свою вимогу як до несправного боржника, так і до поручителя.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.

Основною відмінністю гарантії від поруки є те, що при поруці, за загальним правилом, настає солідарна відповідальність поручителя і боржника, а при гарантії — субсидіарна (додаткова), що застосовується лише у разі непогашення заборгованості за рахунок коштів самого боржника.

До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 ЦК).

Для забезпечення кредитних зобов’язань можуть використовуватися інші способи, наприклад, неустойка (штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник зобов’язаний передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Застава нерухомого майна є відмітною рисою одного з кредитів — іпотечного кредиту, передбаченого Положенням Національного банку України “Про кредитування”.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок закладеного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (правом застави).

Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. Воно ґрунтується на договорі страхування ризику непогашення кредиту.

Можливо одночасне застосування всіх або кількох видів забезпечення кредиту (способів забезпечення виконання кредитних зобов’язань) і кредитного ризику — вибір одного з них або їхнього сполучення є прерогативою сторін кредитних правовідносин.