27. Розвиток банківського кредитування у кризових умовах.

На сьогоднішній день у зв’язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Банки зазнають фінансового краху в зв’язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою.

Основна причина банківських банкрутств – не повернення раніше виданих кредитів. За наявними даними більше половини виданих сум неповністю чи невчасно повертаються позичальникам. Усі зусилля банку щодо повернення кредитів зводяться нанівець через недосконалість нашого законодавства. Тому застосовувані в даний час і рекомендовані заходи щодо запобігання кредитних ризиків зводяться до того, щоб не допустити неповернення позички. Через це доцільно контролювати якість роботи конкретного кредиту ще на стадії його використання, постійно перевіряти здатність позичальника повернути кредит, а також перевіряти забезпечення позички чи гарантії її повернення третьою особою.

Такі проблеми вважалися головними в роботі банку протягом останніх десятиліть, а що можна говорити на сьогоднішній день. Нині, коли фінансова криза істотно змінює нашу економіку і її розвиток, банківське кредитування є великою проблемою взагалі. Із виникненням фінансової кризи одне з перших пояснень її розростання стало те, що відбулося різке наповнення грошовою масою українського фінансового ринку. Це і призвело до того, що ми сьогодні маємо – неповернення споживчого кредиту.

Більшість українських банків, які вагомо нарощували свої кредитні портфелі, робили це за рахунок залучення іноземних кредитів. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти, які вже роздані як довгострокові кредити, примушує банки й саму державу вживати заходів для забезпечення платоспроможності фінансової системи. Вчасно не скоригувавши свою політику й не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави й власних клієнтів.

Проблеми з якими зіткнулися банки також пов’язані з відсутністю реальної довгострокової стратегії розвитку банківської діяльності як у держави загалом так і особисто у кожного банку. Помилковим є і безпосереднє позиціонування цілі та мети банків, а саме, прагнення до якомога ширшого розвитку споживчого кредитування тим самим отримання швидких прибутків. Кредитуючи населення, банки тим самим створювали ілюзію великих купівельних можливостей і провокували безпідставний ріст цін. Населенню була запропонована можливість купувати в кредит будь-що на досить простих умовах, а банкам отримувати надприбутки. Така система кредитування не могла діяти ефективно на протязі тривалого часу і додатковою перепоною стає нестабільність національної валюти.

28. Як здійснюється структуризація інвестиційного портфелю

Структура портфеля визначається видами цінних паперів, що входять до його складу, їх строковістю, співвідношенням окремих видів цінних паперів у портфелі. Основними характеристиками портфеля виступають очікувана дохідність портфеля та його ризиковість. Кожен з інвесторів, маючи певні вимоги щодо допустимих рівнів ризику та очікуваних рівнів доходу, формує той чи інший портфель цінних паперів. Інвестори віддають перевагу формуванню портфеля, а не придбанню цінних паперів одного виду, оскільки, формуючи портфель, можна знизити рівень ризику за цінними паперами, не зменшуючи їх очікуваної дохідності.

Портфель цінних паперів формується з різних видів цінних паперів, дохідність яких змінюється з часом. Для того, щоб краще зрозуміти, чому формування портфеля з різних видів цінних паперів поліпшує його характеристики, необхідно розглянути залежність між змінами в доході за окремими цінними паперами.

Очікувана дохідність різних цінних паперів залежить від багатьох чинників і, звичайно, неперервно змінюється.