14. Визначення фінансового контролю. Що є об’єктом державного фінансового контрою?

Державний фінансовий контроль - це заснована на нормах фінансового права, система органів та заходів щодо перевірки законності та доцільності дій у сфері формування, розподілу та використання грошових фондів держави.

Державний фінансовий контроль - це сукупність дій та операцій, що використовуються державними фінансовими органами при перевірці фінансових та пов'язаних з ними видів діяльності суб'єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм та методів.

Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, органи управління державними цільовими фондами).

Об'єкти державного фінансового контролю - конкретні суб'єкти господарювання та органи управління, діяльність яких пов'язана з використанням бюджетних коштів та власності держави.

15. Органи загальнодержавного фінансового контролю. Які їх функції? Назвіть та охарактеризуйте види та методи фінансового контролю.

Всі стадії бюджетного процесу проходять під безпосереднім контролем Верховної Ради України. Крім того, Верховна Рада України заслуховує звіти про виконання Державного бюджету, та контролює використання коштів резервного фонду Державного бюджету. Верховна Рада безпосередньо або через свої органи здійснює контроль за додержанням законів та інших актів, які вона приймає, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету. Для здійснення контрольних функцій Верховна Рада при необхідності може створювати тимчасові контрольні, ревізійні, слідчі комісії з будь-якого питання своєї компетенції. Верховна Рада України здійснює загальний постійний контроль за виконанням Державного бюджету та найважливіших загальнодержавних програм економічного, соціального і національно-культурного розвитку України як безпосередньо, заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів, так і через постійні комісії відповідно до їх компетенції. Міністерство фінансів щомісяця надсилає постійній комісії з питань бюджету необхідну інформацію про стан бюджету і його виконання. Для контролю виконання Державного бюджету на засіданні Верховної Ради двічі на рік: у липні і грудні заслуховується доповідь Уряду, за результатами обговорення якої приймається постанова про затвердження доповіді. У разі незатвердження доповіді Уряду постійна комісія з питань бюджету може запропонувати Верховній Раді прийняти закон про внесення змін і доповнень до закону про Державний бюджет. Контроль виконання бюджету відповідно до схваленої бюджетної політики здійснюється постійними комісіями чотири рази протягом терміну його виконання: у квітні, липні, жовтні та січні. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить: - контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку; - контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховній Раді України, бюджетному законодавству. У статті 110 БКУ наведені повноваження Рахункової палати з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, до яких належать контрольні заходи: - за використанням коштів Державного бюджету України відповідно до закону про Державний бюджет України; - за утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу України; - за ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України; - за використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади з доходів і видатків. Міністерство фінансів України відповідно до повноважень, передбачених статтею 111 Бюджетного кодексу, здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно Державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України. Державне казначейство України наділено наступними повноваженнями з контролю за дотриманням бюджетного законодавства: - здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; - встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням; - здійснює контроль за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням. Органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за: - цільовим та ефективним використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів; - цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України; - порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.

 

Методи фінансового контролю розрізняються за характером його здійснення, за комплексністю і технологією контролю, його спрямованістю, оформленням результатів. Виділяються такі основні методи контролю: ревізії, тематичні пере­вірки, обстеження.

Ревізія є методом комплексного контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству. Тематичні перевірки полягають у контролі за окремими сторонами фінансової діяльності. Зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій та звітів.

Обстеження являє собою ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем та шляхів їх удосконалення. За результатами ревізій і перевірок складаються акти, за результатами обстеження — довідки.

_ Види фінансового контролю:

Державний — це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державне казначейство, органи управління державними цільовими фондами). Це найбільш організований та дійовий вид контролю, який охоплює мікро- та макрорівень розподілу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію загальнодержавної фінансової політики. У разі виявлення порушень застосовуються фінансові санкції, а винні особи можуть притягуватися до адміністративної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності.

Відомчий та внутрішньокорпоративний контроль полягає у перевірці фінансової діяльності суб’єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоративних об’єднань. Цей контроль охоплює три напрями. По-перше, відповідність фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. По-друге, її узгодженість із фінансовою страте- гією і тактикою міністерств, відомств, корпоративних об’єднань. По-третє, внутрішньовідомчі (внутрішньокорпоративні) розподільні та перерозподільні відносини. Цей вид контролю спрямований насамперед на виявлення та усунення порушень і недоліків у фінансовій діяльності підвідомчих підприємств і організацій. За результатами контролю приймаються адміністративні рішення відповідно до чинного законодавства та статутних документів.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними контролюючими органами — аудиторськими фірмами. Цей контроль теж спрямований на перевірку законності фінансової діяльності і доцільності здійснення окремих фінансових операцій. Однак висновки за результатами контролю мають рекомендаційний характер. Вони визначають відповідність чи невідповідність фінансової діяльності чинному законодавству, реальність та повноту її відображення у фінансовому обліку та звітності.

Суспільний фінансовий контроль — це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави. Він не має, як правило, організованих форм (певною мірою функції цього контролю виконує Рахункова палата) і здійснюється за рахунок відкритості, гласності й прозорості фінансової діяльності держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються також через виборчу систему — обираючи певні партії чи окремих депутатів, виборці обирають чи відкидають і певну фінансову політику.

16. Охарактеризуйте баланс фінансових ресурсів і витрат держави, поясніть необхідність його існування. Баланс грошових доходів і витрат населення – це…Продовжте визначення, охарактеризуйте сутність та необхідність існування.

Баланс фін. ресурсів та витрат д-ви — це сис-ма фін. показників, що відображає створення й використання фін. ресурсів у всіх секторах ек-ки д-ви. У ньому в найзагальнішій формі відображається фін. обгрунтування прогнозу ек. й соц. розвитку д-ви. Він є фін. програмою прогнозу ек. й соц. розвитку. Баланс фін. ресурсів д-ви, показуючи обсяг цих ресурсів, що мобілізуються на певному проміжку часу, та їх використання, відображає своїми результатами заг. збалансування фін. ресурсів та їхніх витрат.

У дохідній частині балансу фін. ресурси відобража­ють ту частину вартості валового внутр. продукту, яка в процесі розподілу й перерозподілу доходів і нагромаджень може бути використана на розвиток ек-ки д-ви, соц. захист нас-ня, соціально-культурні заходи, потреби оборони, управління та на інші заходи.

Витратна частина балансу відображає потребу д-ви в фін. ресурсах, що грунтується на прогнозних показ­никах ек. й соц. розвитку, а отже — в мате­ріальних ресурсах, оскільки фін. ресурси — похідна від руху матеріальних ресурсів — не можуть бути визначені без урахування матеріальної складової суспільного виробництва.

Баланс фін. ресурсів створює підґрунтя для на­ступної роботи зі складання проекту держ. бюджету, встановлює взаємозв'язок держ. бюджету із загальною величиною фін. ресурсів д-ви, валовим внутрішнім продуктом. Якщо говорити, що баланс фін. ресурсів д-ви — це фін. програма прогнозу ек. і соц. розвитку д-ви, то держ. бюджет конкрети­зує цю програму в адресному, територіальному, галузевому розрізах. Збалансованість фінансового балансу д-ви означає, що продукт держ. бюджету також буде збалансованим.

Призначення балансу фін. ресурсів і витрат д-ви полягає у виявленні узагальнених фін. зв'язків в економіці, визначенні загального обсягу фін. ресурсів д-ви та їх використання, встановлен­ні можливостей фінансового забезпечення показників прогно­зу ек. й соц. розвитку д-ви.

Баланс гр. доходів і витрат нас-ня — це сис-ма взаємопо­в'язаних показників, що відображають створення гр. доходій нас-ня та їхнє використання. За його допомогою встановлюються як фін. відносини нас-ня з держа­вою, підприємствами, організаціями, установами, так і рух коштів нас-ня в готівковій і безготівковій формах. Основ­не призначення цього балансу — прогнозування гр. до­ходів нас-ня за їхніми видами: заробітна плата робітників і службовців, грошові доходи від колективних сільськогоспо­дарських підприємств, надходження з фін. сис-ми; об­грунтування прогнозів товарообігу в роздрібній торгівлі та сфері платних послуг, прогнозування обов'язкових платежів і добровільних внесків у формі податків і зборів, які надходять до бюджету, внесків за усіма видами страхування; залучення коштів нас-ня у вклади та цінні папери; забезпечення зба­лансованості між доходами й витратами нас-ня.

Кінцеві результати даного балансу пока­зують відповідність між грошовими доходами й витратами нас-ня, цей баланс, як і баланс фін. ресурсів та витрат д-ви, дає змогу контролювати загальні пропозиції прогнозу ек. й соц. розвитку д-ви. Показники балан­су фін. ресурсів і витрат д-ви та балансу гр. доходів і витрат нас-ня доповнюють один одного. Зв'язки цих балансів грунтуються і на наявності в них однакових статей доходів і витрат.