Екзогенні процеси.

Всі екзогенні процеси, що діють на дні Світового океану поділяють на: гідрогенні, гравітаційні і біогенні.

До гідрогенних відносяться різного роду рухи вод:

1. вітрове хвилювання і прибійний потік, цунамі,

2. припливно-відпливні коливання,

3. течії поверхневої циркуляції,

4. внутрішні хвилі,

5. вертикальна циркуляція,

6. придонні течії.

Цим процесам присвячена праця Heezen, Hollister “ The Face of the Deep” (Вид глибин), 1971.

Гравітаційні процеси. Кожен гідрогенний процес в певній мірі залежить від сили тяжіння. До гравітаційних процесів відносяться:

1) суспензії або каламутні потоки;

2) підводні зсуви;

3) кріп, тобто масове повільне переміщення товщі наносів вниз по схилу. Різновидністю кріпу є „течія” піску, що супроводжується „піскопадами”. Деякі вчені вважають, що саме гравітаційні переміщення виконують основну роботу по переміщенню матеріалу. Значно поширені підводні зсуви. Встановлено, що маси донних осадків при їх насиченні водою на 50% можуть почати рухатись навіть при незначних нахилах (2-3º). Зсуви утворюють горбисто-западинний рельєф (Мексиканська затока та ін.). Поблизу берегів Каліфорнії виявлені піскопади. Каламутні потоки – це гравітаційна течія водної суспензії твердих частин. Початок їм дають ріки, підводні зсуви, землетруси. Під час руху зсуву вниз він поступово переходить у каламутний потік. Каламутні потоки стікають також по підводних каньйонах, утворюючи на кінці їх обширні конуси виносу. Швидкість каламутного потоку може досягати навіть 100 км/год. При цьому вони рвуть і заносять підводні кабелі.

Отже, ерозійна робота таких потоків велика і вони поглиблюють підводні каньйони, створюють там тераси та інші руслові форми рельєфу. На деяких конусах виносу утворились долини. Наприклад, південніше Алеутського жолоба спостерігається гігантський конус виносу, на якому утворилась підводна долина до 200 м глибиною, декількох км ширини і до 600 км довжини. Походження таких долин не з’ясоване. За останнє десятиріччя стало відомо про цілу систему донних глибоководних течій, що здійснюють величезну ерозійно-акумулятивну роботу. Вони утворюються за рахунок стікання холодних шельфових вод Антарктиди, в меншій мірі – Арктики. Наприклад, Атлантико-Антарктична донна течія в південній частині Аргентинської котловини проривається через вузький прохід в зоні Фолклендського розлому, розтікається переважно на захід і утворює Західну Фолклендські течію. Швидкість таких донних течій коливається в межах 5-25 см/с. З донних течій іншого походження відома Лузитанська, що витікає з Середземного моря в Атлантику і еродує материковий схил. Її швидкість 1,5 м/с. Таким чином, донні течії переносять величезну кількість матеріалу і створюють гігантські акумулятивні форми. Не менші за масштабом і ерозійні форми, що створені донними течіями. Наприклад, долина Віма, що з’єднує Аргентинську і Бразильську котловини. Довжина долини 650 км, ширина – 3-10 км, глибина 700 м. Великі долинні форми що створені донними течіями на великих глибинах О.К. Леонтьєв (1982) називає абісальними долинами.

Біогенні процеси. Основну масу продуцентів в океані складають одноклітинні (діатомові, зелені, синьо-зелені водорості). Багато організмів мають у своєму скелеті СаСО₃, інші – SiО₂. Вони, зокрема фіто- і зоопланктон, мають геологічне значення. Форамініфери (одноклітинні тваринні організми), птероподи, гетероподи, а з фітопланктону – зелені водорості мають панцир з СаСО_3. А діатомеї (росл.) і радіолярії (тварин.) мають скелет із SiО₂. процес біогенного осадження карбонатів триває протягом геологічної історії Землі.

Деякими коралами та ін. організмами утворюються рифи. Породотворчими є і літотамнієві організми. Коралово-рифові надбудови бувають 4-х типів:

1) облямівкові рифи, що примикають до суші на всьому своєму протязі. У тиловій частині утворюють проходи. Передня частина рифу утворює своєрідний вал (коралово-водоростевий), там швидко поселяються літотамнії і цементують уламки.

2) бар’єрний риф – розташований на певній віддалі від суші і має вигляд гряди. Між ним і сушею – лагуна. Довжина Австралійського бар’єрного рифу 1600 км.

3) внутрілагунні рифи – це поселення коралів на глинистих горбах.

4) атоли - це кільцеподібні споруди з лагуною посередині. На них утворюються акумулятивні форми (острови), бо сам атол на поверхню не виступає. Часто на атолі утворюється острів.

Взагалі осадові частини, з яких формуються морські відклади поділяють на чотири основні групи (вже відомі вам з курсу геології): хемогенні, теригенні, вулканогенні, біогенні. Головну масу теригенного матеріалу зносять в океан ріки. Крім того чимало уламкового матеріалу зносять абразія, льодовики, еолові процеси. З біогенних – найважливіше значення в осадкоутворенні має планктон, в першу чергу фітопланктон. Поступає і хемогенний матеріал (фосфорити, солі та ін.).