Тема: „Патологія нервової системи”

Патологія нервової системи розвивається в результаті ушкодження, при травмах, дії фізичних факторів, отруєнні, інфекційних хворобах (енцефаліт, поліомієліт, сказ, ботулізм, правець, дифтерія), пухлинах, запаленнях, розладах мозкового кровообігу, при порушеннях обміну речовин, ендокринних порушень.

Нейрогенні порушення рухових функцій проявляється судорожним станом, центральним і периферичним паралічом, міастенією.

Параліч – втрата довільних рухів.

Парез – обмеження довільних рухів.

Центральний параліч (ЦП) – ураження центрального нейрона в корі мозку, або його аксона в пірамідальних шляхах.

Причинами центрального паралічу є: - травма, крововилив,тромбоз, емболія, пухлина, запалення.

Прояви центрального паралічу – втрата довільних рухів, гіпертонус (збільшення тонусу скелетних м’язів), гіперрефлексія (збільшення рефлексів), поява патологічних рефлексів.

Периферичний параліч (ПП) – ураження периферичного нейрона в передніх рогах спинного мозку, стовбурі мозку (ядрах черепних нервів) або його аксона в корінцях, сплетіннях, нервах.

Причинами може бути поліомієліт, травми, пухлини.

Прояви периферичного параліча – втрата довільних рухів, атонія, арефлексія, атрофія.

Моноплегія – параліч одної кінцівки.

Геміплегія - параліч половини тіла.

Параплегія – параліч верхніх або нижніх кінцівок.

Тетраплегія - параліч всіх кінцівок.

Судоми – мимовільні насильні рухи пірамідного походження.

Тонічні судоми – тривалі мимовільні скорочення м’язів.

Клонічні судоми – мимовільні м’язові скорочення чергуються з рослабленням.

Тонічні та клонічні судоми характерні для епілепсії. Тонічна фаза характерна загальним м’язовим спазмом – тетанусом. В клонічній фазі можливо прикусування язика, губ, мимовільне сечовипускання і дефікація.

Причинами судом є: - травми, інфекції, інтоксикації, розлади мозкового крововобігу, постравматичні рубці, пологові травми, асфіксія пологова, пухлини.

Міастенія - хвороба, для якої характерно швидка втомлюваність і слабкість м’язів. Найчастіше м’язів тулуба і кінцівок. Причина – алергічна реакція на ацетілхолін. Антитіла блокують ацетілхолін і знижується або відсутня передача імпульсів в нервово-м’язових синапсах.

Ураження відділів сенсорної системи; нервів, спинного мозку, кори мозку приводить до порушення чутливості.

Гіперестезія - збільшення чутливості.

Гіпестезія - зменшення чутливості.

Анестезія – повна втрата чутливості. Ураження периферичного нерва приводить до втрати чутливості в зоні інервації. Повне переривання спинного мозку супроводжується зникненням всіх видів чутливості нижче переривання. Для патології половини спинного мозку характерні:

а) часткова втрата тактильної чутливості з обох сторін;

б) втрата больової і температурної чутливості на протилежному боці;

в) втрата пропріорецептивної чутливості на боці ураження.

Локальне ураження спинного або головного мозку виникає вибіркове зниження чутливості.

Парастезія – поява відчуттів без подразнення рецепторів (поколювання, повзання мурашок).

Біль – еволюційний сформований рефлекторний процес ноціцептивної системи на больові фактори, які визивають гостре або хронічне відчуття болю, зміну вегетативних, емоційних та поведінкових реакцій. Ноціцептивна система включає рецептори болю, чутливі нерви, таламус, гіпоталамус, лімбічну систему та соматосенсорну систему кори великих півкуль.

Подразнення больових рецепторів викликають медіатори болю: гістамін, серотонін, простогландіни, субстація Р та інші метаболіти, що звільнюються в пошкодженої тканини.

Рецептори болю більш розміщені у шкірі, капсулах внутрішніх органів, плеври, очеревині, мозкових оболонках, окисті, кон’юктиві. Менше в парінхіматозних органах. Відсутні в кістках і тканині мозку.

Крім ноціцептивної системи існує антиноціцептивна система, яка пригнічує больові відчуття.

Біль виникає на потенційну небезпеку для організму і внаслідок пошкодження тканин.

Біль є гостра і хронічна. Гостра біль короткочасна, яка пізніше в результаті дії медіаторів стає розлитою і пекучою. Гостра біль може бути зменшена антиноціцептивною системою. Хронічна біль виникає при хронічному пошкодженні, супроводжується змінами емоцій, психіки, поведінки до навколишнього світу. Хронічна біль проявляється фантомною боллю, каузалгією, невралгією, іррадіюючою, проекційною.

Фантомна біль виникає на довгий час після ампутації кінцівки.

Каузалгія – сильна пекуча біль пов’язана з деформацією нерва.

Невралгія – сильна бль пов’язана з ураженням периферичного нерва.

Іррадіююча біль – це біль у певних ділянках шкіри при ураженні внутрішніх органів.

Проекційна біль - виникає по ходу нервів при стисканні і пошкодженні їх або задніх корішків.

Біологічне значення болю. Біль попереджає людину про загрозу пошкодження, або про пошкодження активуючи захисні рефлекси людини. Біль може привести до загрози життю (шок), загрози здоров’ю (сисльна біль, яка порушує життєві процеси).

Нейрогенні порушення вегетативних функцій – це порушення регуляції автономної нервової системи, їх відділів, симпатичної і парасимпатичної. Клінічно проявляється декількома синдромами.

Вегетативна дистонія – розлад регуляції вегетативних функцій, який проявляється психовегетативним синдромом, поліневропатією, вегето-судинною дистрофією. Порушення вегетативних функцій по симпатичному типу: артеріальна гіпертензія, тахікардія, болі в області серця, тахіпное, гіпертермія, гіперглікемія, запори, сухість шкіри: по парасимпатичному: артеріальна гіпотензія, брадікардіальна аритмія, проноси, болі в животі, гіпергідроз, гіперсалівація, сонливість.

Психовегетативний синдром характеризується порушенням вегетативних функцій з психічними розладами тривожного, депресивного, істеричного, астенічного типу.

Поліневропатія – ураження периферичної вегетативної нервової системи з судинними розладами. Для нього характерно ортостатична гіпотензія, втрата свідомості, імпотенція, загальна слабість, ангідроз, схуднення, нетримання сечі, запори, стенокардія.