2.Водоспоживання, водокористування та водовідведення.

Водокористування — це використання водних об'єктів з метою задоволення потреб населення, промисловості, с/господарства, транспорту та ін. галузей, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та ін. (Стічна вода — вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової та виробничої діяльностей (окрім шахтної, кар'єрної та дренажної вод), а також відведена із забудованої території, де вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів).

Галузі господарства, які застосовують воду, безпосередньо не використовуючи її як продукт, називаються водокористувачами, а галузі, котрі споживають воду як продукт, — водоспоживачами^*85. Наприклад, водокористувачами є гідроенергетика, транспорт, рибне господарство; водоспоживачами — водопостачання, зрошення.

Водоспоживання – сукупність заходів щодо забезпечення водою різних споживачів. До цілей водоспоживання слід віднести: питні;  господарські;   протипожежні; виробничі; іригаційні.

За обсягами водокористування в Україні лідирує промисловість, на яку припадає 45% загального водоспоживання. Майже 83% усієї забраної води в промисловості використовують енергетика, чорна металургія та хімічна промисловість. Технологічні процеси потребують великої кількості прісної води: на виробництво 1 т сталі застосовується до 120 м³, чавуну — 230, паперу — 800, каучуку — 3500, синтетичного волокна —5 тис. м³ води. У с/господарстві споживається до 40%, а на комунальні потреби – 10% загального водоспоживання. Середньодобове споживання води в Україні становить 270 л на особу. Половина забраної води скидається в річки й водойми у вигляді стічних і дренажних вод.

Основним джерелом водопостачання для населення є річковий стік. Перше місце за цим показником займає Бразилія а гігантською повноводною річкою Амазонкою. Річковий стік України становить у середньому 83,5 млрд м³, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд м³. Він розподіляється територією держави дуже нерівномірно: майже 70% стоку припадає на північний захід країни, де мешкає близько 40% населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, в яких проживає майже 60% населення та зосереджено найводомісткіші галузі господарства, потрапляє в середньому лише 30% річкового стоку. У зв'язку з цим у багатьох районах півдня України спостерігається гострий дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати воду каналами, будувати водосховища тощо.

Істотне значення в системі водопостачання мають також водосховища і ставки на притоках Дніпра. У його басейні нараховується 15 380 різних приток, загальна довжина яких дорівнює 67 156 км, збудовано 504 водосховища з загальною площею водного дзеркала 767 км² та об'ємом 2,2 км³, 12 570 ставків на малих річках, загальна площа яких становить 1086 км² і об'єм — 1,54 км³. На Дніпрі створено каскад із шести водосховищ загальною площею 6950 км² і повним об'ємом акумульованої води 43,8 км3. У зв'язку з будівництвом водосховищ порушилася екологічна рівновага, докорінно змінилися умови водообміну. Порівняно з природними умовами водообмін уповільнився в 14—30 разів.

Водосховища — це штучні водойми, утворені під час спорудження водомірної греблі у долині річки, причому об'єми води в них перевищують 1 млн м³. Водосховища створюють з метою регулювання річкового стоку для забезпечення різноманітних господарських потреб. Загалом у межах нашої держави споруджено майже 1 тис. водосховищ, загальна площа яких у процесі заповнення перевищує 3,3 тис. км², а загальний об'єм води становить понад 55 млрд м³ (табл. 7.2). Вирізняють п'ять головних видів водосховищ:

— рівнинні, що характеризуються великою площею водної поверхні, невеликою максимальною (15—25 м) і середньою (переважно 5—9 м) глибинами, інтенсивними процесами переробки берегів;

— водосховища передгірні та плоскогірних областей. Для них властиві великі глибини (70—100 м і більше), порівняно невелика інтенсивність переробки берегів, незначне затоплення і підтоплення території;

— гірські мають великі глибини (часто понад 100 м), незначні площі підтоплення та невелику інтенсивність переробки берегів;

— озерні, які створюють під час будівництва греблі на річці, що витікає з озера. Перевагою цих водосховищ є те, що за незначного підпору і невеликої площі затоплення земель у них можна закумулювати великі об'єми води;

— наливні — для їх спорудження використовують природні улоговини. Застосовують такі водосховища переважно у процесі зрошення та будівництва гідроакумулювальних електростанцій.

Водосховища також класифікують за площею водної поверхні та об'ємом (табл. 2). Створення водосховищ — приклад глибокого втручання людини у природні процеси на значних територіях.

Ставки — найчистіша група штучних водойм, що здавна утворювалися на малих річках, у балках та ярах. Ставки відрізняються від водосховищ масштабами акумульованої води — загальний об'єм води навіть у найбільших ставках не перевищує 1 млн м³. Усього в Україні є близько 23 тис. ставків, загальний об'єм води в яких сягає 3 млрд м³.

Створення штучних водойм впливає на природу не тільки прилеглих, а й віддалених регіонів, таким чином^*92:

— затоплюються і підтоплюються величезні площі сільськогосподарських земель і лісів. Ширина зони підтоплення може становити десятки кілометрів. Наслідками підтоплення

є заболочення, засолювання ґрунтів у лісостеповій і степовій зонах, підтоплення будинків, погіршення санітарного стану місцевості тощо;

— коливання рівня води, вітрове хвилювання та берегові течії зумовлюють розмивання й обрушення берегів: відбувається переформування берегів (абразія) і дна водосховищ. Процеси абразії спричинюють відступ берегів на десятки і сотні метрів, зміни глибин, замулення та зміни обсягу і площі водосховища;

— виникає потреба переселення значної кількості населення та об'єктів господарювання, що пов'язано з великими витратами матеріальних ресурсів;

— перерозподіл водосховищами річкового стоку в часі й територією порушує умови існування, живлення, пересування і розмноження риб;

— водосховища вносять помітні зміни в місцевий метеорологічний режим — навесні охолоджують прибережні території, а в другій половині теплого періоду підвищують температуру. В районах великих водосховищ збільшуються кількість опадів, швидкість і повторюваність вітрів;

— постійне і глибоке (понад 2 м) затоплення території спричинює повну загибель наземної рослинності;

— під час заповнення водосховищ (іноді триває кілька років) помітно зменшується чисельність багатьох видів тварин у зв'язку з загибеллю молодняка і знищенням місць їх існування.

Водовідведення

Вода після її використання для господарських потреб населення або в процесах виробництва змінює свій хімічний склад і фізичні властивості.

В залежності від характеру утворення стічні води (СВ) бувають: побутові (господарсько-фекальні); виробничі (сільськогосподарські, промислові); атмосферні (дощові).

Побутові СВ утворюються в житлових будинках на кухнях, в туалетних кімнатах, в лазнях і пральнях, підприємствах громадського харчування і лікувальних закладах, битових приміщеннях промислових і сільськогосподарських підприємств.

Вони забруднені переважно фізіологічними і господарськими відходами, що мають порівняно постійний склад забруднень мінерального (30...40 %), органічного та бактеріального походження.

Мінеральні (пісок, глина, шлак, солі, луги, кислоти) та органічні домішки рослинного (залишки овочів, плодів, злаків, рослин, основним елементом яких є вуглець) та тваринного походження (фекалії, залишки тварин, органічні кислоти, основним елементом яких є азот) можуть знаходитись у нерозчинному, колоїдному або розчиненому стані.

До бактеріальних забруднень відносять грибки, бактерії (в тому числі патогенні), яйця гельмінтів.

Виробничі СВ за характером і кількістю забруднень різноманітні і залежать від виду сировини,  роду виробництва, типу технологічного процесу і питомого водоспоживання.

Атмосферні СВ утворюються в результаті випадіння атмосферних опадів (дощів, розтавання снігу та льоду), які змивають забруднення на території населених пунктів або підприємств.

Вода після поливання вулиць і зелених насаджень близька до них за складом забруднень, якими є механічні домішки і органічні речовини. В сільському господарстві такі СВ можуть вміщувати залишки добрив, пестицидів, кормів.