Тема 13. Міжнародне страхування

1. Особливості страхового ринку Європейського Союзу

Конфлікт між національним регулюванням умов діяльності страхових організацій і міжнародним характером страхування породив інтеграційні тенденції в законодавстві, що регламентує страхову діяльність в європейських країнах. Спочатку системи фінансово-правового регулювання діяльності страхових організацій замислювалися як засіб контролю за платоспроможністю страхових організацій і припинення випадків невиконання ними своїх зобов'язань ^7.

Початком інтеграційного процесу формування єдиного страхового простору на території Європи і одностайної страхового законодавства стало прийняття в березні 1957 р. Римського договору, який закріпив принципи, що визначили основи інтеграційного публічно-правового регулювання різних сфер діяльності в країнах Європейського Союзу.

Римський договір став базисним актом, що дозволив згодом сформувати право країн Європейського Союзу, складовою частиною якого є комплекс Директив, які містять норми, що регулюють суспільні відносини у сфері страхування.

Одне із завдань економічної інтеграції країн Європейського союзу - формування єдиного страхового ринку.

Мета створення загального страхового ринку - забезпечення свободи просування страхових послуг, капіталу і страхових брокерів, що сприяє розвитку конкуренції і зростання ефективності роботи страховиків.

Перешкоджають динамічному процесу формування спільного ринку в страховому секторі відмінності:

• нормативно-правової основи страхової діяльності та системи страхового нагляду, зумовлені національними особливостями;

• рівня та якості пропонованих страхових продуктів;

• умов діяльності страховиків;

• рівня страхової культури населення та ін

З урахуванням цих причин виділилися основні напрями формування єдиного страхового ринку:

• забезпечення свободи діяльності страховиків у всіх країнах ЄС;

• гармонізація страхового законодавства. Керівник і координатор цієї діяльності - Європейський комітет зі страхування, у якому представлені всі національні спілки та асоціації страховиків.

Основні кроки Європейського комітету зі страхування в області формування загального страхового ринку:

• вироблення і прийняття принципів, визнаних всіма його учасниками;

• розробка директив Європейського союзу, що становлять основу страхового регулювання.

Принципи створення загального страхового ринку в рамках Європейського союзу:

• чесна конкуренція на добросовісних і рівних умовах;

• свобода створення філій всередині країн - членів Союзу для будь-якого його члена;

• свобода поширення страхового продукту в рамках Союзу для будь-якого його члена без обов'язкового відкриття філій;

• неможливість використання заборонених елементів конкуренції, наприклад самостійний вибір контрактного права та податкового режиму, який може сприяти створення нерівних умов на території.

Директиви Європейського союзу ^8:

Перша директива по особистому і неособистого страхування (73/239/ЄЕС і 79/267/ЄЕС) передбачає правила, рекомендовані для всіх країн - членів ЄС

Друга директива по особистому і неособистого страхування (88/357 / EEC, 90/619/ЕЕС) передбачає введення свободи просування страхових послуг на території інших країн - членів ЄС. До прийняття цієї директиви існували обмеження тільки по просуванню невеликих ризиків (просування великих ризиків не мало обмежень). Дана директива вже говорить про необхідність контролю за просуванням великих ризиків - цей контроль повинна здійснювати країна, що просуває страхову послугу.

Спеціальна директива по кредитному страхування і страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту передбачає введення додаткових фінансових гарантій для здійснення кредитного страхування:

• збільшення розміру гарантійного фонду для цього виду страхування;

• формування додаткового резерву - резерву коливань збитковості для цього виду страхування з метою забезпечення вирівнювання збитковості по роках фінансового циклу.

Прийнято також інші директиви зі страхування автоцивільної відповідальності, юридичного захисту, по річного бухгалтерського звіту та консолідованої бухгалтерської звітності - звітності юридичних осіб, пов'язаних між собою за деякими ознаками, наприклад з власності (частці участі в статутному капіталі) та ін

Особливу увагу в директивах ЄС зі страхування приділяється організації страхового нагляду.