Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мислення 2-4 питання.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
24.95 Кб
Скачать

Вищі пізнавальні процеси: мислення

Мислення - це вищий психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення людиною предметів і явищ оточуючої дійсності завдяки встановленню їх суттєвих особливостей, зв’язків та відношень

Узагальненість виникає завдяки тому, що мислення носить знаковий характер, тобто носить мовну форму.

Опосередкованість дозволяє пізнати те, що безпосередньо при сприйманні неможливо побачити.

Якщо відчуття і сприймання відображують або окремі сторони явищ, або ці явища, але в чуттєвій формі, то мислення встановлює зв’язки і відношення між явищами та усередині них.

Операції мислення :

-аналіз (уявний розподіл) - виділення в об'єкті тих або інших його сторін, елементів, властивостей, зв'язків, стосунків і так далі; це розчленовування пізнаваного об'єкту на різні компоненти.

-синтез (уявне об'єднання) - розумова операція, що дозволяє в єдиному аналітико-синтетичному процесі мислення переходити від частин до цілого.

-узагальнення (уявне об'єднання в клас або категорію) - об'єднання багатьох предметів або явищ за якоюсь загальною ознакою.

-порівняння - операція, що полягає в зіставленні предметів і явищ, їх властивостей і стосунків один з одним і у виявленні спільності або відмінності між ними.

-абстрагування (виділення одних ознак і отличение від інших) - розумова операція, заснована на відверненні від несуттєвих ознак предметів, явищ і виділенні в них основного, головного.

- класифікація - систематизація супідрядних понять якої-небудь області знання або діяльності людини, використовувана для встановлення зв'язків між цими поняттями або класами об'єктів.

- категоризація - операція віднесення одиничного об'єкту, події, переживання до деякого класу, яким можуть виступати вербальні і невербальні значення, символи і тому подібне

Загальні характеристики мислення:

  • мислення є вищим пізнавальним процесом;

  • мислення є активною формою творчого відображення та перебудови людиною дійсності;

  • мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні у суб’єкта на даний момент часу не існує;

  • мислення завжди пов’язане з наявністю проблемної ситуації, завдання;

  • на відміну від сприймання, мислення виходить за межі чуттєвої дійсності, завдяки чому майже необмежено розширює коло пізнання;

  • мислення на основі сенсорної інформації робить певні теоретичні і практичні висновки;

  • мислення обов’язково присутнє в усіх пізнавальних процесах;

  • мислення – це рух ідей, що розкривають сутність речей;

  • підсумком мислення є не образ, а певна думка, ідея;

  • специфічним результатом мислення виступають судження і поняття;

  • мислення – це особлива теоретична і практична діяльність, яка передбачає систему дій і операцій дослідницького, перетворювального та пізнавального характеру.

Загальна теорія мислення:

  • мислення – це процес, який формується в суспільних умовах життя;

  • на перших стадіях свого формування мислення проявляється, насамперед,

як зовнішня розгорнута предметна діяльність;

  • в процесі формування мислення із зовнішньої розгорнутої предметної діяльності воно переходить у згорнуті форми та набуває характеру внутрішніх розумових дій.

Поняттянайпростіша форма мислення у вигляді слова або групи слів, яка відображає суттєві властивості, зв’язки та відношення предметів і явищ. Поняття бувають:

Одиничнівідображають істотні властивості одиничних об’єктів;

Загальнівідображають істотні властивості класів предметів.

Конкретнівідображають певні предмети, явища чи їх класи з істотними ознаками, зв’язками та відношеннями;

Абстрактнівідображають ті чи інші властивості об’єктів, окремо від самих об’єктів.

Родовіхарактеризуються більшим обсягом відображуваних у їх колі об’єктів;

Видовіхарактеризуються меншим за обсягом по відношенню до родових понять;

Категоріїмають найширший обсяг і відображають найзагальніші властивості, зв’язки і відношення.

Судження форма мислення, в якій стверджується або заперечується наявність якихось зв’язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями та ознаками. Судження бувають:

Поодинокі - ствердження або заперечення відносно тільки одного предмета;

Загальніствердження або заперечення відноситься до всіх предметів певної групи;

Частковіствердження або заперечення відноситься уже не до всіх, а лише до деяких предметів;

Простіскладаються з одного судження;

Складні – складаються з кількох простих суджень.

Ствердністверджується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

Заперечні – заперечується наявність певних ознак і відношень у предмета або явища;

Істинніадекватно відображають зв’язки та відношення, що існують в об’єктивній дійсності;

Помилкові – неадекватно відображають зв’язки та відношення, що існують в об’єктивній дійсності.

Умовивідформа мислення, при якій на основі деяких суджень робиться певний висновок у вигляді нового судження. Умовиводи бувають:

Індуктивніумовиводи, в яких ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних до все більш і більш загальних суджень;

Дедуктивні - умовиводи, в яких ми йдемо від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких;

За аналогієюумовиводи, що ґрунтуються на схожості деяких ознак певних та інших об’єктів.