1. Завдання, мета та зміст дисципліни «Охорона праці в галузі».

2. Стан безпеки праці та соціальний діалог у світі.

3. Закон «Про соціальний діалог в Україні». Принципи, сторони, форми соц діалогу в Україні.

4. Націон 3-сторонні соц-ек ради та територіальні соц-ек ради у регіонах: склад та напрями роботи.

5. Аспекти ведення Європейського соціального діалогу: політика зайнятості, політика оплати праці, політика розвитку трудових ресурсів і професійної підготовки.

6. Аспекти ведення Європ соц діалогу: соц захист, трудове законодавство, безпека та гігієна праці.

7. Конвенції, рекомендації МОП, директиви ЄС, договори в рамках СНД у галузі поліпшення умов праці, діючі в Україні.

8. Міжнародна організація праці: структура (Міжнародна Конференція праці, Адміністративна Рада та Міжнарод­не Бюро праці), аспекти діяльності в Україні.

9. Міжнародне співробітництво у сфері охорони праці.

10. Соціальна відповідальність: основні принципи та її впровадження.

11. Законодавча та нормативно-правова база охорони праці в галузі.

12. Нормативно-технічна база охорони праці: нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) та нормативні (локальні) акти про охорону праці окремих підприємств.

13. Система стандартів безпеки праці. Підсистеми діючих ГОСТів та ССБТ в Україні.

14. Соціально-економічне значення охорони праці в галузі.

15. Економічна оцінка заходів з охорони праці: алгоритм проведення й ефективність.

16. Методичний інструментарій оцінки заходів щодо покращення охорони праці в галузі.

17. Соціально-економічна ефективність заходів щодо покращення охорони праці в галузі.

18. Державне фінансування заходів з поліпшення охорони праці.

19. Управління безпекою праці як ключова складова підвищення якості життя людини.

20. Характеристика ланки (рівня) СУОП з законодавчо-норматив­них, науково-технічних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці.

21. Структура та функції ланки СУОП рівня конкретних організацій, підприємств.

22. Принципи, функції і завдання СУОП на рівні підприємства.

23. Система менеджменту охорони праці та промислової безпеки.

24. Системи менеджменту гігієни та безпеки праці.

25. Механізм та ефективність функціонування СУОП на рівні підприємства.

26. Політика підприємства щодо охорони праці.

27. Оцінка стану безпеки з праці в організації.

28. Атестація робочих місць за умовами праці та навчання персоналу.

29. Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій.

30. Стимулювання охорони праці (ст. 25 Закону «Про охорону праці»). Види заохочень визначених колективним договором, угодою.

31. Проблеми організації охорони праці в офісах суб’єктів господарювання.

32. Функціональні обов’язки відповідальних осіб з охорони праці на рівні підприємства.

33. Психологічні процеси трудової діяльності. Психофізіологічні детермінанти безпеки праці.

34. Система психофізіологічного забезпечення безпеки праці.

35. Психофізіологічна експертиза: суть, періодичність проведення, структура карти обстеження.

36. Психофізіологічні проблеми: фізичне та нервово-психічне стомлення. Крива працездатності під час робочої зміни.

37. Психофізіологічні проблеми: стрес та емоційне вигорання (суть, причини, профілактика).

38. Методологічний інструментарій визначення рівня стресостійкості при виконанні професійних обов’язків.

39. Правові підстави створення системи професійного психофізіологічного відбору.

40. Професійна шкідливість і професійне захворювання в галузі.

41. Мікроклімат у виробничих приміщеннях.

42. Виробничий пил, промислові отрути, шум, вібрація: засоби та заходи боротьби з ними.

43. Техніко-економічна оцінка впливу професійних шкідливостей на ефективність праці.

44. Поняття “умови праці”. Класифікація факторів, що впливають на формування умов праці.

45. Напруженість і важкість праці. Методика кількісної оцінки важкості праці.

46. Травматизм: стан в Україні й основні детермінанти.

47. Функціональна роль Держгірпромнагляду щодо попередження травматизму та профзахворюваності в галузях НГК України.

48. Методологічний інструментарій дослідження виробничого травматизму: основні та допоміжні групи методів.

49. Проблеми й аспекти підвищення безпеки праці: національні та міждержавні ініціативи та проекти.

50. Системи превентивних заходів щодо попередження травматизму в галузі. Профілактика травматизму: сигнальні кольори та знаки безпеки.

51. Системи превентивних заходів щодо попередження травматизму в галузі. Засоби колективного й індивідуального захисту.

52. Виробничі травми: різновиди за класифікаційними ознаками.

53. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Алгоритм розслідування нещасних випадків.

54. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.) Алгоритм спеціального розслідування нещасних випадків із смертельними наслідками.

55. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Особливості складання, розсилки та зберігання актів за формами Н-5, Н-1, П-5.

56. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.) Алгоритм розслідування нещасних випадків пов'язаних з виробництвом (склад і робота комісії, акти реєстрації).

57. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Алгоритм розслідування нещасних випадків з фізичною особою (склад і робота комісії, акти реєстрації).

58. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві (від 30 листопада 2011 р.). Обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом (акт за формою Н-5).

59. Постанова з питань розслідування та обліку нещасних випадків, проф захворювань на вир-ві. Обставини, за яких нещасний випадок визнається не пов'язаний з вир-м (акт за формою Н-1).

60. Органи державного нагляду за охороною праці: основні завдання та принципи роботи.

61. Громадський контроль в сфері безпеки й охорони праці на виробництві.

62. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.

63. Аспекти співпраці роботодавців з Фондом соц страх від нещасних випадків та профзахвор.

64. Суб’єкт-об’єктні відносини у сфері страхування від нещасного випадку.

65. Страховий випадок, тарифи та виплати.

66. Страхові експерти з охорони праці, їх функції та повноваження.

67. Організаційно-технічні заходи пожежної безпеки на галузевих об’єктах.

68. Категорії приміщень, будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою.

69. Різновиди та специфіка вибухо- і пожежонебезпечних зон.

70. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості.

71. Система заходів попередження пожежних випадків на галузевих об’єктах.

72. Засоби пожежогасіння: первинні, пожежна техніка.

73. Алгоритм дій працівників об’єктів виробничої та невиробничої сфер при виникненні пожежі.

74. Органи державного пожежного нагляду. Функції контролюючих посадових осіб.

75. Загальні вимоги безпеки в галузі до виробничого обладнання та технологічних процесів.

76. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин.

77. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

78. Організація безпечної роботи електроустановок. Особливості заходів електробезпеки на підпр.

79. Загальні заходи та засоби нормалізації мікро­клімату та теплозахисту.

80. Медичний огляд працівників певних категорій.

1. Завдання, мета та зміст дисципліни «Охорона праці в галузі»

Охорона праці в галузі – це наукова дисципліна, яка вивчає актуальні питання ОП для конкретної галузі господарської, економічної та науково-дослідних робіт з урахуванням особливостей майбутньої професії, діяльності слухачів курсу, а також досягнень НТП.

Мета дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців умінь та компетенцій для забезпечення ефективного управління ОП та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень НТП та міжнародного досвіду з сформуванням стійкого усвідомлення нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завдання

1. Передбачає збереження гарантій здоровя і працездатності у виробничих умовах, конкретних галузей через ефективне управління ОП та формуванням відповідальностей у посадових осіб та фахівців за колективну та власну безпеку.

Компетенції пов’язані зі завданням з ОП:

1. У науково-дослідній діяльності:

Готовність застосувати сучасні методи дослідження та аналізу ризиків загроз і небезпек на виробничих об’єктах та робочих місцях.

2. У технологічній діяльності:

• Економічне обґрунтування та розробка безпечних технологій;

• Участь у процесі розслідування нещасних випадків професійного захворювання та аварій;

• Розробка та впровадження заходів, щодо усуненнятнещасних випадків на виробництві.

3. У проектній діяльності:

• Проектування комфортних робочих місць;

4. У педагогічній діяльності:

• Розробка методичного забезпечення;

• Проведення навчання та перевірки знань з ОП в галузі;

5. У організаційно – управлінській діяльності:

• Впровадження організаційно-управлінських та технологічних заходів з поліпшенням умов праці;

• Здатність до вмілого використання, законодавчої та нормативно-правової бази з питань ОП;

• Делегування повноважень в сфері управління ОП на локальному рівні;

6. Консультаційна діяльність:

• Надання працівникам допомоги та консультацій з практичних питань безпеки праці.

2. Стан безпеки праці та соціальний діалог у світі.

Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Основні принципи соціального діалогу

законності та верховенства права; репрезентативності і правоможності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії;

добровільності та прийняття реальних зобов'язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов'язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

До сторін соціального діалогу належать:

на національному рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет Міністрів України;

на галузевому рівні - профспілкова сторона - всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців - всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади - є відповідні центральні органи виконавчої влади;

на територіальному рівні - профспілкова сторона - профспілки відповідного рівня та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців - організації роботодавців та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади - місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

на локальному рівні - сторона працівників - первинні профспілкові організації; сторона роботодавця - роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.

Форми здійснення соціального діалогу

1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах: обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.

За результатами колективних переговорів укладаються колективні договори та угоди:

на національному рівні - генеральна угода;

на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди;

на територіальному рівні - територіальні угоди;

на локальному рівні - колективні договори.