Поняття та порядок захисту авторського права та суміжних прав

Суть авторського права та суміжних прав полягає не тільки в тому, що за суб’єктами авторського права та суміжних прав визнано комплекс прав особистого немайнового і майнового характеру, а й в тому, що законодавство забезпечує їм можливість застосовувати заходи з метою визнання та відновлення порушеного права.

Розрізняють охорону прав і захист прав.

Під охороною прав слід розуміти встановлення державою загального правового режиму, відповідно до якого за авторами творів науки, літератури і мистецтва та суб’єктами суміжних прав закріплюють особисті немайнові і майнові права, визначають механізми, що забезпечують їх реалізацію та захист у разі порушення.

Захист прав – це сукупність заходів, метою яких є відновлення та визнання прав у разі їх порушення, що включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів поновлення та визнання прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів їх суб’єктів.

Право на захист визначено як надана особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених чи оспорююваних прав.

Дане право є суб'єктивним правом, яке з'являється у суб'єкта авторського права чи суміжних прав лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом захисту відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є особисті немайнові або майнові права та інтереси особи, що охороняються законом.

Порушником авторського права чи суміжних прав може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог чинного законодавства, що регулює авторсько-правові відносини.

Для забезпечення ефективної охорони та захисту авторського права та суміжних прав будь-яка держава має вжити таких заходів:

- встановити рівень правової охорони, який відповідає нормам основних міжнародних договорів у сфері авторського права та суміжних прав, зокрема, Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, Договорів Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та

виконання і фонограми;

- рішуче і безумовно засудити незаконне використання об’єктів авторського права та суміжних прав;

- ввести норми, що передбачають відповідну компенсацію суб’єктам авторського права та суміжних прав за завдану їм шкоду;

- ввести до національного законодавства норми, які передбачають досить суворі заходи кримінального покарання за незаконне використання об’єктів авторського права та суміжних прав;

- ввести норми щодо конфіскації та знищення контрафактних примірників, а також обладнання, що використовувалося для їх виготовлення;

- розробити процедури, що забезпечують виявлення та доказ випадків незаконного використання об’єктів авторського права та суміжних прав;

- забезпечити ефективну реалізацію зазначених санкцій та процедур.

Захист авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, здійснюється шляхом застосування передбачених законом форм, засобів і способів захисту.

Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб’єктивних прав та інтересів, які охороняються законом.

Розрізняють дві основні форми захисту – неюрисдикційну і юрисдикційну.

Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян і організацій стосовно захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, які вони здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів.

Згідно зі статтею 19 Цивільного кодексу України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене; характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Суб’єкт авторського права або суміжних прав, чиї права порушені, може сам обирати способи самозахисту, або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Наприклад, важливим способом забезпечення захисту прав є переговори між суб’єктом авторського права або суміжних прав і особою, яка є передбачуваним порушником цих прав, під час яких можна переконати порушника припинити порушення прав та укласти договір на правомірне використання об’єкта авторського права або суміжних прав. Переговори та компроміс у багатьох випадках продуктивніші, ніж розгляд у суді або інших компетентних

органах.

Юрисдикційною формою захисту є діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних суб’єктивних авторського права і суміжних прав. Суть її полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до компетентних державних органів, наприклад, до суду або правоохоронного органу, які уповноважені вживати необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.

Згідно із статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

В рамках юрисдикційної форми захисту розрізняють:

загальний

спеціальний порядки захисту порушених авторського та суміжних прав.

За загальним порядком захист авторського права і суміжних прав здійснюється через суд. Засобом судового захисту авторського права та суміжних прав є позов.

Спеціальною формою захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що захищаються законом, є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виключення із загального правила в прямо визначених законодавством випадках.

Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом, до вищого органу

відповідача, до творчої спілки, уповноваженого органу державної влади. Засобом захисту у цьому випадку є скарга.

Цивільно-правові способи захисту прав - це передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів суб’єктів авторського права та суміжних прав, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.

Кримінально-правова та адміністративно-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором чи суб’єктом суміжних прав.