3. Етнічна структура
Соціологічне дослідження етнічної структури ставить метою вияв її соціальних характеристик, певних закономірних зв'язків елементів цієї структури з класовим складом, демографічними процесами. Основним елементом етнічної структури виступають нації - історично складені стійкі спільності людей, які утворилися на основі єдності виникнення, території, економічного життя, культури, мови, свідомості.
Термін "національність" вживається у двох значеннях - як визначення належності людини до тієї чи іншої нації, народності і як визначення етнокультурного утворення незалежно до території і загального економічного життя.
Етнологія вивчає національну різноманітність соціальних процесів і явищ, соціальну зумовленість (причинність) національних змін, етнокультурні явища в їх соціальній різнорідності - в різних соціальних групах, ситуаціях. Особливістю цієї галузі соціології є те, що тут беруться до уваги як загальні соціально-економічні і соціально-політичні умови в країні, так і специфічні умови в локальному (місцевому) середовищі, різних за типом у містах і селах, у конкретному національному середовищі, виробничих колективах, сім'ї.
Соціально-територіальна структура є однією із складових загальної соціальної структури суспільства. Разом з тим територіальний поділ населення є найбільш умовним, оскільки грані, що зближують представників однієї територіальної спільності відзначаються меншою чіткістю, ніж скажімо поділ людей за віком, статтю, національністю чи професією.
Соціально-територіальна спільність — це група людей, що проживають на певній території, між якими виникають соціально-культурні зв'язки завдяки однорідності об'єктивних умов їх життєдіяльності. До таких об'єктивних умов можна віднести географічні, кліматичні, соціокультурні особливості проживання людей.
Отже, людей, що належать до однієї соціально-територіальної спільності, характеризує те, що всі вони мають притаманні лише їм однакові риси у ставленні їх до господарськи обжитої ними території, що виявляється у стійких економічних (господарських) зв'язках, однорідності умов їхнього проживання у специфіці ведення господарства і побуту. Саме ці риси відрізняють подібну групу людей від іншої соціально-територіальної спільності.
Адміністративно-територіальні спільності – це територіальні спільності утворенні штучним шляхом. Тому, природно, не відбивають усіх специфічних рис, характерних для спільнот такого виду. Лише в окремих випадках поділ на адміністративні спільноти відбувається з урахування особливостей соціально-економічних зв'язків, що формуються на тій чи іншій території. Проте, у більшості випадків, це є випадковий поділ населення на одиниці, заздалегідь визначенні адміністративним районуванням
Регіональні спільності — це територіальні спільності, що формуються і розвиваються в окремих регіонах.
Регіоном називається територіальна одиниця, яка складає єдиний територіально-господарчий комплекс і для якої характерні певні господарські і культурні зв'язки. На відміну від адміністративних спільнот, регіональні спільності виникають і функціонують в процесі історичного розвитку. Зокрема, наявність орних земель сприяє формування регіону аграрного типу, а потужність покладів
Регіони відрізняються за розмірами, кількістю і густотою населення, наявністю адміністративних одиниць на своїй території, способами формування та багатьма іншими критеріями. Регіон може охоплювати частину області, всю область, декілька областей чи провінцій, навіть декілька країн.
Нарешті останньою формою соціально-територіальних спільностей виступають типи поселень.
Типи поселень — це історично утворені, обумовлені поділом праці форми соціальної і просторової організації суспільного виробництва та проживання населення.
На відміну від регіональних спільностей, які формувались насамперед під впливом природних, історичних, національних та релігійних факторів, типи поселеньдетермінуються насамперед соціокультурними та соціально-економічними чинниками. На відміну від регіональних спільнот, які, як правило займають значні території, типи поселень являють собою територіально-сконцентровані форми розселення людей, що охоплюють невелику територію і часто характеризуються високою густотою населення.
До типів поселень, у першу чергу, відносяться сільські і міські поселення, які є об'єктом вивчення спеціальних соціологічних теорій - соціології села і соціології міста.