Патологічна анатомія
Ступінь патологічних змін в нирці і сечоводі залежить від тривалості і локалізації каменя та присутності чи відсутності інфекції...
Слайди
Однак навіть при відсутності інфекції сучасними морфологічно-функціональними методами дослідження виявляють зміни ниркового інтерстицію, канальців нефронів, мікросудин, порушення переважно лізосом, клітин проксимальних канальців.
Клініка
Біль (ниркова колька).
Відходження каменів.
Гематурія.
Піурія.
Дизурія.
Артеріальна гіпертензія.
Ускладнення
Гострий вторинний пієлонефрит.
Хронічний калькульозний пієлонефрит.
Калькульозний гідронефроз.
Нефрогенна гіпертензія (ренопаренхімна).
ГНН (постренальна).
ХНН.
Діагностика
Загальноклінічні методи дослідження – неспецифічні :
Загальний аналіз крові.
Загальний аналіз сечі.
Аналіз сечі за Нечипоренком.
Аналіз сечі за Зимницьким.
ХЦС.
Посів сечі.
Сечовина, креатинін, електроліти сироватки крові.
Оглядова урографія, екскреторна урографія.
УЗД, радіонуклідне дослідження.
Ретроградна уретеропієлографія.
В окремих випадках КТ.
Диференціальна діагностика
Гострий апендицит.
Гострий холецистит.
Гостра кишкова непрохідність.
Гострий панкреатит.
Перфорація виразки шлунка і 12-ти палої кишки.
Позаматкова вагітність.
Лікування – загальні принципи
Повинно бути комплексним (етіопатогенетичним). В цілому воно залежатиме від:
симптоматики
розмірів і розміщенням каменя (-ів)
сумарної і роздільної функції нирок
інфекції
віку хворого
загального стану пацієнта, супутніх захворювань.
Найбільш універсальний принцип лікування уролітіазу полягає в зниженні концентрації розчинних речовин в сечі шляхом збільшення її об’єму. Об’єм, необхідний для достатнього зниження концентрації може бути досить великим. Деякі хворі нездатні випивати багато води, необхідної для достатнього розведення сечі, що обмежує можливість використання такого лікування уролітіазу. Тому вживання значної кількості рідини рідко єдине призначене лікування уролітіазу. Однак на вживання рідини цими хворими слід звертати велику увагу. Більшість пацієнтів можуть збільшувати вживання рідини, а, отже, і об’єм сечі до 2,5-3 л на добу. Важливим також є час прийому рідини. В нормі сеча найбільш концентрована під час сну. Тому корисно рекомендувати хворим випивати перед сном 300-500 мл рідини. Цього об’єму, як правило, достатньо для того, щоб викликати ніктурію і попередити максимальну концентрацію сечі.
Вид рідини, який використовується для збільшення об’єму сечі також має значення. Найбільш придатна для цього вода. В більшості випадків рідини, що підкислюють сечу, не є корисними, оскільки кислотне навантаження приводить до збільшення екскреції кальцію.
Дієта
В цілому незбалансована дієта з надлишковим вмістом певних харчових продуктів сприяє виникненню нирково-кам’яної хвороби. Особливо наглядний приклад – це вживання пуринів (м’яса) і присутність сечокислих каменів.
Таким чином, добре збалансована дієта, яка містить необхідні для харчування компоненти - важливий фактор для всіх хворих на уролітіаз.
Оскільки кисла, тобто переважно м’ясна їжа може сприяти каменеутворенню у пацієнтів з сечокислим діатезом (з гіперурікемією і гіперурикурією, при рН сечі = 4,0-6,0), їм показана лужна молочно-рослинна їжа. У хворих з фосфатурією молочно-рослинна їжа буде сприяти утворенню каменів, які складаються з кальцієвих і магнезіальних солей фосфатної і вугільної кислот. Тому таким хворим показана переважно м’ясна дієта. При оксалурії прийом з їжею продуктів, які містять щавелеву кислоту та пуринові основи підвищує ризик каменеутворення оксалатів.
При передозуванні вітаміну Д, його відміняють, при недостатності – призначають. При А-авітамінозі – вітамін А дають всередину, але частіше фактор скороминучий і викликає лише епізодичне каменеутворення.
При сечокислому діатезі та уролітіазі лікувальні заходи повинні бути скеровані на відновлення порушеного синтезу сечової кислоти в печінці. Крім дієти цього досягають призначенням таких препаратів як алопуринол (до 100 мг на добу, щоденна доза) мілуриту, етаміду. Літолітичним ефектом при сечокислому уролітіазі володіють цитратні суміші типу солурана, блемарена, ураліта У і ін. Якщо дії лікаря при призначенні подібних засобів направлені на розчинення каменів, то це носить назву низхідного літолізу. Низхідний літоліз можливий лише при уратних каменях.
В зв’язку з замкненим колом проміж каменями і пієлонефритом, лікування калькульозного пієлонефриту має патогенетичний характер.
Антибіотикотерапія проводиться в залежності від чутливості бактеріальної флори, виділеної з сечі до антибіотиків. Подібне лікування дозволяє продовжити ремісії хронічного калькульозного пієлонефриту, а при успішному хірургічному чи інструментальному лікуванні уролітіазу може настати одужання.
Медикаментозне лікування уролітіазу, незалежно від виду сечового діатезу, складається з застосування спазмолітиків та знеболювальних, НПЗП в гострій стадії захворювання, а також в використанні препаратів, які володіють спазмолітичними та протизапальними властивостями (цистенал, цистон, нієрон, вітчизняний уролесан, запропонований проф. Ф. І. Мамчуром). В їх основі лежать лікарські речовини рослинного походження.