3. Бюджетні інвестиції у розвиток економіки

Бюджетними інвестиціями є видатки з державного та місцевих бюджетів, які спрямовуються на фінансування державних цільових програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, програми розвитку окремих регіонів, галузей економіки, фінансування інвестиційних проектів та придбання частки акцій чи прав участі в управлінні підприємством.

Важливість даної економічної категорії полягає у тому, що через систему бюджетних інвестицій держава приймає безпосередню участь у інвестиційних процесах.

В сучасному світі державний сектор повністю інтегрований в кругообіг матеріальних та і грошових засобів, формуючи єдиний економічний організм

Завдяки цьому важелю держава може регулювати інвестиційний ринок України, забезпечувати здорову конкуренцію на ринку інвестиційних пакетів, стимулювати оптимальну кон’юнктуру ринку. Така діяльність забезпечує сталий соціально-економічний розвиток та конкурентоспроможність національної економіки.

В свою чергу бюджетні інвестиції поділяються:

-          Інвестиції в бюджетний сектор;

-          Інвестиції в інфраструктуру;

-          Інвестиції для забезпечення соціального захисту;

-          Інвестиції в реальний сектор економіки;

-          Інвестиції соціального призначення

Основною метою бюджетних інвестицій є інвестиційне забезпечення розвитку реального сектору економіки та соціальної сфери. У свою чергу, передбачається інвестування коштів в формування такої системи надання суспільних послуг, яка б забезпечувала високий рівень соціально-економічного розвитку, підвищувала б матеріальний добробут населення, забезпечувала б розвиток матеріально-технічної бази соціальної сфери, а також активізувала б інвестиційні процеси та сприяла б економічному зростанню.

Ми вважаємо, що для України важливим є формування чітко зазначених цілей бюджетних інвестицій, що дозволить максимізувати соціально-економічний ефект. На сьогоднішній день в Україні основною проблемою є відсутність таких пріоритетних напрямків.

Декларація цілей та завдань бюджету що складається на кожен рік  (Бюджетна декларація)  розроблена  з  метою формування бюджетної політики,  нею визначено, що бюджетна політика визначеного року буде спрямована  на  створення  умов  для  рішучого подолання   наслідків   фінансово-економічної   кризи,  проведення ефективної    податково-бюджетної    політики,     переходу     до інвестиційно-інноваційної моделі  розвитку  економіки,  підвищення рівня зайнятості населення,  збільшення розміру заробітної  плати, сприяння ціновій та валютно-курсовій стабільності

Незважаючи на законодавчо-затверджений інвестиційно-інноваційний тип розвитку економіки України залишається невизначеним питання пріоритетних напрямків інвестицій. Бюджетне інвестування це завжди вибір між направленням коштів у соціальну сферу, або  підтримка реального сектору економіки, її конкурентоспроможності. Разом з тим, гостро стоїть питання і загальної величини таких інвестицій, як відображення рівня втручання держави у економічні процеси. Починаючи з часів незалежності в Україні спостерігаються тенденція децентралізації та автономізації економіки. Фактично мінімізуються важливі економічні важелі впливу держави на реальний сектор економіки. Виходячи з цього важливим є питання визначення оптимального рівня бюджетних інвестицій.

Важливо визначити, що у сучасній економічній теорії певний консенсус досягнуто у розумінні того, що державні інвестиції мають значення, але його не слід перебільшувати. Такі інвестиції доцільні в інфраструктуру (транспорт, зв'язок, природні монополії), що у свою чергу стимулюють приватні інвестиції.

В економічній теорії існує поняття граничної межі бюджетних інвестицій А. Фуенте, дана межа знаходиться на рівні 2% ВВП, що означає, що оптимальне відношення державних інвестицій не повинно перевищувати даної межі. За даної теорії негативною являється будь яке відхилення від 2%

Перевищення лінії Фуенте буде значити про надмірне втручання держави в інвестиційні процеси, що відбуваються, недопущення приватного інвестора, та надмірне витрачання бюджетних коштів. Заниження даного рівня нижче 2% говорить про надмірну автономію економічних процесів та про незацікавленість держави інвестувати у власну економіку. Дана тенденція може призвести до відтоку приватних інвестицій та зниження інвестиційної привабливості національної економіки