3. Державні капітальні вкладення та їх структура.

Державні капітальні вкладення - інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів. Державні централізовані капітальні вкладення - інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та бюджетних позичок.

Капітальні вкладення являють собою витрати на утворення нових, розширення, реконструкцію, модернізацію і технічне переоснащення діючих виробництв. За допомогою капітальних вкладень може здійснюватись як просте, так і розширене відтворення основних фондів.

У господарській практиці розрізняють технологічну і відтворювальну структуру капітальних вкладень. Технологічна структура капітальних вкладень відображає співвідношення таких затрат: будівельні роботи, монтаж устаткування; придбання устаткування, яке вимагає монтажу, придбання інструменту, інвентаря; проектні роботи; інші затрати.

Першочергове значення для підвищення ефективності виробництва має покращення технологічної структури капітальних вкладень, розподіл їх між основними складовими частинами. Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням у складі капітальних вкладень питомої ваги затрат на придбання активної частини основних виробничих фондів.

Відтворювальна структура капітальних вкладень включає в себе такі напрями: нове будівництво; розширення, реконструкція і технічне переоснащення діючих підприємств.

Джерела фінансування капітальних вкладень підприємства-інвестора можуть формуватися за рахунок різних фінансових ресурсів, а саме:

власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів;

запозичених фінансових ресурсів;

залучених фінансових коштів, які отримують від продажу акцій, пайових і інших внесків членів трудових колективів;

грошових коштів, які централізуються об'єднаннями підприємств в установленому порядку; коштів позабюджетних фондів;

коштів державного бюджету, які надаються на безповоротній і поворотній основі, місцевих бюджетів; коштів іноземних інвесторів. Власні фінансові ресурси підприємства включають первісні внески засновників підприємства і накопичення, які направляються на фінансування капітальних вкладень за рахунок результатів господарської діяльності. Грошова частина внесків власників підприємства вкладається в придбання основних фондів. У подальшому для цієї мети використовуються накопичення, утворені в підприємства в результаті господарської діяльності. В першу чергу, до них належать амортизаційні відрахування, які отримуються в складі виручки від реалізації товарної продукції, а також прибуток. На фінансування капітальних вкладень спрямовується частина прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Ця частина прибутку може використовуватися на капітальні вкладення в складі фонду накопичення чи іншого фонду аналогічного призначення, який утворюється на підприємстві. При введенні капітального будівництва господарським способом в підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові накопичення з будівельно-монтажних робіт і економія від зниження собівартості робіт.

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві утворюється в тих випадках, коли на будівництвах скорочується потреба в оборотних активах на плановий період. Крім того, протягом року може відбутись приріст кредиторської заборгованості. Суму мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів можна визначити за формулою:

М = (А-Н)+(-)КЗ,

де А - очікувана наявність оборотних активів на початок планового періоду;

Н - потреба в оборотних коштах будівництва на кінець планового періоду;

КЗ - приріст (зниження) стійкої кредиторської заборгованості протягом планового періоду.

Результат розрахунку зі знаком "+" означає мобілізацію коштів, зі знаком "-" іммобілізацію коштів будівництва, що свідчить про ріст потреби в фінансових ресурсах для утворення додаткових запасів і затрат. Запозичені кошти можуть використовуватися підприємством у вигляді банківського кредиту, позичок інших кредиторів під векселі й інші боргові зобов'язання і грошових коштів, отриманих від розміщення облігаційних запозичень.

Своєрідною формою кредитування підприємства є фінансовий лізинг. Суть лізингу полягає в тому, що він дозволяє здійснити фінансування угод з використання майна через оренду. Фінансування державних централізованих капітальних вкладень за рахунок коштів державного бюджету здійснюється лише в тому випадку, коли об'єкти включено в затверджений перелік будівництв з цільових державних програм.

Іноземні інвестиції поки не займають помітного місця в джерелах фінансування капітальних вкладень підприємств