9.5. Особливості проведення уроків сільськогосподарської праці

Початок і основа трудового виховання — це уроки сільсько­господарської праці.

У програмі з трудового навчання 1—3-х класів чітко визначена мета:

• сформувати у молодших школярів уявлення про сільськогос­подарську техніку, агротехніку та виробничу діяльність людей;

• збагатити трудовий досвід дітей, уміння, навички;

• виховати любов до праці та повагу до працьовитих людей, бережливе ставлення до результатів їхньої роботи, правила осо­бистої гігієни, дисциплінованість, почуття обов'язку і відпові­дальності.

Особливістю уроків праці є їх практична спрямованість, яка становить 80—90 % усього часу на уроці.

Програма з трудового навчання складається з двох роз­ділів: сільськогосподарської і технічної праці.

У малокомплектній школі на сільськогосподарську пра­цю відводиться однакова кількість годин (9 год + 2 год екскурсій) у кожному класі, причому для кожного класу на вивчення окремих тем відводиться той самий час. Тому вчитель має змогу проводити заняття з учнями всіх трьох класів за однаковими або спорідненими темами. Це полег­шує організацію праці дітей на уроці.

Об'єкти праці для учнів кожного класу добираються за таким розрахунком, щоб забезпечувалась наступність у фор­муванні умінь і навичок. Так, у 1-му класі на уроці з теми «Догляд за кімнатними рослинами» діти:

• поливають вазони;

• видаляють сухе листя;

• витирають пил;

• розпушують ґрунт.

У 2-му класі по цій самій темі виконують операції:

• поливають рослини,

• розпушують ґрунт,

• миють квіткові рослини,

• підживлюють,

• заготовляють живці у ящики для квітів,

• пересаджують живці (традесканції), які вкорінилися, у ва­зони.

Учні 3-го класу по цій самій темі виконують роботу:

• пересаджують кімнатні рослини,

• розмножують їх кореневими паростками, цибулинами, ді­ленням куща.

Отже, на однотемному уроці діти 1-х, 2-х, 3-х класів вчаться доглядати за кімнатними рослинами та вирощувати їх, причому вироблені раніше вміння й навички школярів удосконалюються від класу до класу.

Аналіз програми для 1—3-х класів свідчить про те, що її зміст дозволяє об'єднати учнів для проведення однотемних уроків із сільськогосподарської праці на пришкільній на­вчально-дослідній земельній ділянці. Структура такого уро­ку подібна до його структури у звичайній школі.

Пропонуємо урок сільськогосподарської праці для малокомп-лектної школи, де об'єднані 1-й та 2-й класи. Тема: Вирощування овочевих культур.

Мета: Навчити дітей вирощувати овочеві культури: цибулю (1-й клас); моркву, столові буряки, редиску (2-й клас).

Ознайомити їх із вимогами рослин до ґрунту, світла, вологи, тепла. Навчити вибирати оптимальні строки висівання насіння за допомогою народних прикмет.

Розвивати самостійність у виконанні робіт, творче ставлення до праці, формувати дисциплінованість.

Виховувати бережливе ставлення до інструментів і матеріалів.

Обладнання: граблі, сапи, планка для вирівнювання рядків, насіння цибулі і моркви, столових буряків, редиски.

Хід уроку

1. Вступна бесіда.

1. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2. Проведення вчителем бесіди з техніки безпеки.

2. Підготовка до виконання практичних робіт — бесіда. 1. Ознайомлення з насінням овочевих культур.

3. Вступний інструктаж.

4. Вправи і продуктивна праця.

V. Підведення підсумків практичної роботи на уроці.

Визначаючи можливість і доцільність однотемних за­нять, слід виходити з конкретних умов: рівня засвоєння попередніх знань, ступеня загального розвитку учнів, ха­рактеру тем, що вивчаються в кожному класі. Головне, щоб не порушувати логіки вивчення матеріалу, зберегти рівень програмних вимог до його вивчення в кожному класі.

„

іііМіііі

ІшшЛі'І

Іншії

иШШШіШШ

9.6. САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА

Труднощі в роботі вчителя пов'язані з обмеженістю вико­ристання різноманітних прийомів навчання, неможливістю уявити евристичну бесіду, емоційну розповідь.

Уникнути недоліків у роботі з класом-комплектом мож­ливо у разі знаходження оптимального варіанту поєднання індивідуальних і фронтальних форм організації навчання. А це успішно досягається у процесі навчальних дій.

Специфіка проведення уроків у класі-комплекті зумов­лює різноманітність самостійних робіт, які є обов'язковим компонентом кожного уроку. Самостійні роботи розвивають увагу дітей, виробляють здатність міркувати, формують самостійність як рису характеру дитини.

Самостійні роботи підвищують інтерес учнів до предмета, розвивають їх ініціативу й активність, сприяють зменшен­ню навантаження домашньою роботою. Використання різ­них видів самостійних робіт допомагає педагогу творчо під­ходити до побудови уроку.

Плануючи самостійну роботу, вчителеві потрібно:

• визначити її місце у структурі уроку в кожному класі-комплекті;

• передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи;

• визначити зміст, обсяг та форму завдань, в якій вони будуть запропоновані;

• у чіткій послідовності планувати її невеликими, логіч­но закінченими частинами, враховуючи тривалість самостійної роботи;

• підібрати дидактичний матеріал (гербарії, колекції, роздавальні та інструктивні картки), таблиці, схеми, слайди тощо;

• знайти раціональний спосіб перевірки роботи.

Дитину перш за все необхідно навчити працювати само­стійно із наочними посібниками, приладами, підручником тощо. Організовуючи самостійну роботу, перед дітьми необ­хідно чітко поставити мету завдання та визначити шляхи його виконання. Під час вивчення дисциплін природничого циклу недопустимо всю самостійну роботу зводити до читан­ня й переказування підручника.

Самостійна робота будується по-різному, залежно від підготовки учнів і вимагає оволодіння ними певними на­вичками.

Обсяг і характер самостійної роботи визначається вчи­телем залежно від змісту уроку, багажу знань учнів, що відповідає їхній підготовці.

Кожен учитель може підібрати для самостійних робіт у класі з урахуванням специфічних умов такі завдання:

• порівняння певних фактів, явищ;

• спостереження згідно з планом;

• складання описів;

• малювання об'єктів;

• проведення дослідів;

• робота з таблицями чи пам'ятками, розробленими вчителем.

Тривалість самостійної роботи зумовлюється складністю і обсягом завдань. Зрозуміло, що обсяг самостійної роботи в одному класі залежить від зайнятості класовода з іншим класом. Тому час, що відводиться на самостійну роботу, може складати від 25 до 75 % часу уроку. Основними не­доліками розподілу часу в класі-комплекті є фактична його втрата (великі паузи) і неправильне дозування окремих етапів заняття або видів роботи. Це зумовлено такими при­чинами:

• часті й багатослівні пояснення роботи, яка буде на­ступною;

• невміле використання завдань для індивідуальної ро­боти;

• нераціональна перевірка виконаної роботи;

— невдала організація робочого місця тощо. Залежно від цілей уроку і дидактичних особливостей

виучуваного матеріалу самостійні роботи можуть бути на­вчаючого, закріплюючого і контролюючого характеру. Са­мостійній роботі в класах-комплектах властиві не стільки контролюючі, скільки навчаючі функції. Тому самостійну роботу можна проводити на різних етапах уроку. Найча­стіше вчителі застосовують її під час перевірки засвоєних знань, підбиття підсумків роботи з певної теми, закріплення нового матеріалу.

У разі проведення самостійної роботи, з метою закріп­лення нового навчального матеріалу учнями, дуже важливо знайти правильне співвідношення між керівною роллю вчи­теля і роботою учнів; воно може залежати від змісту уроку, багажу знань школярів.

Для самостійного ознайомлення слід пропонувати учням і новий матеріал. Вчителю слід визначити, яку частину матеріалу необхідно викласти самому, а яку школярі мо­

жуть засвоїти на уроці самостійно за допомогою натураль­них об'єктів, роздаткового матеріалу, таблиць чи пам'яток, спеціально розробленого плану тощо.

Велике значення у вивченні нового матеріалу має робота над малюнками і діаграмами, оскільки вона привертає увагу учнів до ілюстрацій, вчить робити висновки. Подібні роботи займають небагато часу, а ефект дають значний.

На уроках природознавства під час усвідомлення нового матеріалу вчитель може значну частину демонстраційних дослідів провести у формі фронтального експерименту, тим самим значною мірою підвищити їхню ефективність. Особ­ливо цінним буває застосування цього методу, коли викори­стовується наочне обладнання, виготовлене самими учнями у процесі практичних занять на уроках трудового навчання.

Поки учні не оволоділи навичками самостійної роботи з роздатковим матеріалом, процес ознайомлення з ним про­ходить під керівництвом учителя.

Найчастіше молодші школярі відчувають потребу в ке­рівництві, коли опановують новий вид роботи. Так, під час формування поняття про диких тварин у 3-му класі з дітьми обов'язково має працювати класовод за визначеною схемою. При цьому самостійність учнів на уроці менша. Після того як діти це засвоїли і далі необхідно сформувати поняття про свійських тварин, учитель пропонує провести аналогічну роботу самостійно. При цьому він має чітко дати завдання для самостійної роботи і вказати шляхи її виконання.

Самостійна робота буде проходити успішно лише в тому разі, коли дитина зрозуміла мету, їй цікаво її досягти, вона володіє навичками виконання тих дій, які запропоновані класоводом. Для цього молодшим школярам роздаються індивідуальні картки, в яких записано рекомендований план міркування.

Наприклад, картки з планом, що націлює на послідовність виконання завдань та міркування учнів 3-го класу, які опановують поняття про свійських тварин.

1. Дай характеристику корови. Для цього:

• розглянь на малюнку корову. Назви характерні особливості її зовнішньої будови;

• охарактеризуй її спосіб життя;

• з'ясуй, чим вона живиться;

• яку користь вона приносить людині.

2. За таким самим планом дай характеристику інших тварин: вівці, свині, собаки.

3. Визнач, чим ці тварини різняться між собою.

4. Знайди ознаки, спільні для всіх цих тварин, на основі чого їх можна об'єднати одним поняттям «свійські тварини». У даному випадку, коли вчитель дає лише вказівки для самостійної роботи учнів, а основну частину матеріалу вони вивчають самі, їхня самостійність більша і в роботах є елементи дослідження.

Усі роботи учнів можуть відрізнятися як за ступенем їх самостійності, так і за дидактичною складністю. Так, робо­ти, в яких роздатковий матеріал є ілюстрацією до пояснен­ня вчителя або тексту підручника, легші і простіші для учнів; доля їх участі у виконанні самостійних робіт менша. І навпаки, роботи, які містять у собі елементи дослідження, вимагають від учнів більшої самостійності, вони складніші для них.

Форму самостійних завдань треба урізноманітнювати, щоб до сприймання матеріалу була підключена пам'ять: зорова, слухова, моторна.

На успіх самостійної роботи істотно впливає спосіб по­становки завдання (їх формулювання, вказівки щодо послі­довності опрацювання матеріалу, розробка інструктажу до проведення дослідів тощо). Якщо вказівки мають загальний характер, бажано оформити їх у вигляді пам'ятки, яку вивішують на дошці.

Досить важливим резервом удосконалення навчально-виховного процесу в малокомплектній школі є навчання учнів умінню працювати з підручником. Назвімо основні прийоми, які варто використовувати у роботі з навчальною книгою:

• знаходження в тексті формулювань, висновків;

• використання питань для самоконтролю;

• виконання завдань учителя після його розповіді (наприклад, знайти в підручнику певні умови, за яких може відбуватися явище, що розглядається);

• вивчення наведених у тексті прикладів, придумування влас­них;

• звернення до підручника з метою встановлення зв'язку між новим матеріалом і аналогічним попереднім;

• складання схем, таблиць за матеріалом прочитаного;

• поєднання аналізу підручника з роботою із картою, таб­лицями;

• опис ілюстрацій підручника тощо.

Для звернення уваги молодшим школярам слід давати такі завдання, для виконання яких потрібно поєднати розу­мові дії з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а

й порівняти текст з попереднім, навести свої приклади, провести досліди, спостереження, визначити, що зайве у списку, тощо.

Ілюстрації підручників використовуються для самостій­ної роботи школярів, особливо за відсутністю у школі від­повідних наочних посібників. У такому випадку ілюстрації у підручниках природознавства є основними джерелами нової інформації. Організовуючи самостійну роботу з під­ручником, слід мати на увазі те, що підручники створю­вались без урахування специфіки малокомплектної школи. Тому класовод має вводити додаткові вказівки для учнів щодо самостійної роботи з підручником. До кожного малюн­ка необхідно продумати ряд запитань та завдань, які б допомогли спрямувати увагу дітей на виявлення ознак різ­них предметів та явищ, що зображені на малюнках.

Так, під час вивчення теми «Колообіг води в природі» на етапі самостійної роботи доцільно запропонувати учням виконати зав­дання:

• розглянь малюнок;

• простеж, куди зникає дощова вода;

• як називається те місце, де вода виходить на поверхню, тощо.

Ступінь самостійності на уроках має визначатися в кож­ному конкретному випадку, але в цілому самостійність у роботі учнів повинна постійно зростати. Завдання для са­мостійних робіт мають бути середньої дидактичної труд­ності, яка теж постійно зростає. Для учнів, які гарно вчаться, проявляють особливий інтерес до предмета, слід давати додаткові завдання.

Самостійні роботи учнів на уроці вимагають диферен­ційованого керівництва з боку вчителя залежно від змісту і форми роботи, її обладнання, індивідуальних особливостей учнів і підготовки класу в цілому.

Виконану самостійну роботу вчитель має перевірити, оцінити й підвести підсумки. Деякі роботи, особливо спо­чатку, можуть зачитуватися учнями на уроці, що дає змогу всьому класу проаналізувати свою працю й оцінити її одразу ж після виконання. У процесі перевірки завдань необхідно врахувати правильність і повноту роботи, свідомість і само­стійність її виконання, визначаючи при цьому основні озна­ки понять. Перевірку виконання домашніх завдань можна проводити диференційовано, у процесі діалогу, не виділя­ючи в окремий етап уроку і передаючи функції вчитель­ського контролю самим учням — у разі організації німо контролю та взаємоконтролю.

Для організації самоконтролю використовують перенос ні дошки з відповідями, підписами; таблиці, схеми тощо

9.7. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА В МАЛОКОМПЛЕКТНІЙ ШКОЛІ

Правильна організація позакласної роботи дає можливість дітям не тільки закріпити набуті на уроці знання, а й розвивати пізнавальні інтереси, спостережливість, увагу, дослідницький підхід у навчанні.

Специфіка малокомплектної школи вимагає особливої уваги до організації позакласної роботи з навчальних пред­метів. Це різні форми занять: предметні гуртки, клуби за інтересами, виставки творчих робіт учнів тощо. їх завдання різноманітні. Так, основні завдання гуртка юних любителів природи полягають у вивченні природи рідного краю, про­веденні природоохоронних заходів.

Підтриманню навчально-дослідної земельної ділянки та куточка живої природи в належному стані і активній до­слідницькій роботі учнів сприяють повідомлення самих уч­нів про свої спостереження, про результати дослідів та цікаві події в куточку по шкільному радіо, на святі врожаю. Завдання гуртка краєзнавців полягають у вивченні бага­товікового народного досвіду праці землеробів даної міс­цевості.

ВИСНОВКИ

У системі роботи малокомплектних шкіл чимало набутків, накопичено певний досвід роботи класоводів у класах-комп­лектах. Проте є ще багато невирішених проблем, зокрема:

1. потребує удосконалення організація навчально-вихов­ного процесу і активнішого впровадження співпраці учнів­ського та педагогічного колективів;

1. випускник вузу, потрапляючи на роботу в сільську малокомплектну школу, стикається з рядом проблем, які, на жаль, не передбачені вузівською програмою. Методика вивчення предметів, яку опановують студенти, спрямована на класи з нормальною наповненістю. Педагогічну практику

студенти проходять у міських школах, де наповнюваність класів висока і контингент учнів сильніший, ніж у сільській школі. З метою підвищення педагогічної майстерності вчи­телів малокомплектної школи (особливо тих, яким дово­диться проводити заняття одночасно в 3—4-х класах) ви­щим навчальним педагогічним закладам доцільно передба­чити створення спецкурсів («Особливості викладання дис­циплін у сільській малокомплектній школі», або «Сільська малокомплектна школа та її перспективи» тощо);

3. науковцям та кращим учителям-практикам значну увагу потрібно приділити підготовці та виданню спеціальної науково-методичної літератури з питань організації на­вчально-виховної роботи в сільській малокомплектній школі;

4. збагачувати навчально-матеріальну базу;

5. виявляти, вивчати, впроваджувати і поширювати кращий педагогічний досвід з проблеми методичного забез­печення уроків малокомплектної школи.

4. Наведіть приклади проведення природоохоронної роботи учнів початкових класів малокомплектної школи під час організації позакласних заходів.

Тести

1. У зошитах для самостійної роботи визначено план про­ведення спостережень за неживою і живою природою. Учні 2(3)-го класу мають щоденно спостерігати за:

а) станом неба, опадами, довжиною тіні від гномона, змінами в рослинному і тваринному світі, працею людей;

б) станом неба, опадами, температурою, змінами в рослин- ному і тваринному світі, працею людей;

в) станом неба, опадами, напрямком вітру, змінами в рослин- ному і тваринному світі, працею людей.

2. У малокомплектній школі на уроці природознавства можна застосовувати самостійну роботу:

а) під час опитування вивченого матеріалу;

б) на різних етапах уроку;

в) під час закріплення матеріалу.

Завдання для самостійної роботи студентів

Запитання

1. У чому полягають сучасні проблеми СМКШ?

2. Назвіть особливості викладання природознавства в мало­комплектній школі.

3. Охарактеризуйте організаційні умови навчально-виховного процесу в СМКШ.

4. Визначте особливості проведення однотемних уроків приро­дознавства в СМКШ.

Завдання

1. Складіть конспект однотемного уроку з природознавства за вибором для учнів 1-го і 3-го класів.

2. Наведіть приклади використання елементів народознавства на однотемних уроках сільськогосподарської праці у 1-му і 3-му класах СМКШ.

3. Опрацюйте журнали «Початкова школа» та «Рідна школа» з метою виявлення статей про організацію навчально-виховної ро­боти в СМКШ на уроках ознайомлення з довкіллям та приро­дознавства. Яка увага приділяється даному питанню на сторінках названих журналів за останні десять років?

Словничок

Урок у малокомплектній школі — 1) два чи три самостійні за метою і змістом уроки, кожен з яких має включати основні еле­менти: організацію дітей до роботи, повідомлення нових знань, їх закріплення, перевірку засвоєння матеріалу; 2) фактично два або три уроки, зведені в один.

Педагогічна техніка вчителя — система певних умінь і нави­чок, до складу яких входять: техніка мовлення, міміка та пантомі­міка, культура зовнішнього вигляду вчителя, саморегуляція емоційних станів, педагогічна увага та уява, елементи акторських умінь тощо. Усі ці компоненти педагогічної техніки є важливими і необхідними у роботі вчителя. Але перевагу для вчителя мало­комплектної школи набуває уміння досконало організувати одно­часну роботу двох-трьох класів та одночасно проводити в них уроки. Насамперед це — роль педагогічної уваги.

Розділ 10. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ

ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ З ШЕСТИРІЧНИМИ ПЕРШОКЛАСНИКАМИ

Починаючи з 1986 року було здійснено перехід до навчання дітей з 6 років. Таке рішення ґрунтується на результатах тривалих досліджень гігієністів, які підтвердили реальність і доцільність такого переходу. До 6 років у дітей найефек­тивніше розвиваються рефлекси наслідування і повторення. Діти вже спроможні зосередити увагу на одному предметі, посилюється роль їхнього словесного мислення.

Для успішного навчання шестиліток і позитивного впли­ву занять на стан їхнього здоров'я дуже важливо правильно організувати режим дня. Це означає, що:

• діяльність, з якої складається режим дня, повинна бути якомога різноманітнішою. Однотипна робота швидко стомлює дитину, тож має тривати не більше 5—7 хвилин: ігри, відпочинок, фізичні вправи конче необхідні. Заняття рекомендується проводити комбі­новано, коли на уроці шестилітки читають, пишуть, малюють тощо;

• у майбутнього школяра має виробитися стереотип відповідних реакцій на окремі елементи режиму дня, а для цього їх доцільно чергувати у той самий час і в чіткій послідовності. Отже, заняття в дитсадку чи в школі, тривалість перерв між ними, прогулянки, денний і нічний сон, їду, ігри не можна скорочувати або переносити на інший час;

• необхідно забезпечити відповідну тривалість таких видів діяльності в режимі дня, які сприяють від­новленню функціонального стану і працездатності ді­тей,— нічний сон протягом 10 год і денний — 1,5 год, прогулянки на свіжому повітрі не рідше 4 разів на добу, загальною тривалістю 5—5,5 год.

В. О. Сухомлинський дав кілька порад учителеві, який готується працювати з 1-м класом:

• треба добре знати кожного свого майбутнього вихо­ванця за рік—два до школи, тобто мати уявлення про його здоров'я;

• залежно від стану здоров'я кожна дитина потребує не тільки індивідуального підходу, а й цілої системи захисних заходів, які б зберігали й зміцнювали здо­ров'я;

• необхідно принаймні рік вивчати мислення кожної дитини, аби добре підготуватися до занять у 1-му класі.

Серед багатьох проблем перебудови системи початкового навчання, пов'язаних із приходом до школи дітей 6 років, однією з найскладніших і найактуальніших є формування природничих уявлень і понять на основі проведення екс­курсій, роботи з текстом, малюнком підручника, щоденних спостережень тощо.

З цією метою вводиться новий курс ознайомлення з навколишнім світом, який вивчається в 1-му і 2-му класах чотирирічної та в 1-му класі трирічної початкової школи.

Основні завдання нового навчального предмета — фор­мування в шестирічних школярів первинних громадян­ських патріотичних почуттів, суспільно-політичних понять, виховування позитивних моральних якостей і норм пове­дінки, розвиток інтересу до пізнання, до навчальної діяль­ності.

Мета курсу — сприяння пізнанню природи й суспільства у їх єдності, взаємодії, взаємозв'язках. Зміст і методичний апарат предмета має допомогти учневі поставити на перший план загальнолюдські цінності у ставленні до природи, ін­ших людей, культурної спадщини свого народу, результатів праці. Тому й зроблено спробу синтезувати не тільки при­родничі знання, а й елементи історії, фольклору, етнографії, суспільствознавства, етики, естетики. Основними структур­ними компонентами є відомості про зв'язки і залежності у природі і суспільстві, первинні моральні й оцінні поняття, уявлення; уміння виконувати пізнавальні дії, виявляти залежності, робити самостійні висновки, спілкуватися з людьми, оцінювати вчинки. Значне місце належить також сенсорним еталонам і навичкам поведінки в природі й су­спільстві.

Навчання сільськогосподарській праці у 1-му класі не­розривно пов'язане з вихованням школярів. Важливо роз-

ВІІІИІШ.ШІШ.иЦШІ.ІІВШІІііШІіЩМІІІІІ

вивати в них патріотичні почуття, повагу до праці, до старших, а також виробляти відповідні уміння та навички.

Практичному засвоєнню матеріалу допоможуть систе­матичні спостереження за сезонними змінами у природі (ведення календаря природи, виконання певної роботи у куточку живої природи, на шкільній ділянці).

Під час цільових прогулянок, екскурсій, роботи на шкільній ділянці основна увага приділяється вихованню бережливого ставлення до природних багатств рідного краю, виробленню уміння не тільки милуватися красою природи, а й дбайливо ставитись до неї, бути непримиренним до тих, хто завдає їй шкоди.

По закінченню 1-го класу в результаті вивчення курсу «Ознайомлення з навколишнім світом» діти повинні знати: своє ім'я, прізвище, домашню адресу, правила безпечного руху від дому до школи; місця, де небезпечно гратись; основні правила шкільного розпорядку; основні правила поведінки на вулиці, у громадських місцях і транспорті; назви, зовнішні особливості найрозповсюдженіших рослин і тварин найближчого оточення; правила поведінки у при­роді.

Учні повинні вміти:

• прибирати своє робоче місце, ігровий куточок; дотри­муватись основних правил особистої гігієни;

• обслуговувати себе в різноманітних ситуаціях; уміти поводити себе під час занять, культурно звернутися до дорослого і ровесника; культурно поводитися за межа­ми школи (під час екскурсій, цільових прогулянок).

Ознайомлення з навколишнім світом — це синтезований курс навчального і виховного характеру. Він повинен дати шестирічним учням елементи уявлень, знань, понять, умінь з живої і неживої природи, географії, історії, суспільство­знавства, етики та естетики, гігієни, що сприятимуть фор­муванню в них розумових та морально-вольових якостей, без яких неможлива систематична навчальна праця.

Особливості виявляються у засобах навчальної діяль­ності та у структурі: на уроках широко представлені ігрові форми навчання, тривалість уроку скорочена до 35 хв, обов'язково проводяться динамічні паузи (фізкультхвилин-ки), немає домашніх завдань, а є розгорнуте повторення, інакше оцінюються результати навчальної праці.

У структурі уроку виділяються такі основні етапи: орга­нізаційний момент, повторення, підготовка до засвоєння нового матеріалу, робота над новим матеріалом, закріп­лення, висновок. На початку уроку для організації і на­строю учнів на урок доцільно відвести 0,5 хв. На етап повторення — 4—5 хв, під час якого повторюється поперед­ній матеріал і проводиться підготовка до сприймання нового матеріалу.

Центральним етапом уроку є робота з новим матеріалом (18—20 хв). Логіка процесу засвоєння нових знань дітьми на уроках ознайомлення з навколишнім зберігає таку послі­довність:

• сприймання окремих фактів (ознак, властивостей предметів, явищ, об'єктів);

• спостереження, аналіз і виділення за допомогою вчи­теля істотних, повторювальних ознак;

• усвідомлення через різноманітні вправи;

• первинне елементарне узагальнення, яке може бути представлене у формі уявлення, поняття.

Вивчати ознайомлення з навколишнім необхідно керу­ючись вимогами, що сформульовані у програмі і поясню­вальній записці до неї.

На кожний урок визначається такий обсяг нового мате­ріалу, який можна всебічно і глибоко опрацювати з шести­річними учнями за 35 хв. Пояснення і закріплення здійс­нюються, як правило, на одному занятті. Однак уроки варто доповнювати матеріалом для закріплення і систематизації знань, його вчитель за потребою добирає самостійно.

Матеріал для заняття треба добирати такий, який роз­вивав би дитячу допитливість, інтерес, давав можливість оволодіти досконалими способами навчальної діяльності, приносив би учням задоволення від процесу пізнання.

Зупинимось на деяких методичних рекомендаціях щодо методики формування у шестиліток початкових природ­ничих уявлень і понять.

Під час формування уявлень і понять про об'єкти і предмети неживої і живої природи необхідно враховувати психологічні особливості дітей.

Визначаючи будь-яке поняття, учні 1-го класу чотири­річної школи часто спираються на зовнішні неістотні ознаки предмета, бо їм буває важко виділити істотні особливості, що зумовлено недосконалістю їхніх мислительних операцій. Тому необхідно шукати дидактичні засоби, спрямовані на вдосконалення їхньої розумової діяльності.

Оперуючи предметами, дитина спроможна виділити ті властивості, які вона безпосередньо сприймає. У 1-му класі навчальна діяльність проходить, як правило, в постійному

взаємозв'язку з учителем. Засвоєння матеріалу буде тим успішнішим, чим уважніше учні слухатимуть пояснення вчителя, виділятимуть головне, робитимуть узагальнення, дотримуватимуться певної послідовності в роботі над зав­даннями, контролюватимуть правильність своїх дій, резуль­татів. Класовод має навчити дітей зосереджено слухати вчителя, товаришів, розмірковувати, диференціювати сут­тєві і несуттєві ознаки предметів і явищ. Навчити дітей слухати може лише той учитель, який володіє педагогічною майстерністю, уміє створювати цікаві ситуації.

Для розвитку пізнавальних можливостей шестирічок на уроках ознайомлення з навколишнім необхідно застосову­вати такі логічні операції, як порівняння, узагальнення, класифікація, встановлення причинно-наслідкових зв'яз­ків.

Для кращого засвоєння учнями нового матеріалу необ­хідно вміти узагальнювати. Пізнавальні завдання на уза­гальнення активізують розумову діяльність учнів. Якщо дітям дати завдання назвати дерева (кущі, овочі, фрукти тощо), то вони на елементарному рівні синтезуватимуть відоме. Викладаючи ознайомлення з навколишнім, учитель застосовує різні методи (розповідь, екскурсію, пояснення, цілеспрямоване спостереження, досліди тощо). Щоб запо­бігти втомі, зберегти зацікавленість, підвищити емоційний тонус дітей і при цьому організувати письмове виконання завдання, класовод має застосовувати дидактичні ігри, які сприятимуть формуванню в учнів інтересу до навчання.

Плануючи подібні заняття, класовод повинен дбати, щоб ігри були навчальними, а не лише цікавими чи розва­жальними. Ігровий сюжет уроку допомагає зробити вчи­телеві навчання емоційним, цікавим.

Навчальні дидактичні ігри, що застосовуються у на­вчальному процесі під керівництвом класовода (настільні, рухливі, загадки, ребуси, кросворди тощо), використову­ються для перевірки знань, розвитку кмітливості, форму­вання творчого мислення.

Виконання завдання, поставленого у дидактичній грі, вимагає від дитини зосередженості, уяви, вміння виділяти в предметах загальне та відмінне.

Дидактична гра має свої особливості:

— навчання ведеться засобами активної й цікавої для дітей діяльності, до якої вносяться елементи новизни, здивування, змагання. Вона залучає до активної розумової діяльності пасивних учнів, знижує втому дитини. В учнів під час гри виникають позитивні емоції (задоволення, ра­дість, здивування).

З метою формування вміння розмірковувати, виділяти головні ознаки предметів і явищ із ознайомлення з навко­лишнім можна запропонувати завдання на порівняння, ви­лучення зайвого слова з групи слів, виділення головного тощо.

Пропонуємо кілька ігор, які можна провести на уроках озна­йомлення з навколишнім.

• Яке слово зайве в цьому ряду?

Мета даної гри — навчити дітей класифікувати об'єкти живої

та неживої природи.

На великі листи паперу наклеєно малюнки, на яких зображені квіти, дерева, овочі тощо, але серед них один предмет іншого виду.

Наприклад: тюльпан, мак, ромашка, морква; стіл, шафа, крісло, диван, груша.

Виграє той, хто швидше визначить, що тут зайве.

Завдання можна змінити на:

• Як назвати одним словом цю групу слів? Кролик, корова, свиня, кінь.

Дуб, липа, акація, береза, ялина.

— Коли протиставляють поняття «Фрукти» — «Овочі», учні серед представлених предметів (груша, яблуко, слива, огірок) ви­діляють зайвий предмет, який не відповідає предметам даного ряду і висловлюють свої міркування. Щоб виділити зайвий предмет, діти аналізують їх, виділяють головні властивості й ознаки, за якими ці предмети можна об'єднати у споріднену групу, що сприяє розвитку їхнього мислення..Отже, завдання типу «Зайвий пред­мет» сприяють розвиткові мислительної операції узагальнення.

Такі завдання варто ускладнювати, добираючи ряд пред­метів, що об'єднуються в загальніше поняття, наприклад, «рослини», а як «зайвий» назвати білку, що належить до

поняття «тварини».

На уроці необхідно використовувати різні пізнавальні завдання на класифікацію предметів живої і неживої при­роди.

Під час проведення гри «Хто де живе?» учитель пропонує дітям розкласти малюнки так:

перший ряд — свійські тварини; другий ряд — дикі тварини.

Виконуючи завдання «Розклади малюнки в два ряди», діти у перший ряд викладають рослини, що ростуть у саду, в другий — ті, що ростуть у лісі.

Доцільно пропонувати інші завдання:

• Допишіть до даного слова ті слова, які воно об'єднує.

Транспорт — Квіти —

• Якому предмету належать ці ознаки?

Смачна, продовгувата, синя, соковита ... Щедра, золота, багата, барвиста ... Погожий, сонячний, теплий ... Свіже, прозоре, прохолодне ... .

• Запишіть одним словом.

Підземна залізниця. Невеличкий ліс.

Які слова зашифровано в цих ребусах? Ли 100 к, мі 100.

Щоб розрізнити тварин за звуками та визначити їхні повадки, учитель пропонує дітям такі ігри:

• Гра «Хто що промовляє?» Учитель починає, а діти продовжують:

Вчитель: Учні:

Зозуля кує: «Ку-ку, ку-ку!»

Голуб воркує: «Гу-гу, гу-гу, гу-гу!»

Півень кукурікає: «Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!»

Сова кричить: *Угу, угу, угу!»

• Гра «Цікавинка».

Пропонується розповідь, що містить у собі пізнавальний мате­ріал.

Вчитель: Учні: Діти, а чи знаєте ви, хто як спить? Так, знаємо.

Як спить зайчик? Зайчик спить лежачи.

Як спить курка? Курка спить сидячи.

Як спить чапля? Чапля спить стоячи.

А як же спить кажан? Кажан спить висячи

донизу головою.

Мислительна операція узагальнення є основою дидактичної гри «Хто сховався за пеньок?». Для її проведення вчитель виготовляє схематичний малюнок пенька і добирає малюнки. Діти заплю­щують очі, а класовод перекриває зображення тварини пеньком так, щоб із-за нього виглядала певна характерна її частина, ска­жімо, заячі вуха чи хвіст білки. Учні відгадують, називають відповідну тварину.

Проводячи гру «Вгадай, що в руці», діти вчаться виділяти суттєві ознаки овочів (фруктів), визначати за частинами ціле. У ході гри, коли діти опускають руку в мішечок (не дивлячись у нього), беруть предмет (овочі чи фрукти), який там знаходиться, описують його, інші учні відгадують. Програє той, хто непра­вильно опише чи вгадає предмет. При цьому діти аналізують предмети, вчаться визначати ціле за його частиною, закріплюють знання про певні предмети.

Завдання «Знайди предмет, якого не вистачає» виконується так: на набірному полотні виставляються ряди предметів, скажімо, груша, яблуко, слива (1 ряд), лисиця, вовк, заєць (2 ряд). Учні у власних наборах предметних малюнків знаходять саме ті, що відповідають поняттю, і заповнюють пропуски. У таких наборах потрібні не лише зображення різноманітних фруктів і звірів, а й інші, близькі їм, наприклад: малюнки овочів, ягід, птахів, комах, а також ті, що належать до «неживої» природи — транспорту, іграшок, посуду тощо. Це дає змогу дитині порівняти запропо­новані об'єкти (малюнки), виділити головні, істотні ознаки понять і, абстрагуючись від неістотних, певним чином узагальнити.

Надзвичайно важливо на уроках ознайомлення з навко­лишнім учити дітей встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Такі завдання можна формувати як проблемні запитання:

1. Поміркуй і скажи, куди зникли взимку комахи?

2. Чому деякі птахи відлетіли у вирій?

3. Чому у снігову зиму птахів, що у нас зимують, потрібно підгодовувати?

4. Як ти вважаєш, чому заєць взимку змінює колір свого хутра?

Готуючи відповідь на такі запитання, діти встановлюють зв'язки між предметами і явищами довкілля, що сприяє встановленню причини і наслідку.

Закріпленню уявлень учнів про живлення тварин сприяє гра «Хто прийде до ведмедя в гості?».

Виконується вона так: на набірному полотні виставляються предметні малюнки: морква, гриб, черв'як тощо. Учні їх розгля­дають і визначають споживачів цих «ласощів», якими приго­щатиме господар — ведмідь (заєць, їжак, білка). Діти мають обґрунтувати свій вибір.

Групування предметів за певними ознаками активізує мисленнєву діяльність учнів, сприяє закріпленню знань. Так, під час закріплення уявлень про овочі і фрукти на уроці-екскурсії можна провести гру «Збір врожаю».

При цьому діти розбиваються на дві групи — «овочі» і «фрукти». Кожна дитина грає роль моркви, картоплі, сливи, абрикоса тощо. Для проведення гри обирають садівника, креслять два кола. Перше коло — «город», друге — «сад». Діти вільно бігають навколо. Садівник говорить: «Зберу я овочі в городі та

фрукти в саду, добре зиму проведу». Після цього учні намагаються попасти у своє коло та втекти від садівника. Кого спіймає садівник, той і отримує фант, за яким виконує завдання: розповідає про той овоч чи фрукт, який представляє. Гра повторюється кілька разів.

У процесі гри діти вправляються у виділенні ознак певних овочів та фруктів і у використанні узагальнюючих понять «фрук­ти», «овочі».

На заняттях велика увага приділяється розвитку ініціа­тиви і самостійності учнів, умінь давати змотивовану оцінку сказаного ровесником, старшим. Неабиякого значення на­дається прислів'ям, загадкам, які привертають увагу шко­лярів цікавим змістом.

Закріплювати й розширювати знання учнів про ознаки та властивості рослин і тварин, розвивати кмітливість, швидкість реакції можна за допомогою загадок. Відгадуючи загадки, дитина пізнає навколишнє, порівнює різні явища, об'єкти, виділяє з-серед численних особливостей істотні, вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, роби­ти певні висновки. їх бажано згадувати під час фронтальної роботи з класом. Загадки потрібно підбирати так, щоб вони розкривали властивості тварин, явищ природи, рослин. Для учнів молодшого шкільного віку краще підбирати поетичні, римовані загадки, які характеризуються конкретним ви­кладом, виразністю і влучністю визначень.

Варто підібрати для уроків «Ознайомлення з навколиш­нім світом» загадки типу «Підкажи словечко». Учитель читає загадки у віршах. Діти хором підхоплюють відповідь. Наприклад:

Я падаю на ваші хати. Я білий-білий, волохатий. Я прилипаю вам до ніг, і називаюсь просто ... (сніг).

Після відгадування учитель ілюструє загадку, доповнює відомостями про тварину, рослину чи предмети неживої природи.

У відгадуванні загадок важливий не лише результат, а й його обґрунтування, доведення правильності відповіді. Для цього треба постійно запитувати: «Як здогадалися? Чому так вирішили? Поясніть, як міркували».

На уроках ознайомлення з навколишнім світом доцільно чергувати завдання, що вимагають різних типів сприйман­ня: слухову роботу замінюють практичними діями; фрон­тальну роботу з учителем — індивідуальною. На кожному уроці обов'язково слід знаходити час для самостійних зав­дань переважно практичного характеру.

У 1-му класі, як правило, доцільна самостійна робота з опорою на різні форми сприймання і пам'яті.

На уроках ознайомлення з навколишнім можна про­водити такі види самостійної роботи:

• складання за малюнком оповідання;

• створення малюнків, аплікацій;

• розфарбовування предметів;

• розглядання наочності (рослин, тварин, об'єктів не­живої природи);

• розв'язання пізнавальних завдань тощо.

З метою формування у дітей уміння класифікувати пред­мети та об'єкти неживої та живої природи можна запро­понувати виконати такі пізнавальні завдання:

1. Користуючись малюнками й буквами слова «Природа» (мал. 42, а), впишіть букви у незаповнені клітинки. Визначте предмети живої і неживої природи.

2. Користуючись малюнками й буквами слова «Зоопарк» (мал. 42, в), впишіть букви у незаповнені клітинки. Визначте диких і свійських тварин. Назвіть тварин, що охороняються зако­ном у нашій країні.

3. Користуючись малюнками (мал. 42, а—е), впишіть у неза­повнені клітинки пропущені в словах букви. Прочитайте нове слово. Визначте, до яких груп рослин воно належить (овочі, фрук­ти, ягоди).

Запропоновані пізнавальні завдання доцільно практи­кувати протягом усього навчального року.

Завершує структуру уроку етап підбиття підсумків, який є обов'язковим. Дітям доцільно знову подивитися на план уроку, пригадати, що вони робили на початку уроку, які завдання виконували, чому навчилися, яке завдання спо­добалося найбільше, чия відповідь запам'яталась. Це по­трібно і для узагальнення зробленого і для виділення того, що треба запам'ятати.

Бажано завершити урок грою. Це знімає втому і залишає радісне враження від уроку.

Стимулюванню навчальної діяльності молодших шко­лярів сприяє педагогічна оцінка. Для шестирічних першо­класників передбачена одна форма оцінювання знань та вмінь — оціночне судження.

Значним стимулом розвитку пізнавального інтересу є заохочення. Воно особливо важливе для учнів, які не всти­гають, бо заохочується не тільки результат (він не завжди позитивний у них), а й зусилля, старанне ставлення.

Гостро травмує психіку школярів також зневага до них з боку вчителя, приниження їхньої гідності. Так, вигнання із класу, грубі окрики, ображання створюють психотравмуючі ситуації. Учень гостро відчуває недоброзичливість учителя, і це спричиняє нехтування навчальним предметом, знижен­ня успішності, грубість у відповідях. І навпаки, доброзич­ливість педагога, вчасно сказане слово підбадьорення і по­хвали, справедлива, хоч і сувора оцінка, прихильне став­лення до школярів формують те, що називається благопо­лучним психологічним кліматом у класі.

У молодшому шкільному віці дитина втомлюється тим швидше, чим довше вона зайнята виконанням одноманітної роботи.

Для формування правильної постави на кожному занятті доцільні фізкультпаузи: вправи добирати такі, що укріп­люють м'язи спини.

Активне сприймання в молодших школярів триває про­тягом 15—20 хв, а потім настає процес гальмування.

Перехід одного виду діяльності до іншого сприяє зни­женню стомлюваності.

Мал. 42. Пізнавальні завдання

Учителям треба бути дуже обережними під час оціню вання учнів. Особливо гостру неврозогенну реакцію викли кає у школярів несправедливо занижена оцінка.

ВИСНОВОК

Отже, в методиці викладання курсу «Ознайомлення з навко­лишнім світом» для шестирічних першокласників мають відбитися загальні вимоги до організації навчання у почат­кових класах. Проте слід відмітити, що особливості озна­йомлення шестирічок із природою зумовлені їхнім віком. Це, насамперед, те, що джерелом знань шестирічних першо­класників про природу є довкілля. Формування уявлень і понять про об'єкти живої і неживої природи, що відбу­вається на уроках ознайомлення з навколишнім, продов­жується під час прогулянок, екскурсій, роботи на навчаль­но-дослідній ділянці. Слід відмітити взаємозв'язок навчаль­ної діяльності дітей з ігровою. З метою активізації пізна­вальної діяльності першокласників учитель постійно на уроці включає ігри та ігрові ситуації.

Вони дають можливість не тільки закріплювати здобуті знання, а й відпрацьовувати окремі вміння і навички.

На уроках у 1-му класі учитель здійснює поступовий перехід від співробітництва з учнем до самостійної роботи.

..ІІ.ІІШІ,.

Ііііііііі

а) 45 хв;

б) 35 хв;

в) 40 хв.

3. Доцільність переходу до навчання дітей з 6 років змоти-

вована тим, що:

а) в цьому віці найефективнішого розвитку досягають рефлекси

наслідування і повторення;

б) в цьому віці діти спроможні зосередити увагу на одному предметі, посилюється роль їхнього словесного мислення;

в) ваша відповідь.

Завдання для самостійної роботи студентів

Запитання

1. Які логічні операції застосовуються при формуванні у дітей уявлень і понять про довкілля?

2. Назвіть особливості проведення уроків ознайомлення з нав­колишнім у 1-му класі чотирирічної початкової школи. Обґрунтуйте свою думку.

3. Які основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець першого року навчання із предмета ознайомлення з навколишнім?

4. Розкрийте значення та особливості проведення фізкульт-хвилинки на уроках ознайомлення з навколишнім у 1-му класі.

5. Що необхідно застосовувати для розвитку пізнавальних мож­ливостей шестирічок?

Завдання

1. Використовуючи журнали «Початкова школа», «Рідна школа», «Розкажіть онуку», розробіть план уроку на тему «Тварини». Вра­хуйте особливості проведення цього уроку з шестирічними пер­шокласниками.

2. Проаналізуйте, як поставлене питання щодо організації ро­боти з шестирічними першокласниками на уроках ознайомлення з навколишнім на сторінках журналу «Початкова школа».

3. Розробіть фрагмент уроку ознайомлення з навколишнім для учнів 1-го класу чотирирічної початкової школи на тему «Рослини взимку» і проведіть його на лабораторному занятті з методики природознавства у вигляді ділової гри. Які особливості, характерні для сприймання матеріалу шестирічними першокласниками, вра­ховано у розробці даного фрагмента?

Тести

1. Особливості проведення уроків ознайомлення з навколиш­нім із шестирічними першокласниками:

а) взаємозв'язок навчальної діяльності дітей з ігровою; опора розумових дій на практичні; поступовий перехід від співробітництва з учителем до самостійної роботи, проведення фізкультхвилинок;

б) обмеженість уроку в часі; поступовий перехід від співро- бітництва з учителем до самостійної роботи; взаємозв'язок на- вчальної діяльності дітей з ігровою; опора розумових дій на практичні; проведення фізкультхвилинок.

2. Тривалість уроку в першому класі чотирирічної початкової школи становить:

Словничок

Гра — то не просто забава, а водночас і весела школа життя. В іграх закладена народна мудрість; вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, спритність, а й вчать справедливості, чес­ності, бережливому ставленню до всього живого, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.

Загадка — досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес.

Узагальнення — складний мислительний процес, який включає аналіз, порівняння, виділення головного, абстрагування. У процесі узагальнення учні класифікують і систематизують знання, відносячи предмети чи явища до певних груп, класів, видів тощо.

Орієнтовні теми курсових робіт

1. Особливості проведення уроків ознайомлення з навколиш­нім світом у 1-му класі чотирирічної початкової школи.

2. Роль гри у 1-му та 2-му класах чотирирічної початкової школи на уроках ознайомлення з навколишнім світом.

3. Розвиток пізнавального інтересу під час проведення уроків ознайомлення з навколишнім світом у 1-му класі.

4. Фізкультхвилинки на уроках ознайомлення з навколишнім світом у 1-му та 2-му класах.

З