ББК 74.264я73 Б 59

ВСТУП

Рекомендовано Міністерством освіти України (лист № 2/360 від 21.12.99)

Isbn 966-569-062-0 Рецензенти: п. І. Мороз, д-р наук з екології, акад. Академії наук Вищої школи та Української екологічної ан, проф. Уманської

сільськогосподарської академії; М. Т. Мартинюк, д-р. пед. наук, декан фізико-технічного факультету Уманського педагогічного університету; О.Я.Чепка, завуч почат. класів, учитель-методист загальноосвіт. школи № 1 м. Умані

Біда О. А.

Б 59 Природознавство і сільськогосподарська праця: Методика викладання: Навч. посібник для студентів пед. ф-тів вищих навч. закладів та класоводів.— Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2000.— 400 с. ISBN 966-569-062-0

У посібнику теоретично обґрунтовано загальні поло­ження методики викладання природознавства і сільсько­господарської праці в початковій школі, подано практичні поради майбутнім класоводам стосовно викладання цього шкільного курсу. В основу посібника покладено аналіз розвитку методики навчання як педагогічної науки та її зв'язок із шкільною практикою.

З позицій системного підходу розглянуто завдання, зміст, методи, організаційні форми навчання під час викла­дання природознавства і сільськогосподарської праці, а також формування природничих понять, шляхи підвищен­ня ефективності навчально-виховного процесу.

Посібник призначено для студентів педагогічних фа­культетів вищих та середніх спеціальних навчальних за­кладів.

ББК 74.264я73

© ВТФ «Перун», 2000 © О. А. Біда, 2000

Перетворення нашого суспільства потребує радикальних змін у вихованні та навчанні підростаючого покоління, суттєвого вдосконалення всієї системи освіти.

У 1992 р. було прийнято Державну національну Про­граму «Освіта. Україна XXI ст.», у 1999 р.— закон України «Про загальну середню освіту», які визначили напрями розвитку освітянської галузі на початок нового тисячоліття.

Сучасна школа не повинна обмежуватись наданням учням певних знань, вона покликана виховувати активну життєву позицію дітей, розвивати уміння самостійного здо­буття знань, уміння орієнтуватися в постійному потоці інформації, формувати потребу в самовдосконаленні, щоб знання стали дійовою силою у житті учнів.

Сьогодні існують серйозні проблеми розвитку й удоско­налення освіти. Від якості, глибини та обсягу знань, якими оволодіває підростаюче покоління, значною мірою залежить прогрес нашого суспільства.

Ці завдання школа має вирішувати через усю систему виховання і навчання, і головним чином через навчальні предмети, які викладаються. Серед останніх наука про при­роду займає одне з основних місць. Яке ж значення має природознавство?

Постійно стикаючись з природою і використовуючи її сили та багатства для своїх практичних потреб, людина з перших кроків свого існування мала справу з різними пред­метами і явищами природи. За свою багатовікову історію люди накопичили величезний запас знань про природу. Усі ці знання зведені в струнку систему в численних науках про природу, які дають правдиве відображення дійсності і є основою наукового світогляду. Наука про природу досягла

надзвичайно великого розвитку. її дані застосовують на практиці.

Реконструкція промисловості та сільського господарства в нашій країні, потреба в новій сировині, необхідність одер­жання нових видів рослин і порід тварин, проблема під­вищення врожайності і багато інших питань сьогодення висувають перед природознавством нові завдання.

У зв'язку з цим у школах вводяться нові альтернативні програми, підручники, посібники, які написані згідно з новими вимогами. Перебудова змісту навчання викликала небувале піднесення творчої активності вчителів, керівни­ків різних типів шкіл, методистів. Викладаючи природо­знавство та сільськогосподарську працю, учитель початко­вих класів має підготувати учнів до свідомого сприймання природничих наук у старших класах. А тому важливе зав­дання вивчення природознавства та сільськогосподарської праці в початковій школі — це дати учням елементарні поняття про найпоширеніші предмети та явища природи, сформувати практичні уміння і навички догляду за рос­линами, виховати у них наукове розуміння явищ природи. Щоб виконати це завдання, класовод має знати методику викладання дисципліни. Чим глибше і ґрунтовніше ви вивчите її, тим легше буде вам почати роботу в школі, тим більше шансів, що ви станете прекрасним педагогом, гідним нашої країни.

Методика викладання природознавства і сільськогоспо­дарської праці (теоретичні основи) складається з 10-ти роз­ділів.

Особлива увага у методиці приділена висвітленню таких питань: методи навчання природознавству і сільськогоспо­дарській праці, перевірка й оцінювання знань і вмінь учнів, форми організації навчального процесу даного предмета. Показана їхня дидактична послідовність і взаємозв'язок із педагогічними науками. У процесі характеристики форм і методів кавчання природознавству і сільськогосподарській праці були використані класифікації, які історично скла­лись і широко використовуються в школі, а також врахо­вано те, що природознавство є пропедевтичним предметом природничих дисциплін, які вивчаються у старших класах: ботаніки! зоології, географії, фізики, астрономії тощо.

Враховуючи те, що основними завданнями, які мають сьогодні вирішувати вчителі, є забезпечення ефективності уроку, намагання зробити його не лише навчаючим, а й реалізувати можливості щодо виховання й розвитку кожно­го учня, у посібнику значна увага приділяється шляхам підвищення навчально-виховного процесу під час викладан­ня природознавства та сільськогосподарської праці, зокрема питанням активізації навчально-пізнавальної діяльності мо­лодших школярів, їх особистісно зорієнтованому навчанню і вихованню, проблемі розвиваючого навчання, здійсненню міжпредметних зв'язків, ролі диференціації та інтеграції у підвищенні якості проведення уроків, екологічному та есте­тичному вихованню молодших школярів за допомогою засо­бів довкілля, а також здійсненню народознавчого підходу під час викладання даної дисципліни.

У посібнику розкриваються особливості роботи вчителя початкових класів у сільській малокомплектній школі, а також із шестирічними першокласниками.

Наприкінці кожного розділу наведено перелік завдань Для самостійної роботи (дайте відповіді на питання; вико­найте завдання, дайте відповідь на тестові завдання, слов­ничок, список рекомендованої літератури, визначено орієн­товні теми курсових робіт).

Особливістю даного посібника є його практична спря­мованість. Майбутні класоводи мають добре знати програми ³ природознавства та сільськогосподарської праці, зміст альтернативних підручників, принципи їх побудови, воло­діти формами навчального процесу, різноманітними мето­дами та прийомами викладання, знати шляхи підвищення якості навчально-виховного процесу, вміти застосовувати на практиці знання, одержані під час вивчення курсу методики викладання природознавства та сільськогосподарської праці.

ІііііШііШ

РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАЦІ

1.1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ

Предметом методики викладання природознавства та сіль­ськогосподарської праці є процес навчання цим дисцип­лінам у початкових класах, який включає завдання, зміст, методи, організацію навчання, що здійснюється в певних історичних умовах і складається з діяльностей вчителя (викладання) й учнів (навчання).

На уроці вчитель виховує і навчає учнів, викладає їм навчальний матеріал з природознавства і сільськогосподар­ської праці, формує матеріалістичні погляди на природу та розвиває практичні вміння і навички догляду за рослинами, організовує самостійну роботу учнів, зацікавлює їх, сти­мулює і контролює успішне виконання домашніх завдань.

Учень засвоює наукові знання, уважно слухаючи і сприймаючи пояснення вчителя та розглядаючи природні об'єкти і наочні посібники, які демонструються на уроці, через проведення самостійних спостережень і дослідів над рослинами і тваринами, спостереження явищ і предметів неживої природи, а також за допомогою вивчення матеріалу підручника.

Метою методики викладання предмета є процес навчан­ня, встановлення зв'язків та взаємної обумовленості явищ у цьому процесі, вивчення й узагальнення досвіду викла­дання природознавства, засвоєння учнями знань з природо­знавства, оволодіння ними практичними уміннями та на­вичками догляду за рослинами і на цій підставі виявлення закономірності процесу навчання, формулювання практич­них правил для викладання основ природознавства і сільсь­когосподарської праці.

Отже, методика викладання даного предмета установ­лює педагогічні закономірності і є педагогічною, а не біоло­гічною дисципліною. Природничі ж факти і закономірності слугують предметом вивчання учнями основ природознав­ства та сільськогосподарської праці і разом з тим є пред­метом викладу їх учителем у процесі викладання цих пред­метів.

Методика викладання з'ясовує, для чого треба вивчати природознавство і сільськогосподарську працю. Виклада­ючи предмет, учитель повинен розкривати його освітнє та виховне значення. При цьому класовод має націлювати свою роботу на те, щоб навчання не обмежувалось лише ознайомленням учнів з окремими фактами з життя при­роди, з будовою рослин, тварин, людини; під час вивчення цього предмета у молодших школярів потрібно сформувати цілісне уявлення про природу, забезпечити розуміння учнями найпростіших причинно-наслідкових зв'язків, що існують у навколишньому світі; сприяти розвитку уваги, мислення, мови, спостережливості, світогляду, естетичних почуттів тощо.

Таким чином, основними завданнями, які уточнює мето­дика викладання природознавства і сільськогосподарської праці, є освітні і виховні.

Друге завдання — це визначення змісту природознавства і сільськогосподарської праці як навчальних предметів і послідовність їх вивчення, тобто визначення сукупності знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні у процесі навчання. Для різних вікових груп учнів методика викладання даної дисципліни передбачає певний обсяг знань, визначає глибину його висвітлення, встановлює пев­ну послідовність у його вивченні, забезпечуючи поступове ускладнення матеріалу.

Щоб оволодіти методикою викладання природознавства і сільськогосподарської праці, треба знати зміст тих наукових дисциплін, матеріал яких учні повинні засвоїти, тобто спо­чатку необхідно знати психологію і педагогіку, вивчити ботаніку, зоологію, землезнавство і краєзнавство, особли­вості анатомії, фізіології і гігієни дитини. Цим, між іншим, і пояснюється, чому в педагогічних навчальних закладах методику викладання предметів зазвичай вивчають у кінці навчального курсу, коли основні наукові дисципліни вже вивчено.

Розв'язання вказаних завдань надзвичайно важливе, але не забезпечує успіху викладання. Найголовніше — застосу­вати розроблені програми на практиці, забезпечивши засво­єння учнями всього матеріалу і повністю розв'язавши

освітні й виховні завдання, поставлені перед природознав­ством і сільськогосподарською працею як навчальними предметами. Цього можна досягти лише у разі правильної організації викладання — через застосування різноманітних методів.

Методика викладання, більш ніж будь-яка інша дис­ципліна, може застосовувати різноманітні прийоми і під­ходи. Однак слід мати на увазі, що в ній існують певні принципові положення, без додержання яких будь-який спосіб викладання призведе до негативних результатів. Ці основні вимоги до методики випливають з основних цілей сучасної школи і базуються на даних наукової педагогіки і психології.

Методика викладання даного предмета має свої дидак­тичні особливості, якими відрізняється від інших навчаль­них предметів. Природознавство і сільськогосподарська праця (які є змістом методики) вивчають живу природу й відрізняються своєрідністю форм і методів викладання. їх основна дидактична особливість — конкретність. Тут учень має справу з реальними предметами та явищами навко­лишнього середовища.

Із матеріалу шкільного курсу природознавства випливає й особливість його методів. Постійно маючи справу з реаль­ними фактами, конкретними предметами навколишньої природи (мінералами, рослинами і тваринами, деякі з яких можна принести в клас і навіть дати в руки учням), учитель має можливість застосувати особливі методи навчання — він може, наприклад, проводити різні спостереження над роздатковим матеріалом, відтворювати в класі ті чи інші природні явища, тобто робити досліди, проводити екскурсії в природу тощо. У зв'язку з тим, що спостереження і досліди є мовою натураліста, методика викладання природо­знавства та сільськогосподарської праці є специфічною. її особливістю є прагнення залучити до процесу навчання не тільки слух, але й зір та інші рецептори.

У галузі мислення ця методика характерна тим, що вчить робити логічні висновки із конкретних фактів, які учні безпосередньо спостерігають, або відтворюють під час досліду на уроці, в кутку живої природи, на навчально-дослідній ділянці.

Своєрідний матеріал визначає не тільки специфіку мето­дики викладання природознавства, а й виховні можливості. Вивчення конкретних фактів розвитку живих організмів, взаємозв'язку явищ у природі створює природознавчий фун­дамент для формування наукового світогляду. Знання при­родознавства та сільськогосподарської праці дає можливість, зрозуміти значення навколишньої природи, необхідність її охорони, наукові основи сільського господарства, роль осо­бистої і громадської гігієни. Ознайомлення з природою, її красою й багатством, особливо на екскурсіях, виховує пат­ріотичні й естетичні почуття.

Отже, третім завданням методики викладання даної дис­ципліни є розробка методів, методичних прийомів та орга­нізаційних форм навчання відповідно до завдань і змісту природознавства та сільськогосподарської праці.

Тісно пов'язані з розробкою питань про методи викла­дання і питання навчального обладнання занять з природо­знавства. Необхідність навчальних посібників під час ви­кладання природознавства не викликає ні в кого сумнівів, але які види навчального обладнання є найціннішими, які з них слід застосовувати під час вивчення кожної теми, окре­мого питання програми, що використати на уроці з навко­лишньої природи, як придбати необхідне обладнання і правильно використати його на уроці тощо,— ці питання вирішені далеко не повністю і розробка їх також є одним із завдань методики викладання природознавства.

Важливим завданням методики викладання природо­знавства і сільськогосподарської праці є визначення вимог щодо підготовки вчителя як викладача природознавства.

Отже, методика викладання має встановити, яких знань і вмінь повинні набути учні та за допомогою яких методів, яке навчальне обладнання при цьому необхідно викорис­товувати. Усі наведені завдання методики викладання при­родознавства можна сформулювати так: «Методика викла­дання природознавства розробляє питання — навіщо, чому та як навчати учнів».

1.2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ І МЕТОДИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Методологічною основою будь-якої наукової дисципліни, в тому числі і методики викладання природознавства та сільськогосподарської праці, є діалектичний матеріалізм, що розкриває об'єктивні закони розвитку природи, суспіль­ства і людського мислення. Відповідно процес навчання

прй>^оДОЗЕ*«*вству і компоненти, що його складають, повинні розгЛ^ядаТ:**сь у взаємозв'язку і залежності: зміст шкільних курсів ^п^ііродознавства і сільськогосподарської праці за­ле^^{0 в1}^ їх завдань, методи навчання — від змісту, на­вчав¹¹⁶ ^^аднання та організацію навчального процесу — від з*¹¹⁰"^ ^ методів. Разом з тим завдання і зміст курсу прИР^0ДОЗІ*а.вства

повинні розглядатись залежно від еконо-міч*¹* ^па*реб суспільства в даних історичних умовах, зміст _наВчальнск_{Го П}р_едмета _ _ві_д р₀з_ВИТКу природничих наук, а так"⁵¹' ^в1? Можливостей освоєння учнями матеріалу відпо­віде⁰ Д? ^1зс віку і розвитку.

30аиоь_{Чство молодших} школярів із природою почина­ється ³¹ ^остережень, з яких вони усвідомлюють мате-рівність,

Навколишнього світу.

рйвчана^и властивості твердих тіл, води, повітря про­воде^{411 дс>с}ліди, учні доходять висновку, що вони мають вагУ' ^зм1І^оються, рухаються. Навіть гори, які хоч і стоять вік*^г*^и' .^П:іД впливом вітру, води, зміни температури посту­пово ^зЮН*о_Ються,

у моло^_{Ших ШКОЛЯ}рі_в накопичується фактичний мате­ріал ^в,)І^стивості природних тіл і початкові узагальнення про

їхні _а]чіни<

у пр°гд;_Єс^ вивчення природознавства та сільськогоспо-

дарс*'^к01 *їраці необхідно формувати в учнів поняття про

існу¹⁰ . У природі перехід кількісних змін (ріст рослин,

твар¹*⁸' ^у Якісні (розвиток рослин, тварин). діалект>_ІІКа

розглядає розвиток як боротьбу і єдність прот^^леж^Остей. Під час формування поняття «Пори року» вчв"Г^еЛЬ можливість не тільки навчити учнів відрізняти їх з» ^пеВїійми ознаками, а й показати існуючі в природі єдві^сТЬ боротьбу протилежностей. Наприклад, ознайом- люЮ^¹¹ У^ів з ознаками зими, він звертає увагу на те, що пол# .^ше ^Нриті снігом і за вікном завірюха, але вже є й пері¹¹¹ °³?^а*си весни (довше затримується сонце на небосхи- лі; Дв^дал1 Частіше воно з'являється з-за сірих хмар, навколо стовбУР Черев і на південних схилах ярів та пагорбів збіЛ^У^ю*Ься проталини). Отже, взимку існують проти- леі&&¹ ^^Ни — зимові і весняні. З кожним днем ознак весИ** дедалі більше, і згодом вони стають доміну-

ючй**^11, ^стає весна, але поряд виникають ознаки наступ­ної і*⁰Р^и £оку — літа, які потім змінить осінь, тощо.

{Іроцео а_{авчання} основам природознавства не можна розГ#^яд поза цим законом. Необхідно навчитись поміча­ти й^{1 у е}Речності і розв'язувати їх у процесі навчання.

А полягають вони в тому, що учневі необхідно опанувати науку з її труднощами для засвоєння. Ось чому при ви­значенні змісту навчального предмета поряд зі здійсненням принципу науковості істотне значення має здійснення прин­ципу доступності. Суперечність між цими принципами до­лається у разі здійснення їх єдності.

У процесі навчання методика викладання природознав­ства і сільськогосподарської праці застосовує ряд методів наукового дослідження.

Центральне місце серед усіх методів дослідження займає педагогічний експеримент — спеціально організована пере­вірка певного методу чи прийому роботи з метою виявлення його ефективності.

Насамперед дослідник на основі вивчення літератури й досвіду роботи в школі обирає проблему дослідження, ви­значає її об'єкт і предмет й формулює гіпотезу. Як правило, експеримент проводиться з метою доведення гіпотези, на основі якої дослідник визначає конкретні завдання дослі­дження й обирає методи.

Доцільно використати історичний метод, який дає мож­ливість проаналізувати те, що досягнуто з даної проблеми, конкретизувати завдання дослідження й намітити шляхи її подальшого вивчення. Використовуючи цей метод, дослід­ник опрацьовує педагогічну, психологічну та методичну літературу.

Під час проведення педагогічного експерименту, дослід­ника цікавить стан проблеми, що вивчається. Тому він застосовує метод вивчення та узагальнення досвіду роботи вчителів початкових класів. Цей метод використовується для дослідної перевірки нових програм, підручників, наоч­них посібників тощо. При вивченні досвіду роботи класо-водів широко використовується педагогічне спостереження, це коли дослідник, спостерігаючи педагогічний процес, виявляє досягнення класоводів, узагальнює й теоретично осмислює зібраний матеріал. Спостереження застосовують­ся як самостійний метод наукового дослідження, а також як прийом під час проведення експерименту та вивчення й узагальнення педагогічного досвіду. Разом з тим можна застосувати й анкетування учнів і вчителів, вивчення шкільної документації тощо. Серед інших методів слід звернути увагу на бесіду як самостійний чи додатковий метод педагогічних досліджень. Вона часто поєднується з такими методами, як спостереження, анкетування, експе­

римент. У ході такої роботи дослідник виявляє стан проб­леми, що вивчається (констатуючий експеримент).

Наступний етап дослідження — розроблення та впрова­дження дослідно-експериментальної методики, нововведень тощо (формуючий експеримент). Для цього необхідно розробити дидактичні матеріали, методичні рекомендації, запитання, завдання тощо. Важливою умовою є те, що експеримент має проводитись у двох групах класів:

— експериментальні, в яких перевіряється ефективність нововведень;

— контрольні, в яких навчання здійснюється без змін. Проводячи педагогічний експеримент, слід ураховувати

здібності та рівень підготовки учнів. Вони мають бути при­близно рівними.

Під час проведення експерименту доцільно використо­вувати технічні засоби (звукозапис, фото- і кінозйомку, відеозапис тощо), що дає можливість проводити ретельний аналіз навчального процесу.

Наступний етап дослідження включає в себе обробку й аналіз результатів експерименту, уточнення окремих поло­жень, розроблення практичних рекомендацій для вчителів початкових класів.

Для встановлення кількісних залежностей між дослідже­ними педагогічними явищами застосовують математично-статистичні методи.

Практичне застосування результатів дослідження в шко­лі дає можливість вести навчально-виховну роботу на на­лежному рівні. Така схема методичних досліджень має лягти в основу курсових і дипломних робіт студентів з методики викладання природознавства та сільськогосподар­ської праці.

1.3. ЗВ'ЯЗОК МЕТОДИКИ З ІНШИМИ НАУКОВИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ

Методика викладання природознавства та сільськогоспо­дарської праці тісно пов'язана з іншими педагогічними дисциплінами, і насамперед дидактикою — розділом педаго­гіки, в якому розглядаються питання теорії і практики навчання. Методика спирається на загальні закономірності навчання, які встановлюються дидактикою. На основі тео­ретичних положень дидактики методика викладання дис­ципліни розробляє вказівки, методи, прийоми, організа­ційні форми, спрямовані на вдосконалення процесу навчан­ня, піднесення якості навчальної роботи учнів. Водночас вона дає матеріал для дидактичних узагальнень, для з'ясування загальних закономірностей навчання. Методика викладання природознавства та сільськогосподарської праці також пов'язана з психологією — наукою про закономір­ності людської психіки. Процес засвоєння знань учнями, увага та інтерес до знань, розвиток спостережливості і мис­лення, формування в учнів уявлень і понять про предмети і явища природи та ряд інших питань не можна вирішити, не спираючись на дані психології.

II Тісний зв'язок існує також між методикою викладання дисципліни і біологічними науками — ботанікою, зооло­гією, землезнавством і краєзнавством, анатомією і фізіо­логією людини/Щоб правильно визначити зміст шкільного курсу природознавства, застосувати відповідні методи ви­кладання та обладнання, треба глибоко знати наукові основи природознавства і бути обізнаним з розвитком науки. Без відповідних знань з природознавства неможливо не тільки здійснювати наукову розробку питань викладання природознавства, а й успішно викладати його в школі. Отже, методика природознавства має два наукові базиси: у педагогіці і психології (науках про виховання і формування особистості дитини) та у науках про природу.

На уроках природознавства вчитель повинен завжди уважно стежити за тим, щоб мова учнів була правильною. Розвивати рідну мову слід під час усної відповіді дітей.

ВИСНОВОК

Методика викладання — педагогічна наука, яка розкриває освітнє й виховне значення предмета, вивчає зміст, форми та методи роботи відповідно до вікових особливостей учнів у певних історичних умовах. Під час вивчення методики викладання природознавства і сільськогосподарської праці необхідно застосовувати засвоєні раніше знання дисциплін психолого-педагогічного циклу та природничих дисциплін.

Методика викладання природознавства і сільськогоспо­дарської праці має досліджувати й розробляти найактуаль­ніші проблеми процесу навчання природознавству, вивчати й узагальнювати передовий педагогічний досвід кращих учителів, чим вона збагачується і постійно розвивається.

Завдання для самостійної роботи студентів

Запитання

1. Чому методика викладання природознавства та сільсько­господарської праці належить до педагогічних наук? Обґрунтуйте свою думку.

2. Які завдання розв'язує методика викладання природознав­ства та сільськогосподарської праці?

3. З якими науками пов'язана методика викладання природо­знавства та сільськогосподарської праці? Доведіть свої твер­дження.

4. Що є предметом вивчення методики викладання природо­знавства та сільськогосподарської праці?

Завдання

Користуючись схемою методичного дослідження, розробіть план дослідження обраної вами проблеми.

Словничок

Зміст — це сукупність систематичних знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні у процесі навчання.

Навчальна програма — документ, в якому визначається основний зміст навчання з даного навчального предмета, коло завдань, навичок і вмінь, що підлягають засвоєнню учнями.

Навчальний план — документ, який визначає склад навчальних предметів, порядок і послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, визначає структуру навчального року.

Методологія — вчення про метод наукового дослідження.

Наукова гіпотеза — науково обґрунтоване припущення про можливу ефективність певного нововведення, що перевіряється експериментально.

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ З ПРИРОДОЗНАВСТВА І СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАЦІ

2.1. МІСЦЕ ПРИРОДОЗНАВСТВА В НАВЧАЛЬНОМУ ПЛАНІ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

У сучасній початковій школі природознавчі предмети ви­вчаються починаючи з першого класу. У 1-му і 2-му класах чотирирічної початкової школи діти набувають пропедев­тичних знань про природу й суспільство в їх взаємозв'язках, вивчаючи предмет «Ознайомлення з навколишнім», який є курсом, що готує дітей до вивчення природи в наступних класах. У 3-му і 4-му класах вивчається курс «Природо­знавство», під час викладання якого у дітей розширюються елементарні знання про предмети і явища природи, розкри­ваються у доступній формі зв'язки між неживою і живою природою, а також природою й трудовою діяльністю людей, виховується любов до рідного краю, тобто природознавство вивчає природу як єдине ціле.

Вивчення природи з 1-го по 4-й класи дає змогу повніше і специфічними методами (спостереження, досліди, практич­ні роботи тощо) вивчати явища та предмети навколишньої природи у їх взаємозв'язку.

Природознавство у початкових класах є курсом, що готує дітей до систематичного вивчення основ природничих наук, яке починається з 5-го класу.