2. Порядок реєстрації і обігу цінних паперів.

Цикл життя цінних паперів - це період часу, що складається з таких етапів:

1) підготовка нового випуску (емісії) цінних паперів;

2) первинне розміщення цінних паперів;

3) обіг цінних паперів на вторинному ринку;

4) погашення (викуп) цінних паперів (для деяких цінних паперів).

Емітент подає Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку заяву і документи, необхідні для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, не пізніш як протягом 60 днів після прийняття рішення про розміщення цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати відповідне рішення.

2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку:

1) після надходження заяви і документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, здійснює одночасно реєстрацію випуску та проспекту емісії цінних паперів або відмовляє в реєстрації протягом:

10 робочих днів - у разі наявності зареєстрованого базового проспекту емісії та перебування цінних паперів емітента в біржовому реєстрі фондової біржі;

20 робочих днів - у разі наявності зареєстрованого базового проспекту емісії та відсутності цінних паперів емітента в біржовому реєстрі фондової біржі;

25 робочих днів - у разі відсутності зареєстрованого базового проспекту емісії;

2) повертає у передбачені пунктом 1 цієї частини строки документи емітентові без розгляду в разі їх подання не в повному обсязі або з порушенням встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку вимог до їх оформлення.

Реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску та проспекту емісії цінних паперів не може розглядатися як гарантія їх вартості. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації, що міститься у зареєстрованих нею документах, та за її відповідність вимогам законодавства. Відповідальність за достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, несуть особи, які підписали ці документи.

Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Додаткові вимоги до реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів банків установлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

Підставою для відмови у реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів є невідповідність поданих документів вимогам законодавства, недостовірність інформації у поданих документах та/або порушення встановленого законодавством порядку прийняття рішення про розміщення цінних паперів.

У разі виявлення недостовірної інформації у зареєстрованому базовому проспекті емісії цінних паперів Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає емітенту розпорядження про необхідність усунення такої невідповідності, реєстрації та публікації відповідних змін до зазначеного проспекту.

На Заході широко використовується така практика первинного розміщення цінних паперів, як андеррайтинг.

Андеррайтинг (англ. underwriting - передплата) - це купівля цінних паперів нових випусків з метою їх перепродажу. Андеррайтинг, як правило, здійснюється групою інвестиційних дилерів, які у даному разі називаються андеррайтерами (передплатниками). При цьому андеррайтер може взяти на себе зобов'язання викупити в емітента нереалізовані цінні папери у разі неповного розміщення цінних паперів.

Пройшовши первинне розміщення, цінні папери потрапляють або на біржу, або на позабіржовий ринок, де починається їх вторинний обіг.

Під обігом цінних паперів розуміють їх купівлю, продаж, а також інші дії, передбачені законодавством, що призводять до зміни власника цінних паперів.

Залежно від форми організації ринок цінних паперів поділяють на біржовий ринок (фондова або ф'ючерсна біржа) та позабіржовий ("вуличний") ринок.

Фондова біржа (англ. stock exchange) являє собою організований і постійно діючий ринок купівлі-продажу цінних паперів. Організаційно фондова біржа представлена у формі суб'єкта господарювання, який працює за ліцензією і займається обігом цінних паперів. При цьому біржа не є комерційним підприємством. Як суб'єкт господарювання біржа надає приміщення для укладання угод з цінними паперами, надає розрахункові та інформаційні послуги, дає певні гарантії, накладає обмеження на торгівлю цінними паперами й одержує комісійні від угод.

На фондовій біржі здійснюються переважно операції із вторинного розміщення цінних паперів. Первинне розміщення цінних паперів, що випускаються, також може здійснюватися через фондову біржу, проте це робиться, як правило, через банки або інвестиційні компанії.

Усього у світі налічується близько 200 фондових бірж більш як у 60 країнах. Північна Америка (США та Канада) має 15 бірж, Європа - більш як 100, Центральна і Південна Америка - 20, інші знаходяться в Африці, Азії, Австралії. Найбільш відомими і значними є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона, Амстердама, Парижа, Токіо, 31 біржа входить до Міжнародної федерації фондових бірж, розташованої в Парижі.

В Україні у місті Києві функціонує Українська фондова біржа (УФБ), яка була створена 1865 року і відроджена у 1991 році. Сьогодні УФБ - це біржа для всіх і кожного, яка співпрацює з багатьма банками та іншими фінансовими інститутами ринкової інфраструктури. УФБ здійснює свою діяльність відповідно до Закону "Про цінні папери і фондову біржу" і покликана організовувати ринок цінних паперів.. Окрім столичної існують також фондові біржі у великих промислових центрах Україні, серед яких найбільш вирізняються Придніпровська фондова біржа та Донецька фондова біржа.

У загальному випадку учасниками фондової біржі є трейдери, тобто продавці і покупці, а також посередники - фінансові брокери та дилери.

Брокер - це посередник, що укладає угоди за дорученням і за рахунок клієнтів, і отримує за послуги комісійну винагороду у вигляді договірного відсотка від суми угоди. В окремих випадках брокер одержує ще й зарплату. Брокер діє на основі угод (договорів, контрактів), що укладаються з клієнтами.

Дилер - це посередник, що займається перепродажем цінних паперів від свого імені, за свій рахунок та на свій страх і ризик. Дохід дилера складається за рахунок різниці в цінах купівлі та продажу.

Фондова біржа являє собою аукціон, де купівля-продаж цінних паперів ведеться за допомогою обміну усними інструкціями між трейдерами, а ціни формуються шляхом котирування.

Котирування - це найвища ціна, запропонована за цінний папір покупцем, і найменша ціна, по якій продавець готовий її уступити на даний момент.

Внесення цінних паперів підприємств до списку цінних паперів, що котируються на даній біржі, називається лістингом (від англ. list - перелік, список). Цінні папери, не внесені в цей список, продаються "з прилавка", на так званому "вуличному" або позабіржовому ринку.

Позабіржовий ринок (англ. over counter market) - сфера обігу цінних паперів, не допущених до котирування на фондових біржах. На позабіржовому ринку розміщаються також нові випуски цінних паперів. Позабіржовий ринок організується дилерами, що можуть бути або не бути членами фондової біржі. Позабіржовий ринок цінних паперів здійснюється телефоном, телефаксом, комп'ютерними мережами. Останнім часом, завдяки бурхливому розвитку обчислювальної техніки, виникають так звані торгово-інформаційні системи купівлі-продажу цінних паперів. На позабіржовому ринку обертаються головним чином папери тих акціонерних товариств, що не мають достатньої кількості акцій або коштів для того, щоб зареєструвати свої акції (пройти лістинг) на якійсь біржі.

Індикаторами фондового ринку є фондові, або біржові, індекси.

Фондовий індекс - це показник зміни у часі певної сукупності курсів акцій на фондових біржах та у торгово-інформаційних системах країни. Фондовий індекс розраховується як середньо виважений показник курсів цінних паперів за певною кількістю підприємств різних галузей економіки, банків та інших кредитно-фінансових установ.

Фондовий ринок кожної країни має свій біржовий індекс. У США застосовуються шість біржових індексів, в інших країнах - один або два. Кількість акцій, що беруться для розрахунку біржового індексу, визначається також по-різному і може коливатися від 10 до 500. У США, наприклад, розраховуються індекс Dow-Jones, який відбиває курс акцій найбільших монополій, що котируються на Нью-йоркській фондовій біржі (по 30 значних промислових компаніях, 12 комунальних компаніях та 12 банках), індекс S&P-500 (по 500 компаніях), індекс Американської фондової біржі та інші. Широкого розповсюдження набули також індекс Nikkei-225 (Токійська біржа), індекс DAX-30 (Франкфуртська фондова біржа), індекс FTSE-100 (Лондонська фондова біржа), індекс САС-40 (Паризька біржа) та деякі інші.

6 Україні фондовий ринок знаходиться у процесі становлення. У світовій практиці такі ринки прийнято відносити до категорії ринків, що розвиваються (англ. emerging markets). З метою підтримки розвитку таких ринків, сприяння їх виходу на міжнародні фінансові ринки, припливу іноземного капіталу Міжнародною фінансовою корпорацією (International Finance Corporation - IFC), що входить до групи Світового банку, спеціально для ринків, що розвиваються, розраховується серія індексів IFC Global, куди нещодавно поряд з іншими посткомуністичними країнами включено й Україну.

З січня 1997 року в Україні для оцінки фондового ринку використовуються індекси КАС-20. За базу індексу взято акції 20 найбільших підприємств України металургійного та нафтогазового комплексів, хімічної промисловості, енергетики, машинобудування.

Фондовий ринок є показником стану економіки в цілому. Висока активність на фондовому ринку свідчить про розвинену економіку держави і високий добробут її населення.

ВИСНОВОК (лектор/студент)