6.5. Згідно з якими правилами функціонують транснаціональні корпорації на міжнародному ринку.

Правила дії міжнародних корпорацій, як форми економічного зв'язку між країнами базування і країнами, що їх приймають, у багатьох випадках не регулюються постановами національних законодавчих і виконавчих органів, а підпорядковуються внутрішньо-корпоративним інтересам. Космополітизм міжнародних корпорацій, що придушує державність країн, в яких вони оперують, є при­чиною протистояння між ТНК, з одного боку, і країнами їхнього базування та країнами, що їх прийняли, з іншого.

Поки що не розроблено універсальних правил міжнародного інвестування ТНК, хоча окремі сторони міжнародного інвестування досить жорстко регулюються на регіональному рівні, наприклад у Західній Європі. Країни базування зазвичай регулюють діяльність ТНК через національне законодавство про корпорації без винятків для ТНК порівняно з національними корпораціями. Країни, що приймають міжнародні корпорації, установлюють правила функціонування підрозділів іноземних ТНК на їхній території на основі національних законів про іноземні інвестиції. Однак переговори, що здійснювалися впродовж кількох років у рамках Комісії ООН з питань ТНК під егідою МВФ і Світового банку, хоча й не мали наслідком прийняття деяких узгоджених правил функціонування ТНК, все ж дозволили визначити деякі загальні правила міжнародного інвестування, яких мають дотримуватися як ТНК, так і країни, що їх приймають.

Головна ідея цих правил - забезпечити максимальну свободу міжнародного переміщення капіталу, лібералізацію національних ринків капіталу.

6.6. Якими є мотиви міжнародної діяльності транснаціональних корпорацій?

Очевидно, що кінцевою метою транснаціональних корпорацій є отримання прибутку. Для досягнення цієї мети вони мають безліч переваг порівняно з іншими учасниками міжнародних еконо­мічних відносин. Насамперед, це збільшення території своєї дії. Розширення сфери діяльності дозволяє їм:

• мати у своєму розпорядженні природні й людські ресурси, а також науково-технічний потенціал інших країн;

• проникати на ринки інших країн «з середини», оминаючи митні бар'єри закордонних країн як додатка свого капіталу;

• маючи філії в різних країнах, перебороти обмеженість внутрішнього ринку країн своєї резиденції, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня.

6.7. Які варіанти здійснення інвестицій транснаціональною корпорацією Вам відомі?

Складальний завод є компромісом між прямим експортом і закордонним виробництвом. Він дає можливість уникнути великих транспортних витрат і водночас скористатися більш низькими митними тарифами на незавершені вироби. Фірма використовує місцеву робочу силу.

Контракти на виробництво з місцевим виробником дають можливість фірмі обійтися без інвестицій у виробництво і без витрат на транспорт і митницю. Однак виникає проблема контролю якості, ризик передати виробничі ноу-хау іноземній фірмі, яка згодом може стати конкурентом. Цей ризик знижується, якщо головними факторами конкурентоспроможності є імідж марки і маркетингове ноу-хау.

Ліцензійні угоди. Ця форма інвестування має більш формальний і довгостроковий характер. Фірма (ліцензіар) передає місцевій фірмі патент, марку, найменування, «ноу-хау» і надає технічну допомогу. Фірма-покупець (ліцензіат) виплачує початкову суму і роялті. Переваги угоди для обох партнерів ті ж самі, що й для договору франшизи. Проблема полягає в ускладнені контролю та відсутності прямої участі фірми, що продала ліцензію. Є ризик утрати ринку фірмою-ліцензіаром, якщо через кілька років ліцензіат вирішить діяти незалежно.

Спільні підприємства. Транснаціональна фірма вкладає частину капіталу і має право голосу в керуванні створюваною фірмою. Така позиція забезпечує кращий контроль над операціями. Співробітництво з місцевою організацією - це фактор, що полегшує інтеграцію в незнайоме середовище.

Пряме інвестування. Фірма самостійно інвестує у виробництво в іншій країні, купуючи підприємство, що діє, або створюючи нове. Це максимальна участь фірми у виробництві за кордоном.