1. Сутність міжнародних інвестицій. Їх класифікація.

Міжнародні інвестиції включають іноземні інвестиції – вкладення іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій в об’єкти інвестування на території даної країни; та зарубіжні інвестиції – вкладення в об’єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни. В широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції реалізація яких передбачає взаємодію учасників, котрі належать до різних держав.

1. За об´єктами вкладення капіталу: Фінансові інвестиції - це вкладення коштів в різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін. Реальні інвестиції — це вкладення у виробничі фонди (основні і оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи - будівлі, обладнання, споруди і інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, в приріст запасів товарно-матеріальних цінностей та інші об´єкти інвестування, що пов´язані із здійсненням операційної діяльності підприємства або поліпшення умов праці і побуту персоналу.

2. За характером участі в інвестиційному процесі виділяють прямі і непрямі інвестиції. Прямі інвестиції мають на увазі пряму участь інвестора у виборі об´єктів інвестування і вкладенні капіталу. Звичайно прямі інвестиції здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних фондів інших підприємств. Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники.

3. По відношенню до підприємства-інвестора виділяють внутрішні і зовнішні інвестиції.

Внутрішні інвестиції характеризують вкладення капіталу в розвиток операційних активів самого підприємства-інвестора. Зовнішні інвестиції є вкладенням капіталу в реальні активи інших підприємств або у фінансові інструменти інвестування, що емітуються іншими суб´єктами господарювання.

4. За періодом здійснення виділяють короткострокові (вкладення капіталу на період до 1 року), середньострокові (1-5 років) і довгострокові (більше 5 років) інвестиції підприємства.

5. За формами власності капіталу, що інвестується: Приватні інвестиції характеризують вкладення капіталу фізичних осіб, а також юридичних осіб недержавних форм власності. Державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також засобів державного бюджету різних його рівнів і державних позабюджетних фундацій. Змішані інвестиції припускають вкладення як приватного, так і державного капіталу в об´єкти інвестування підприємства.

2. Особливості оподаткування інвестиційних операцій на міжнародному ринку.

Податок на прибуток може бути пропорційним обсягу угоди (наприклад, в Росії оподатковуються операції з ЦП – 0,3 % обсягу угоди стосовно корпоративних ЦП, 0,1%- державних ЦП). У деяких країнах цей податок фіксований.

Приріст капіталу (різниця між цінами продажу і купівлі цінних паперів) оподатковується незалежно від того, де були здійснені інвестиції.

Прибуток на іноземні інвестиції виплачують юридичні особи однієї країни резиденту іншої країни. Може призводити до подвійного оподаткування, для уникнення якого укладаються міжнародні договори (інвестор одержує в країні інвестицій податковий кредит, а також прибуток за вирахуванням утриманого податку).

У країні інвестора оподатковується загальний розмір іноземних прибутків, але сума цього податку зменшується на суму податкового кредиту (суму податку, утриманого в країні інвестицій).

3. Особливості міжнародного інвестування на ринку фінансових активів. (підходи до формув. інвест. портфеля)

1.портфель, номінований в нац. валюті інвестицій з інструментарію нац. емітентів (ЦП держави, регіон, місцевих органів влади, акцизних товарів, депозити в нац. валюті). Переваги: можливість мати досить повну інфо про емітентів, ведення власної статистики фондового та грошового ринків,відсутність ризику при обміні валют, а також додаткових витрат, пов’язаних з інвестуванням за кордон, можливі податки та інші пільги для інвесторів – резидентів в порівнянні з нерезидентами. Недолік: не дозволяє диверсифікувати інвестицій для зниження ризику в разі зниження прибутковості нац. активів фонд та грош ринків, а також отримання більшої прибутковості в порівнянні з приб-тю нац. ринку.

2. можна включати номіновані в нац. валюті ЦП іноз емітентів, які продаються на купляються на нац. ринку.

Перевага: можливість високої якості інвестицій за рахунок більш високої прибутковості чи більш низького ризику таких ЦП. Недолік: обмеження можливості отримати інфо про емітентів + ризик зниж курсу валюти емітента відносно валюти інвестора.

3.Включати засоби, що торгуються на нац. фондових та грош ринках, але номінуються в іноз валюті. Переваги: отримання додатк прибутку під час зрост курсу іноз валют; зменш аг ризику портфелю в разі падіння ринку ЦП нац. емітентів чи падіння курсу нац. валюти. Недолік: додаков ризик через можливе введення адмін. Обмежень щодо операцій з іноз валютою чи внаслідок падіння курсу валюти інвестицій відносно як нац., так і іноз валют.

4. залучити до портфелю ЦП як з нац. ринку, так і ті, що торгуються на міжнародному ринку, який охоплює інші нац. ринки та євроринок.