4.12. У чому полягає інвестиційна діяльність компаній загального страхування?

Діяльність страхових компаній виконує дві основні функції: ризикова та інвестиційна. Фінансовою базою для проведення інвестиційних операцій є страхові внески страхувальників, що формують технічний резерв страхової компанії. Кошти цього резерву через інвестування в різноманітні інвестиційні активи формують інвестиційний портфель страхової компанії. Отримані за контрактом премії інвестуються доки застрахований не пред’явить вимоги (за умов, що страховка не втратила чинності) щодо виплати своєї суми поліса або частки. Від компанії загального страхування можуть вимагати інвестування мінімальної суми облігацій певного типу та закладні. Але після того, як вимоги виконані, компанія може розподіляти решту інвестицій на свій вибір серед привабливих активів (грошові інструменти, звичайні акції, державні боргові зобов’язання, цінні папери федеральних агенцій, муніципальні облігації, корпоративні та іноземні облігації, закладні та інші активи)

4.13. Як пояснюється інвестиційна природа пенсійних фондів?

Пенсійні фонди фінансуються за рахунок внесків роботодавця чи/та працівника. . На початку керівництво активами розвитку це здійснювали трастові відділення банку. Спонсори, інвестуючи мільйони і навіть мільярди доларів, іноді самостійно керують фондом Відомі два основних типа пенсійних схем: 1) схеми зі встановленими внесками; (Сумма внеску дорівнює певній частині прибутку спонсора aбо з.п службовця. Учасник схеми перебирає на себе весь ризик, адже сам вибирає конкретний вид схеми даного типу. Розрізняють: накопичувальні схеми (money purchasing plan) 401(к),схеми участі у прибутку (employee stock ownerchip);2)схеми зі встановленими виплатами (Пенсійні зобов’язання є борговим зобов’язанням спонсора схеми, який перебирає на себе весь ризик невідповідності величини наявних засобів сумі виплат працівникам, що вийшли на пенсію).3) комбіновані – змішані, гібридні схеми, що являють собою поєднання основних типів. (Перша з’явилася у 1985році у США. Головною перевагою є подолання недоліків основних схем.)

4.14. За якими видами пенсійні схеми розрізняються?

Відомі два основних типа пенсійних схем: 1) схеми зі встановленими внесками; (Сума внеску дорівнює певній частині прибутку спонсора aбо з.п службовця. Учасник схеми перебирає на себе весь ризик, адже сам вибирає конкретний вид схеми даного типу. Розрізняють: накопичувальні схеми (money purchasing plan) 401(к),схеми участі у прибутку (employee stock ownerchip);2)схеми зі встановленими виплатами (Пенсійні зобов’язання є борговим зобов’язанням спонсора схеми, який перебирає на себе весь ризик невідповідності величини наявних засобів сумі виплат працівникам, що вийшли на пенсію).3) комбіновані – змішані, гібридні схеми, що являють собою поєднання основних типів. (Перша з’явилася у 1985році у США. Головною перевагою є подолання недоліків основних схем.)

4.11.Які особливості інвестиційної діяльності компаній страхування життя?

Страхові компанії є особливим типом інституційних інвесто­рів, діяльність яких пов'язана з виконанням двох важливіших функцій - ризикової та інвестиційної. Фінансовою базою для про­ведення інвестиційних операцій є страхові внески страхувальни­ків, що формують технічний резерв страхової компанії. Кошти цього резерву через інвестування в різномантні інвестиційні акти­ви формують інвестиційний портфель страхової компанії. Існують два види страхових компаній: компанії страхування життя і компа­нії страхування майна та страхування від нещасних випадків. Для компаній страхування життя основним об'єктом страх­ування є життя. Компанія, яка уклала страховий договір на випа­док смерті, бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку - смерті застрахованого - здійснити одноразову виплату або серію платежів бенефіціарові (особі, яка зазначена в договорі як одержувач страхової суми). Досить поширеним розповсюдже­ним та важливим типом страхування є пенсійне страхування. Укладаючи такий договір, страхова компанія виплачує страх­увальнику після досягнення ним певного віку, пенсію.

. Більшість фінансових пропозицій, які надає компанія страхування життя, чутлива до зміни відсоткових ставок. Зазвичай контракти страх­ування життя мають так званий інвестиційний (накопичуваль­ний) компонент, який забезпечує власнику поліса інвестиційний прибуток за вказаною в контракті ставкою. Наприклад, якщо від­соткова ставка згідно з полісом накопичувального страхування неконкурентоспроможна відносно ринкової ставки або ставок, за­пропонованих іншими страховими компаніями, власник поліса може дозволити достроково анулювати поліс або, якщо це можли­во, взяти кредит під заставу цього поліса. І в тому, і в іншому ви­падку це призведе до відтоку коштів із страхової компанії.

Облігації й закладні стано­влять близько 70 \% загальних активів страхових компаній Стра­хові компанії - основні покупці корпоративних облігацій. Рішен­ня страхових компаній інвестувати більшу частку своїх фондів у довгострокові облігації є результатом природи їхніх зобов'язань.

Більшість полісів страхових компаній гарантують виплату відсоткового прибутку за фіксованою ставкою в кінці терміну їх­ньої дії. Для хеджування зобов'язань страхової компанії (з вели­ким строком погашення) найбільш прийнятними є довгострокові облігації.

На прийняття інвестиційних рішень і стратегій страхових компаній впливають три фактори: вимоги до капіталу, які базуються на ризику; способи оцінки активів з метою надання звітності; вимоги до інвестицій.

Вимоги до інвестицій. Держава обмежує види фінансових ін­струментів щодо інвестицій страхових компаній та кошти, які мо­жуть бути локалізовані у певному класі активів. Наприклад, фон­ди, інвестовані у звичайні акції, не повинні перевищувати 10 % за­гальної вартості активів (у деяких штатах 20 %) або 100 % над­лишку. Крім цього, існує обмеження на інвестиції в облігації та привілейовані акції конкретного рейтингу. Зазвичай дозволяєть­ся інвестувати близько 5 % активів у будь-який клас фінансових інструментів, інвестиції в які не заборонені законом.

Через природу своїх зобов'язань компанії страхування власно­сті інвестують більшу порівняно з компаніями страхування жит­тя частку своїх активів у звичайні акції та меншу в облігації.

У той час як компанії страхування життя повинні інвестувати кошти в обмежений клас активів, компанії загального страхуван­ня мають більшу свободу щодо вибору фінансових інструментів.