4.6. Які переваги spdr-інвестиційного інструменту

SPDR є ефективним інструментом для інвесторів, які праг­нуть відслідковувати результати ринку в цілому, оскільки вони дозволяють отримувати прибуток із короткострокових і довгос­трокових тенденцій S&P-500, не сушачи свої голови над складні­стю ф'ючерсних та опціонних контрактів і не виплачуючи комі­сійні, які стягують індексні взаємні фонди.

Індивідуальні інвестори мають можливість купувати чи про­давати SPDR, подібно до того як вони проводять операції зі зви­чайними акціями. При цьому вони можуть купити SPDR у будь-який час протягом торгової сесії, на відміну від паперів взаємних фондів, які можна придбати тільки наприкінці торгового дня.

Так само, як і на акції, на SPDR виплачуються квартальні ди­віденди. Власники SPDR отримують готівкою «суми, еквівалент­ні дивідендам» за кожний із цінних паперів, якими вони володі­ють. Ці суми розраховуються на базі дивідендів за акціями, що входить до складу S&P-500 і виплачуються щоквартально в останній робочий день квітня, липня, жовтня і січня.

4.15. У чому полягає сутність донорських фондів?

Донорські фонди створюються інвесторами, що здійснюють інвестиції на фінансовому ринку. До таких спонсорів належать коледжі, приватні школи, музеї та деякі інші установи. Інвестиційний дохід використовується для підтримки життєдіяльності відповідного інституту. Для коледжів, наприклад, це означає покриття поточних операційних витрат чи капітальних вкладень. Багато організацій, що мають донорські фонди, засновують також і пенсійні схеми для своїх працівників. Керівники донорських фондів як правило, здійснюють інвестиції у довгострокові активи, маючи на меті збереження і збільшення капіталу фонду. Звичайно, донори віддають перевагу активам зі стабільними поточними доходам і малою мінливістю цін. Вони інвестують також в урядові та корпоративні облігації високого рівня. Друга, не менш важлива мета донорських фондів, полягає у створенні стійкого потоку доходів, достатнього для забезпечення діяльності установи чи організації, для якої створювався фонд.

4.7.У чому полягає діяльність фондів звичайних акцій. Які їх типи вам відомі?

Час від часу до портфеля фондів звичайних акцій потрапляють привіле­йовані акції, облігації та деякі інші види цінних паперів. Залежно від мети даний тип фондів поділяється на кілька підтипів:

А. Фонди зростання. їхньою метою є довгостроковий приріст капіталу. Менеджери цих фондів намагаються підібрати для ку­півлі акції таких компаній, темпи зростання прибутку яких пере­вищують середні показники інших компаній тієї ж групи.

Б. Фонди агресивного зростання. Кошти вкладаються в акції пе­реважно малої капіталізації, ціни на які можуть або різко зрости, або впасти.

В. Фонди зростання і прибутку. Прагнуть як до довгостроко­вого збільшення капіталу, так і до одержання поточного прибут­ку. Тримають свої кошти в цінних паперах високого рівня.

Г. Міжнародні фонди. їхні цілі й методи діяльності подібні до фондів зростання, за винятком того, що для досягнення своєї ме­ти ці фонди інвестують свої кошти в неамериканські цінні папери.

Д. Глобальні фонди. Подібні до міжнародних фондів з тією ли­ше різницею, що можуть вкладати кошти й у цінні папери США.

Е. Галузеві фонди. Основна ідея цих фондів полягає в тому, що високі прибутки можна отримувати тільки на певних ділянках ринку, тобто не на всьому ринку, а тільки в якихось окремих галу­зях. Тому ці фонди вкладають свої кошти тільки в цінні папери вузьких секторів економіки.

Ж. Спеціалізовані фонди. Інвестиції цих фондів спрямову­ються у конкретний географічний регіон чи в конкретну галузь для досягнення конкретних інвестиційних цілей, зокрема таких як видобуток золота чи виробництво енергії.

З. Індексні фонди. Залучають у свій портфель усі акції, що входять до розрахункової бази певного індексу, і, таким чином, досліджують результати окремого сегмента ринку або всього рин­ку в цілому. Склад портфеля змінюється тільки тоді, коли відбу­вається заміна в індексі, що досліджується фондом.