4.4. Сутність інвестиційного фонду відкритого типу.

Інвестиційний фонд відноситься до фонду відкритого типу у випадку, якщо він (або компанія по управлінню його активами) бере на себе зобов’язання здійснити у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інвестиційним фондом (або компанією по управлінню його активами).

Розміщуючи засоби в пайовому інвестиційному фонді, інвестор набуває цінних паперів цього фонду – інвестиційних сертифікатів. Інвестиційні сертифікати підтверджують права інвестора на певну частину активів фондів – пай. Інвестор може придбати інвестиційні сертифікати за їх номінальною ціною (якщо йдеться про знов створений фонд), або за ринковою ціною на день придбання.

Коли інвестор бажає повернути засоби, розміщені в пайовому інвестиційному фонді, він може продати інвестиційні сертифікати фонду за ринковою ціною на день продажу. Різниця між вартістю придбання і вартістю продажу інвестиційних сертифікатів зумовлює отримання інвестором прибули або збитку.

Засоби, занесені до інвестиційного фонду відкритого типу, можуть бути повернені інвестором в будь-який робочий день. Компанія по управлінню активами зобов’язана при отриманні від інвестора відповідної заявки викупити у нього інвестиційні сертифікати за ринковою ціною, зафіксованою в день отримання заявки.

Корпоративний фонд є юридичною особою, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства, а кожен учасник фонду є його повноправним акціонером. Компанія, яка управляє активами корпоративного фонду, здійснює свою діяльність на підставі відповідного договору.

4.5. Що таке пайові інвестиційні трасти

Пайовий інвестиційний траст — це інвестиційна компанія, яка впродовж усього періоду свого існування володіє портфелем цінних паперів встановленого розміру і структури. З метою створення ПІТ засновник — особа, яка вносить капітал для створення компанії, — купує певний пакет цінних паперів і передає їх довірчій особі. Після цього компанія випускає свої акції, відомі як сертифікати, що погашаються, які поширює серед інвесторів. Ці сертифікати забезпечують їхнім власникам право власності на цінні папери, що перебувають у довірчої особи. Усі доходи, які отримує довірча особа за цінними паперами, а також номінальна вартість, згодом виплачуються власникам сертифікатів. Оскільки активне управління ПІТ відсутнє, щорічні комісійні засновника незначні. Термін існування трасту коливається від 6 місяців (для ПІТ, які оперують інструментами грошового ринку) до 20 років (для трастів, що працюють з облігаціями). ПІТ здебільшого спеціалізуються на певних видах паперів; у США переважають інвестиційні трасти облігацій. Як правило, інвестор, який купує акції ПІТ, не має тримати їх упродовж усього терміну існування трасту. У більшості випадків акції можна продати трасту за ціною, яка дорівнює вартості чистих активів. Оскільки ПІТ не мають боргових зобов’язань, для розрахунку вартості чистих активів на акцію загальну вартість чистих активів ділять на кількість акцій в обігу. Визначивши вартість акції, довірена особа може продати один чи кілька паперів, щоб отримати кошти для викупу. Подеколи вторинний ринок підтримується засновником трасту. Тоді інвестори можуть продати акції засновникові, а потім інші інвестори можуть купити ці акції. Зазвичай ціна продажу на вторинному ринку дорівнює вартості чистих активів паперів у портфелі плюс додаткові комісійні, які дорівнюють комісійним, що стягуються під час створення трасту.