Сучасний стан Linux, дистрибутиви й ліцензування

ОС Linux використає багато інструментів, розроблені як частини Berkeley BSD UNIX, системи X Window розробки MIT, а також проекту GNU некомерційної асоціації Free Software Foundation (FSF).

Мінімальний набір системних бібліотек був розроблений як частина проекту GNU, з поліпшеннями, розробленими співтовариством Linux.

Засоби мережного адміністрування Linux були розроблені на основі версії 4.3 Berkeley Software Distribution (BSD) UNIX. Недавні похідні від BSD (наприклад, UNIX FreeBSD), у свою чергу, запозичили код з Linux.

Система Linux підтримується слабко зв'язаною мережею розроблювачів, взаємодіючих через Internet. Невелике число привселюдно доступних ftp-серверів використається як сховища інформації про де-факто стандарти.

Стандартний попередньо відкомпільований набір пакетів, або дистрибутивів, включає базову систему Linux, утиліти для інсталяції системи й керування системою, а також готові до інсталяції пакети інструментів для UNIX.

Ранні дистрибутиви включали діалекти SLS й Slackware. Red Hat й Debian – популярні дистрибутиви, відповідно, засновані на комерційному й некомерційному вихідному кодах.

Єдиний формат файлу пакета - RPM забезпечує сумісність між різними дистрибутивами Linux.

Що стосується інсталяції Linux, те, по особистому досвіді автора, при часткових інсталяціях Linux у різних конфігураціях (наприклад, workstation) і наступних "доинсталляциях" до повної версії можливі проблеми: інсталятор "плутає" фактичний состав инсталлируемых пакетів (Linux Red Hat, 2003), принаймні, доповнити Linux до повної версії шляхом ітеративних інсталяцій не вдається, і рекомендується відразу ж инсталлировать повну версію, тобто явно змінити умовчання інсталятора.

Ядро Linux поширюється на умовах GNU General Public License (GPL),які встановлені організацією Free Software Foundation.

Програміст, що використає Linux, або створює свої власні системи на базі Linux, не має права перетворювати свій продукт у комерційний (відомчий); програмне забезпечення, розповсюджуване на основі GPL, не може поширюватися тільки у вигляді двійкового коду (тобто в поставку Linux повинен бути включений вихідний код). Це було однієї із принципових цілей проекту.

Linux в основному використається як серверна операційна система, через її високу надійність. Що стосується використання Linux як клієнтської ОС, то частка її використання дуже мала.

Принципи проектування й компоненти системи Linux

Linux - багатокористувацька й багатозадачна ОС із повним набором UNIX-сумісних інструментів.

Її файлова система відповідає традиційній семантиці UNIX. Вона повністю реалізує стандартну мережну модель UNIX.

Основні цілі проектування Linux - швидкість, ефективність і стандартизація.

ОС Linux розроблена як система, сумісна зі стандартами POSIX, принаймні два дистрибутиви Linux були офіційно сертифіковані як сумісні з POSIX. Програмний інтерфейс Linux відповідає семантиці діалекту SVR4 UNIX (розробленого фірмою AT&T), але не діалекту BSD UNIX (розробленого університетом Беркли).

Компоненты системи Linux зображені на рис. 25.2.

Рис. 25.2.  Компоненти системи Linux.

Як більшість реалізацій UNIX, Linux складається із трьох основних груп коду - ядро, системні бібліотеки й системні утиліти; найбільш важлива розходження між ядром і всіма іншими компонентами.

Ядро відповідає за підтримку основних концепцій (абстракцій) ОС.

Код ядра виконується в привілейованому режимі, і йому повністю доступні всі апаратні ресурси комп'ютера.

Всі коди і структури ядра зберігаються й виконуються в єдиному адресному просторі.

Системні бібліотеки визначають стандартний набір функцій, за допомогою якого додатка взаємодіють із ядром, і які реалізують основну частину функціональності ОС, не потребуючого виконання в привілейованому режимі.

Системні утиліти виконують індивідуальні специфічні завдання.