План 16 Тема: Синтаксичні особливості професійного мовлення

1. Будова і характер речень у ділових паперах.

Синтаксичні структури в діловому мовленні

Серед синтаксичних структур складних речень у ділових паперах широко вживаються сполучники і, але, а, зв’язки між простими реченнями в межах складного синтаксичного цілого здійснюються за допомогою сполучників через те що, перш ніж, після того як та ін., а для позначення складних логічних зв’язків використовуються багатослівні сполучники типу відповідно до того, у зв’язку з тим та ін.

Досить рідко вживаються в діловому стилі модальні частки ніби, начебто, неначе, а також питальні конструкції.

Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим.

Синтаксичні особливості ділових документів

Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов’язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому час. Наприклад: рекламне агентство міжнародної телерадіокомпанії «Тоніс» пропонує свої послуги.

Поширеними є пасивні структури типу: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться.

Синтаксис ділової документації визначається і вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства.

Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, у діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.

Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти.

Типова ознака ділового стилю – використання віддієслівних іменників. Вони створюють загальне уявлення про дію.

Наприклад: провести огляд машин до 15 вересня 2008 року; подати звіт до 20 серпня 2008 року.

Віддієслівні іменники забезпечують одноманітність, узагальненість змісту й надають документам певної офіційності. Але не слід зловживати віддієслівними іменниками, бо інколи вони подовжують і ускладнюють фразу. Пор.: Упровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій сприяло зменшенню витрат робочого часу, покращенню економічних показників підприємства. - Упровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій дозволило зменшити витрати робочого часу, і це поліпшило економічні показники підприємства.

Віддієслівні іменники часто входять до складу розщеплених присудків (надати допомогу, брати участь, провести операцію, давати вказівки, встановити порядок). Розщеплені присудки у діловому стилі стають стандартизованими засобами висловлювання. У ролі присудків виступають дієслівно-іменні словосполучення, які називають дію широку, узагальнену (зробити наїзд, вести пошук) порівняно з дієсловом, яке називає дію вужчу, конкретнішу (наїхати, шукати}.

У ділових документах уживають розщеплені присудки, це мотивується тим, що вони конкретніші за дієслівні відповідники. Наприклад: Пропонуємо проводити змагання за містом; Рекомендуємо надавати перевагу одягу з натуральної сировини.

До складу розщепленого присудка може входити іменник-термін або кілька означень.

У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються в конкретній виробничій чи адміністративно-виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов’язок; зобов’язання тощо.