Недоліки використання облігацій внутрішньої державної позики:

• випускаються не лише для покриття дефіциту бюджету, а й для погашення раніше взятих боргових зобов’язань;

• розвиток ринку державних цінних паперів може зумовити небажаний розподіл фінансових ресурсів і мати негативний вплив (витіснення інших інвестицій);

• великі суми позик можуть спричинити зростання номінальних відсоткових ставок і зробити видатки бюджету сприятливішими до змін відсоткових ставок;

• використання цінних паперів послаблює бажання уряду контролювати свої видатки і може збільшити залежність уряду від своїх кредиторів.

Умови, порядок випуску і розміщення інструментів внутрішніх державних позик (ОВДП та ін.).

Первинний та вторинний ринок внутрішніх державних боргових цінних паперів.

Первинний ринок – це фінансовий ринок, на якому нові випуски цінних паперів, таких, як облігації або акції, продаються корпорацією або урядовою установою початковим покупцям, що беруть у позичку кошти.

Вторинний ринок – це фінансовий ринок, на якому цінні папери, що попередньо випущені (і, отже, уже хтось володів ними), перепродуються.

Первинні ринки цінних паперів не є добре відомими громадськості, бо продаж цінних паперів початковим покупцям відбувається за зачиненими дверима.

Нью-йоркська і Американська фондові біржі, на яких раніше випущені акції продаються і купуються, є найвідомішими прикладами вторинних ринків, хоча ринки облігацій, на яких торгують раніше випущеними облігаціями великих корпорацій і уряду США. Іншими прикладами вторинних ринків є валютні обмінні ринки, ф'ючерсні ринки та ринки опціонів. Коли індивід купує цінний папір на вторинному ринку, то особа, що продала цей цінний папір, отримує в обмін за нього гроші. Проте до корпорації, яка випустила цей цінний папір, не надходять нові кошти. Нові кошти надходять тільки тоді, коли її цінні папери вперше продаються на первинному ринку.

Функції вторинного ринку:

• полегшують продаж фінансових інструментів для мобілізації коштів, тобто ринки роблять фінансові інструменти ліквіднішими. Зросла ліквідність цих інструментів робить їх тоді бажанішими і, отже, легше для фірми-емітента продати їх на первинному ринку.

• визначення ціни цінного паперу, який фірма-емітент продає на первинному ринку. Фірми, що купують цінні папери на первинному ринку, сплачують корпорації, що випустила цінні папери, тільки ту ціну, яку вторинний ринок встановить для цього цінного паперу. Що вища ціна на цінні папери на вторинному ринку, то вища буде ціна, яку фірма-емітент отримає за свій цінний папір на первинному ринку і тим більшу суму капіталу можна буде мобілізувати

Вторинні ринки можна організувати так:

• організація бірж, на яких покупці і продавці цінних паперів (або їхні агенти чи брокери) зустрічаються в одному приміщенні для проведення торгів;

• позабіржовий ринок цінних паперів (ОТС - від англійського "over-the-counter" - "за прилавком"), на якому дилери, що мають запаси цінних паперів, готові купувати і продавати цінні папери будь-кому, хто приходить до них і готовий прийняти їхні ціни. Оскільки позабіржові дилери перебувають у комп'ютерному контакті і знають ціни, встановлені іншими, то позабіржові ринки високо конкурентні і не дуже відрізняються від ринку з організованим обміном.

Багато звичайних акцій купуються і продаються на позабіржовому ринку, хоча найбільші корпорації торгують своїми акціями на організованій фондовій біржі.

Інший спосіб проведення відмінності між ринками ґрунтується на строкові боргового зобов'язання, який купується і продається на цьому ринку.

Ринок грошей – це фінансовий ринок, на якому купуються і продаються короткострокові боргові інструменти (строк погашення яких менший, ніж 1 рік).

Ринок капіталів – це такий ринок, на якому купуються та продаються довгострокові (строк погашення яких більше 1 року) боргові зобов'язання та акції. Цінні папери на грошових ринках звичайно купуються і продаються ширше, ніж довгострокові папери, і тому ліквідніші. Крім того, короткострокові цінні папери характеризуються меншими коливаннями цін, ніж довгострокові, що робить їх безпечнішими як інвестиції.

В Україні фінансові ресурси залучаються у розпорядження держави шляхом формування внутрішнього державного боргу за рахунок розміщення внутрішніх державних боргових зобов’язань.

Особливості українського внутрішнього ринку державних цінних паперів:

• законодавче регламентування специфіки випуску, обігу та погашення державних боргових цінних паперів;

• державні боргові цінні папери можуть бути ринковими та неринковими, іменними або на пред’явника;

• обіг документарних і бездокументарних (безбланкових) державних боргових цінних паперів;

• незначні обсяги емісії державних внутрішніх боргових цінних паперів;

• обмеженість інструментів державних позик;

• низький рівень ліквідності державних боргових паперів;

• обмеженість вторинного ринку боргових паперів.