2.1. Етапи проведення рятувальних і інших невідкладних робіт і їх зміст

Зміст робіт і заходів 1-го етапу.

Екстремальний захист населення: оповіщення; забезпечення засобами індивідуального захисту і засобами медичного захисту; виконання типових режимів поведінки населення і роботи об’єктів народного господарства (ОНГ).Не допущення розвитку і зменшення впливу факторів надзвичайних ситуацій: гасіння пожеж; безаварійна зупинка підприємства; ліквідація аварій на мережах комунального господарства. Підготовка до розгортання РіІНР: приведення в готовність органів управління; проведення розвідки і оцінка ситуації; розгортання пунктів управління (штабів ЦО, надзвичайних комісій, ОНГ) основних і запасних; вивід в район надзвичайних ситуацій і розгортання матеріально-технічних рухомих формувань і служб забезпечення.

Зміст робіт і заходів 2-го етапу.

Введення в осередок ураження формувань. Проведення РіІНР. Проведення заходів початих в 1-му етапі, по захисту населення. Проведення РіІНР на ОНГ планується штабом ЦО об’єкту завчасно (в мирний час) і уточнюється після нанесення противником ядерного удару. Після виходу сил ЦО об’єктів в зону за містом начальник ЦО району (міста) уточнює групування сил і порядок виходу формувань до осередку ураження. Вони направляються, як правило, на свої об’єкти. Після нанесення противником ядерного удару начальник ЦО об’єкта висилає групу розвідки в осередок ураження (на об’єкт), дає вказівки на приведення формувань першої зміни в повну готовність, приймає рішення на проведення рятувальних робіт і дає усні накази командирам формувань. В наказі вказує: короткі дані про обстановку (рівень радіації, ступінь руйнацій будівель, виникнення пожеж і т.п.); місця рятувальних робіт і порядок виходу до них (маршрути виходу і т.п.); початок і тривалість робочих змін, заходи захисту особового складу, допустимі дози опромінювання і порядок контролю радіоактивного опромінювання; місця розвертання пунктів спеціальної обробки (ПСО) і шляхи евакуації уражених; місця розміщення пунктів управління (ПУ), порядок зв’язку і надання зведень. Після постановки завдання начальник ЦО персонально дає вказівки на взаємодії, потім виводить підлеглі сили на свій об’єкт, розгортає рятувальні роботи і керує ними. Група розвідки (ланка) перевіряє стан доріг показує шлях в обхід зруйнованих ділянок, а також наявність і рівень радіації від 0,5Р/год і вище, обмежує спеціальними знаками із комплекту КЗО – 1 (КЗО - 2). Про результати розвідки доповідає начальнику ЦО об’єкта. Рух формувань до осередку ураження виконується в складі 1-го ешелону. Середня швидкість руху автомобільних колон 30-40 км/год, в нічний час 25 – 30 км/год. Швидкість руху пішки 4 – 5 км/год. Дистанція між машинами в колоні визначається в залежності від швидкості руху в колоні машин і умов місцевості і може бути 25-30 метрів. Командир формування, зазвичай, рухається в головній колоні. Для підтримання дистанцій на кожній машині повинен бути старший, а для спостереження за сигналами – спостерігач. При досягненні дільниці ураження за вказівкою командира формування або за встановленими сигналами особливий склад вдягає засоби індивідуального захисту. В міру подолання перешкод на шляху до об’єкту роботи підходять основні сили і засоби формувань і розгортають рятувальні роботи в повному обсязі. За умов повних завалів висотою більше одного метру шлях прокладають по завалу. Ширина проїзду з одностороннім рухом – 4 метри, і 7–8 метрів з двостороннім рухом. При проведенні рятувальних робіт застосовуються різні способи відкриття захисних сховищ в залежності від типу і конструкцій укриття і характеру завалів над ним. Основним із них є: розчистка під’їзних шляхів для під’їзду техніки; розчистка оголовку аварійного виходу від уламків; розбирання завалу біля зовнішньої стіни будівлі над лазом аварійного виходу; розбирання завалу над основним виходом, щоб потім відкрити захисні двері або вирізати в них дірку; пробивання отвору в стіні сховища від сусіднього приміщення яке прилягає до нього; розбирання завалу над перекриттям сховища, щоб потім пробити в ньому отвір для рятування людей. Перед відкриттям сховищ з людьми організується зв’язок для вияснення обставин і при необхідності подається повітря в сховище, а потім приступають до аварійно-рятувальних робіт. За допомогою малих засобів механізації. Штаб ЦО об’єкту і командири формувань повинні ретельно до початку рятувальних робіт оцінити радіаційну, хімічну і бактеріологічну обстановку. За високих рівнів радіації людям необхідно до самої евакуації бути в сховищі, а потім швидко покинути укриття і виїхати в наданому транспорті в приготований район.

Змістом 3-го етапу є забезпечення життєдіяльності потерпілого населення, а саме:

організація медичного обслуговування;

забезпечення населення продовольчими товарами, гарячою їжею, верхнім одягом;

групування хворих і відправлення в лікувальні заклади залежно від захворювання (травми);

організація евакуації здорового населення в місця розселення;

проведення спеціальної обробки техніки і повної санітарної обробки особового складу формувань і населення.

Санітарна обробка людей поділяється на часткову і повну. Часткова проводиться самостійно кожною людиною при її виході із осередку ураження і зводиться до знешкодження радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів, які знаходяться на відкритих ділянках шкіри, одязі, взутті, засобах індивідуального захисту. Повна санітарна обробка полягає в обмиванні всього тіла милом і мочалкою, яка проводиться після часткової обробки коли рівень радіоактивного зараження на тілі людини залишився більшим за 15 мР/год. А також для всього населення, що виявилося враженим отруйними речовинами і бактеріальними засобами. Повна санітарна обробка проводиться на санітарних обмивних пунктах, для цього використовують лазні, санітарні пропускники або пункти спеціальної обробки.