2.5 Грунти
Оскільки Теребовлянщина знаходиться в зоні лісостепу, то найпоширенішими є лісові опідзолені ґрунти. Серед них переважають:
сірі лісові ґрунти, поширені на вододільних плато на півдні Теребовлянського району. Для них характерне інтенсивне і глибоке опідзолення, що зумовило чітку диференціацію їхнього профілю на горизонти колоїдного елювію та ілювію. Елювіальний горизонт сильно вилугований, пухкий, безструктурний, натомість ілювіальний, навпаки, збагачений колоїдами, важкий за механічним складом, щільний, водонепроникний. Перегною в гумусовому горизонті мало — 2,1…2,3 %, вміст поживних речовин невисокий — за п'ятибальною системою оцінки — оцінюється на два бали. Тому для підвищення родючості цих ґрунтів потрібно проводити ряд агротехнічних заходів: внесення органічних добрив, мінеральних добрив та вапнування;
чорноземи опідзолені — найпоширеніші ґрунти в районі. Найбільші їхні площі зосереджені в західній частині району, менше — у східній. Профіль цих ґрунтів відзначається глибокою гумусованістю (80…90 см). Гумусовий горизонт нетривкої порохувато-зернистої структури сягає 45…55 см, у верхньому горизонті міститься 3,6…3,9 % перегною, вміст якого з глибиною поступово зменшується.
Містяться значні запаси поживних речовин: за п'ятибальною системою забезпеченість азотом і фосфором становить чотири бали, калієм — три бали. Чорноземи опідзолені є найбільш родючими ґрунтами в Теребовлянському районі і придатні для вирощування основних зернових і технічних культур, районованих для лісостепової зони.
В центральній та східній частинах району поширені чорноземи глибокі малогумусні. Гумусовий горизонт сягає 45…60 см, має темно-сіре забарвлення, розпушену грудкувато-порохнисту структуру в орному шарі. Гумусу в орному шарі міститься від 3.9 до 4,5 %. Поживними речовинами ці ґрунти забезпечені такою ж мірою, як і чорноземи опідзолені. Для підвищення родючості та поліпшення фізичних властивостей потрібно вносити органічні, а також фосфорні та азотні добрива.
Лучно-чорноземні та чорноземно-лучні ґрунти поширені переважно на вододілі рік Стрипи та Серету, найбільше в межах степу «Панталиха», приурочені до понижень в рельєфі. Лучно-чорноземні ґрунти переважно середньо-суглинисті, багаті перегноєм, мають темне забарвлення, а вміст поживних речовин сягає чотирьох-п'яти балів. За природною родючістю та продуктивністю — це найкращі ґрунти.
Чорноземно-лучні ґрунти відзначаються дещо гіршим водно-повітряним режимом, ніж лучно-чорноземні. У гумусовому горизонті містять 4,5…5,0 % перегною, поживними речовинами забезпечені добре. Переважно розорані та використовуються як рілля.
Лучні та лучно-болотні ґрунти, як і попередні, приурочені до плоскої поверхні межиріччя Стрипи та Серету, а також до долини р. Гнізни. Сформувалися переважно на сучасних алювіальних відкладах (суглинках) в умовах надмірного зволоження під лучною та болотною рослинністю. Генетичний профіль з інтенсивним олгеєнням у всіх горизонтах та материнській породі. Багаті поживними речовинами та високою потенційною родючістю (до 3…6 % перегною у гумусовому горизонті). Використовуються переважно як природні кормові угіддя, сіножаті.
На заході району, у верхній течії Стрипи, а також на лійкоподібних западинах степу «Панталиха» поширені болотні ґрунти, що сформувалися на сучасному суглинистому алювію на низькому рівні заплави р. Стрипа. Верхній шар утворений торфом або дерниною, під яким залягає дуже оглеєний безструктурний гумусовий горизонт. Містять ці ґрунти багато органічних речовин та поживних елементів, мають потенційно високу родючість. Після осушення їх можна використовувати для посівів багаторічних трав, під кормові та овочеві культури.