2.2 Рельєф

Теребовлянський район займає західну частину Подільської височини, яку часто називають плато, оскільки вона вирізняється рівниністю поверхні та значними абсолютними висотами. Середня висота району 326 м , найбільш піднятою ділянкою є південно-західна частина, де виділяються такі висоти: г. Могила — 380 м, Макова Гора — 363 м, а також лісистий клин між Серетом і Гнізною, так звана Теребовлянська бучина - 379,7 м. Поверхня Теребовлянського району має суцільний нахил з півночі на південь і цьому нахилу підпорядковуються всі річки району.

На тлі рівниної поверхні Теребовлянського району чітко виділяється декілька характерних орографічних елементів: Тернопільське плато та Товтровий кряж. Тернопільське плато – найбільш рівнина частина району. Тут поверхня дуже мало розчленована, особливо на межиріччях Стрипи та Серету, Серету та Гнізни, де коливання відносних висот не перевищує 15 – 20 м. Навіть долини Серету та Стрипи врізані лише на 40 – 60 м. Долини річок та їхніх приток мають досить широкі заболочені заплави, зручні для будівництва ставків і більших водойм. Товтровий кряж або Медобори – перетинає район з півночі на схід. Абсолютні висоти – 380 – 400 м, відносні 50 – 60 м, ширина гряди 3- 5 км.

Рельєф Теребовлянського району формувався під впливом взаємодії двох протилежно спрямованих сил: внутрішніх і зовнішніх. Ендогені сили, викликані внутрішніми процесами Землі, створили основні нерівності поверхні, так звані морфоструктури, а екзогенні, зумовлені дією поверхневих вод, вітру, рослиних і твариних організмів та інших факторів, діючи на ці морфоструктури, урізноманітнювали їх поверхню, утворюючи форми, які називають морфоскульптури.

Територія Теребовлянського району розташована у межах Подільської морфоструктури, яка є геоморфологічною одиницею другого порядку. Загалом Подільська морфоструктура відповідає моноклінальному схилу Українського кристалічного щита,зануреному під потужну товщу верхньопротерозойських, палеозойських та мезокайнозойських осадових порід. У сучасному рельєфі це високо підняте, сильно розчленоване черствувате плато. Характерною особливістю Подільської морфоструктури є те, що в її межах моноклінальний схил плити не знаходить прямого відображення в сучасному рельєфі. Внаслідок найновіших піднять тут утворився інверсійний по відношенню до давньої структури рельєф. Неоднаковий розмах неотектонічних рухів на різних ділянках території області зумовив утворення ряду морфоструктур третього та більш високого порядків. Через територію району проходять Західно-Подільське плато і Товтрова гряда.

Формування морфоскульптур тісно пов’язане з розвитком морфоструктур. Воно почалося після від ступання сурмацького моря та встановлення континентального режиму і триває досі. Поступово звільняючись від моря, морфоструктури потрапляли під вплив екзогенних процесів, піддавалися їх обробці в наслідок чого виник складний комплекс морфоструктур. Головну роль у формуванні сучасного рельєфу області відіграли поверхневі текучі води, геологічна діяльність яких відбувалася на тлі неоднакового розмаху неотектонічних рухів на різних ділянках її території. Вони створили найголовніші його форми – річкові долини, балке, яри. Важливу роль у цьому процесі належить також підземним водам, вітру та іншим екзогенним чинникам, що у комплексі зумовили формування складної геоморфологічної структури земної поверхні.

Із сучасних фізикогеографічних явищ у межах області найбільш розвинуті явища, пов’язані із діяльністю поверхневих вод. Характерними формами рель’єфу, що створені їхньою діяльністю, є вимоїни, яри та балки. Балки, як найбільш давні з названих форм ерозійного рельєфу, широко розвинені на всій території області. На межиріччях центральної і південної частин району подекуди трапляються пологі не глибокі улоговини, які з’єднують верхівя сусідніх долино-балкових систем. Ці улоговини переважно витягнутіз північного заходу на південний схід. Яри поширені дуже не рівномірно. Густота яркової мережі коливається в межах від нуля до 1,4 км/км(2). Найчастіше трапляються яри двох основних типів : первинні берегові, розвинені на схилах річкових долин і балок, які раніше не піддавалися лінійному розмиву, та вторинній донні, розвинені у днищах балок. Напрямки простягання більшості ярів і балок чітко збігаються з головними системами тектонічних тріщин у гірських породах. Не рідко можна спостерігати, як русло яру почергово змінює свій напрям, пристосовуючись до тріщин простягання.

Загалом рельєф області є рівннино-пластовим, що зумовлене майже горизонтально залягающими відкладами селуру, девону і неогену, які зверху покриті невеликим шаром четвертинних (плейстоценових) суглинків і лесів.

2.3 Клімат

Територія Теребовлянського району має помірно континентальний клімат із не спекотним літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов'язана висота сонця над горизонтом і величина сонячної радіації, що надходить на поверхню району. На територію району надходять повітряні маси з Атлантичного океану. Взимку вони приносять потепління, відлигу, велику хмарність, опади у вигляді дощу або мокрого снігу. Влітку — прохолодну, хмарну і дощову погоду.

Навесні і на початку осені на територію району проникає континентальне арктичне повітря, яке приносить різке похолодання. Узимку сюди вриваються повітряні маси зі сходу Євразії, які приносять холодну погоду.

Середньорічна температура тут становить +7ºС. Середня температура січня сягає −5,5ºС, а липня — +16ºС. Близько 25 % літнього сезону має середньодобову температуру вище +25ºС. Район розташований в зоні значного зволоження. Середня кількість опадів становить 620 мм. Особливо дощовими є три літніх місяці. У літній період часто бувають зливи, нерідко — грози, а іноді — град. Взимку опадів у 2,5-3 рази, а восени і навесні в 1,5-2 рази менше, ніж влітку.

Упродовж року на території району переважають західні повітряні маси. Швидкість вітру коливається від 4,5 до 6,0 м/с. Сильні вітри дмуть рідко, найчастіше — узимку і навесні. Зима триває близько 112 днів. Сильні морози бувають рідко. Досить характерні для сезону відлиги, тому сніговий покрив нестійкий. Теребовлянський район входить до складу Центрального агрокліматичного району області, який називають «холодним Поділлям». Але попри те, що тут найкоротше і найхолодніше літо, найбільше днів із сніговим покривом, порівняно з Північним та Південним агрокліматичними районами, тут є всі умови для життя і господарської діяльності людини. Також достатньо світла, тепла і вологи, тобто всіх життєво необхідних чинників, для росту сільськогосподарських рослин.

На території Теребовлянського району спостерігаються небезпечні погодні явища. У червні-липні над районом інколи випадають сильні дощі, які називають зливами. Часто дощі поєднуються із сильним вітром, блискавкою, градом. 4 липня 2000 р. над територією Теребовлянщини пронісся ураган неймовірної сили, який супроводжувався градом. Він завдав шкоди будинкам, виламав дерева, знищив посіви. Наслідки урагану вражаючі. Постраждало 20 сіл району, селище Микулинці та м. Теребовля. Витрати на відновлення будівель, пошкоджень внаслідок стихії, склали майже 350 тис. грн.

У Теребовлянському районі нерідко бувають суховії, які призводять до посухи. Іноді взимку спостерігаються значні снігопади. Нерідко ці несприятливі природні явища завдають шкоди сільському господарству.