Розділ 2. Природні умови.

2.1 Геологічна будова

Територія району розташована в межах Волино-Подільської плити, яка є частиною давньої Східно-Європейської платформи. Вік цієї платформи становить понад 500 млн. років. Вона належить до найдавніших ділянок суші. Давні докембрійські породи поховані під осадовими породами протерозою, палеозою, мезозою та кайнозою, товщина яких 1500-3000 м.

Докембрій «Волинська серія», за даними глибоких свердловин, пробурених біля м. Бучач і с. Хмелівка Теребовлянського району представлений темно-сірими базальтами, туфами. Абсолютний вік цих базальтів становить 538 млн. років.

Кембрійські відклади виявлені лише у свердловинах. Природних виходів кембрію на поверхню в межах району немає. Всю товщу відкритих кембрійських відкладів відносять до нижнього відділу системи і поділяють на балтійську і бережківську серії. Відклади балтійської серії складені переважно аргілітами з підпорядкованою кількістю проверстків алевролітів і дрібнозернистих пісковиків. Склад бережківської серії – переважно дрібно- та крупнозернисті алевроліти, рідше – дрібнозернисті пісковики.

Силурійські відклади – найдавніші з геологічних утворень, які виходять на поверхню в межах області. Породи силуру відслонені в долинах Серету, Гнізни. Вони представлені пісковиками, сланцями, прошарками вапняку. Силурійські відклади разом з породами інших систем палеозою та верхнього докембрію залягають тут у формі обширної монокліналі, полого нахиленої на захід-південний захід. У силурійській системі виділяють два відділи: нижній та верхній. Нижній представлений відкладами венлокського та ландоверського ярусів. Верхній – складається з лудлівського та скальського ярусів. Нижньосилурійські відклади утворені в основному карбонатними породами. Серед них переважають темно-сірі та чорні глинисті вапняки й арголіти з багатою фауною. У верхньому силурі море наступало на сушу і захопило майже всю Волино-Подільську плиту, яка перетворилася на рівнину. Верхній силур представлений потужною товщею плитчастих і грудкуватих вапняків. Потужність силурійських відкладів зростає зі сходу на захід. Літологічний склад порід, широкий розвиток колоніальних коралів і сифоникових водоростей, які є жителями тропіків і субтропіків, свідчать про теплий клімат на території району наприкінці силурійського періоду.

Девонські відклади залягають поверх силурійських у вигляді поступового переходу. До них належать аргіліти, пісковики, алевроліти, вапняки. Їхнє залягання загалом збігається з нахилом усього палеозойського комплексу порід на захід-південий захід. Ці відклади дають змогу стверджувати, що в ранньому девоні територія району, як і всієї Тернопільської області, була приморською рівниною. Девонські відклади в межах району поширені в долині річки Серет. Це так званий «Теребовлянський пісковик».

Мезозой на території Західного Поділля представлений юрською і крейдовими системами. Оскільки в юрський період територія району була суходолом, то відклади юри тут мало поширені. Відклади крейдової системи залягають на розмитій поверхні більш давніх порід різного віку. У межах області вони досить поширені, представлені утвореннями верхньої крейди. У складі верхньої крейди тут виділяють сеноманський, туронський, коньякський і сантонський яруси. Найбільш поширені з них відклади сеноманського ярусу(вапняки, пісковики і мергелі). Туронські відклади характеризуються більш одноманітним складом іпредставлені звичайною писальною крейдою і крейдоподібними вапняками. Починаючи із сантонського віку, море поступово звільняє територію Західного Поділля, відступаючи на захід і північний захід. Тому відклади сантону представлені мергелями, мергелястими пісками і глинистою крейдою. Потужність відкладів крейдової системи поступово зростає до північного заходу.

У кінці мезозою — на початку кайнозою територія Волино-Подільської плити зазнає коливних рухів. Відклади палеогену поширені мало. У палеогені відбувається опускання земної кори на даній території і вона знову захоплюється морем. У той час утворюються піски, мергелі, пісковики, які заповнюють знижені ділянки поверхні. Територія Волино-Подільської плити почала підніматися в неогеновому періоді кайнозойської ери. Неогенові відклади представлені середнім і верхнім міоценом. Вони залягають на розмитій поверхні більш давніх порід і покриваються четвертиними осадками. Протягом неогенового і четвертинного періодів кайнозойської ери поверхня району, як і області, формувалася під впливом вивітрювання, а також текучих вод. Вивітрювання корінних порід (крейди, мергелів) призвело до утворення лесів. На лесових відкладах утворилися чорноземні ґрунти. Відклади неогену поширені у вигляді вапняків та пісковиків.