§ 3.5. Незалежність аудиторів

Визначення професійної аудиторської діяльності пов’язана напряму з поняттям незалежності. У цьому контексті термін «незалежність» — розуміється лише як професійна незалежність.

Незалежність можлива лише в умовах свободи від впливу (контролю) з будь-якого боку. Тобто, коли мова йдеться про професійну аудиторську діяльність, то контроль за нею не може бути ані з боку користувачів (можливих замовників на аудит), ані з боку відповідальної сторони. Разом з тим реально існує лише певний рівень незалежності, тобто аудитори не можуть бути абсолютно незалежними.

Кодекс етики професійних бухгалтерів визначає, що незалежність вимагає:

1. незалежності думки, тобто такої спрямованості думок, яка дає можливість надати висновок без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійне судження, та дозволяє діяти чесно з об’єктивністю та професійним скептицизмом;

2. незалежності поведінки, тобто уникнення фактів та обставин настільки значущих, що розсудлива та поінформована третя сторона, знаючи всю відповідну інформацію, в тому числі вжиті застережні заходи, обґрунтовано дійшла би висновку, що чесність, об’єктивність чи професійний скептицизм фірми або члена групи з виконання завдання знаходяться під загрозою.

Втрата незалежності думки може відбутися, наприклад, в таких ситуаціях, коли:

1. аудитор підпорядковує власне судження судженню керівництва підприємства, звітність якого перевіряється;

2. висновки або текст звіту аудитора носять звинувачувальний характер, в їх тексті робиться персоніфікація помилок, визначається майнова або кримінальна відповідальність працівників замовника;

3. судження аудитора формується з посиланням на підручники, професійні авторитети, публічні виступи посадових осіб;

4. в тексті висновку простежується особиста неприязнь до конкретних працівників замовника.

Незалежність поведінки передбачає відповідні форми взаємовідносин аудитора з:

1. керівництвом замовника,

2. персоналом замовника,

3. користувачами аудиторського висновку чи аудиторського звіту,

4. державними регуляторними чи фіскальними органами.

Може існувати багато різних обставин, які створюють загрози для незалежності аудитора. Тому важливо кожному практикуючому аудитору та аудиторській фірмі здійснювати контроль за дотриманням незалежності у стосунках із замовниками.

Історія розвитку аудиторської діяльності дає підстави виділити три аспекти незалежності: правові, етичні та економічні (див. табл. 3.5.1.).

Таблиця 3.5.1.

Аспекти незалежності аудиторської професії

Професійна незалежність аудиторів
Правова	Етична	Економічна
Саморегулювання професії Контрактна (договірна) основа взаємовідносин Частка засновників не аудиторів у статутному фонді аудиторської фірми не може перевищувати 30% Розподіл відповідальності за думку про звітність та за фінансову звітність Відповідальність за роботу інших аудиторів, асистентів, експертів Неможливість призначення аудитора органом управління вниз за підлеглістю	Чесність, об’єктивність, професійна компетентність, належна ретельність Добросовісне виконання професійних обов’язків, збереження репутації фірми Дотримання вимог технічних стандартів Конфіденційність інформації щодо клієнта Обмеження тривалості співпраці з одним клієнтом Вимоги до змісту реклами Вимоги до назви фірми	Обмеження видів діяльності (аудит — виключний вид діяльності) Обмеження суми винагороди від одного клієнта (25-30% в загальному обсязі) Відсутність фінансового інтересу у справах клієнта Заборона отримання товарів і послуг від клієнта

Основною умовою незалежності є саморегулювання аудиторської професії. Воно полягає у делегуванні державою прав професійним організаціям самостійно встановлювати правила поведінки, методологію, методику і техніку, вимоги до професійної компетентності, контролювати їх дотримання.

Саморегулювання аудиторської професії також включає і такі аспекти:

1. аудитор самостійно приймає рішення методів та прийомів проведення аудиторської перевірки залежно від конкретних обставин та його професійного досвіду,

2. аудитор самостійно визначає рівень суттєвості щодо інформації у фінансових звітах замовника та оцінює ризик суттєвих викривлень у ній,

3. аудитор самостійно приймає рішення щодо виконавців робіт та необхідності залучення експертів,

4. аудитор приймає самостійне рішення щодо використання технічних стандартів та етичних принципів,

5. аудитор не змінює суті висновку під впливом (тиском) третіх осіб.

Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено, що аудит проводиться на підставі договору між аудиторською фірмою (аудитором) і замовником. Незалежність на цьому етапі виявляється у самостійному виборі замовника. Проте міжнародні стандарти обов’язково вказують на необхідність оцінки усіх аспектів незалежності під час укладання такого договору. У протилежному випадку аудиторська фірма буде нести відповідальність за порушення вимог до незалежності і результати аудиту можуть бути визнані недійсними. Це також означає, що повинні бути відсутніми будь-які майнові чи фінансові інтереси в об’єкті перевірки як з боку аудитора, так і з боку пов’язаних з ним осіб (родичів, близьких людей).

Вважається, що коли аудитори отримують від замовника будь-які вигоди (купують активи чи послуги навіть за звичайною ціною) під час проведення перевірки, то такі обставини можуть складати загрозу незалежності: необізнані працівники підприємства можуть оцінювати поведінку аудитора як заангажовану і ставитися до нього з недовірою.

Розподіл відповідальності за думку про звітність та за фінансову звітність між аудитором і замовником ґрунтується на Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також статті 9 Закону України «Про аудиторську діяльність».