Розділ 2 операційний менеджмент (управління операційної діяльністю підприємства)

Тема 3. Управління витратами підприємства

3.1 Класифікація витрат підприємства

Для здійснення своєї виробничої діяльності підприємство використовує різні виробничі чинники: виробничі приміщення, засоби виробництва (основні і оборотні фонди), робочу силу для здійснення виробничої діяльності, послуги інших підприємств і організацій (консультації та ін.).

Проте наявність виробничих чинників не завжди гарантує раціональний результат. Головним завданням підприємства є вибір і управління комбінацією цих чинників.

У основі будь-якого економічного рішення лежить відповідь на питання: як співвідноситься те, що ми витрачаємо (наші витрати), і те, що в результаті здійснення проекту можемо отримати понад витрати (наш прибуток). Тому основне завдання управління витратами - це пошук шляхів найбільш ефективного використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькуляції,

обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності.

Важливою передумовою планування, обліку, калькуляції і ухвалення раціональних управлінських рішень являється розуміння природи витрат і уміння їх правильно класифікувати.

Залежно від цілей для яких використовують інформацію про витрати їх можна класифікувати по напрямах, відображених на рис. 3.1.

Рис. 3.1 – Класифікація витрат

Прямі витрати - це ті витрати, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва і реалізації продукту або послуги підприємства. Цей вид витрат можна легко віднести до певного виду продукту. До прямих витрат відносять: сировина і матеріали; комплектуючі; основну заробітну плату працівників та ін.

Непрямі (непрямі) витрати, пов'язані з роботою підприємства і його підрозділів в цілому або з виробництвом декількох видів продукції, їх не можна безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції. До непрямих витрат відносять: опалювання і освітлення; оплату праці менеджерів; амортизацію та ін.

Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництво продукції або з придбанням товару для реалізації (прямі матеріали; пряма заробітна плата; покупна вартість товарів для реалізації). Цей вид витрат відносять до виробничої собівартості продукції.

Витрати періоду - це витрати, які прямо не пов'язані з виготовленням товару, а належать тому періоду, в якому вони зроблені (адміністративні; збутові; маркетингові).

Залежно від мети розрахунку собівартості класифікують витрати по економічних елементах витрат на виробництво і по калькуляційних статтях витрат.

Групування витрат по економічних елементах потрібне для аналізу фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Воно показує що витрачене і скільки, не вказуючи конкретно на які потреби, тобто встановлює загальну суму витрат на підприємстві, але не конкретизує напрям витрат безпосередньо на виробництво конкретного виду продукції.

Виділяють наступні елементи витрат : матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування ін. витрати.

Для визначення собівартості одиниці певного виду продукції використовують класифікацію за калькуляційними статтями витрат. Такий вид класифікації відображує цільові напрями використання ресурсів і конкретні витрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці певного виду продукції.

Виділяють наступні статті витрат : сировина і матеріали; напівфабрикати і послуги; паливо і енергія на технологічні цілі; відходи, які повертаються у виробництво; основна заробітна плата виробничих робітників; додаткова заробітна плата; відрахування на соціальне страхування; спеціальні відрахування; витрати на експлуатацію устаткування; загальновиробничі витрати; загальногосподарські та ін.

Крім того, витрати можна класифікувати на ті, які включаються в собівартість продукції і ті, які не включаються. Згідно із законом "Про оподаткування прибутку підприємств" :

У собівартості враховуються:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- соціальні відрахування;

- амортизація та ін.

Не враховуються в собівартості:

- плата за землю;

- податок на власників транспортних засобів;

- оплата інших видів податків;

- штрафи і пеня;

- збитки від бартерних операцій;

- соціальні витрати та ін.

Класифікація витрат для ухвалення управлінських рішень передбачає таке їх трактування: розподіл витрат на постійні і змінні здійснюється за ознакою залежності від зміни обсягів виробництва або продажів.

Постійні - це витрати, сума яких не міняється при зміні обсягів виробництва. Постійні витрати підприємство має навіть тоді, коли тимчасово не випускає продукцію (амортизація; орендна плата; опалювання і освітлення; адміністративні витрати).

Змінні - це витрати загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва (сировина і матеріали; комплектуючі; заробітна плата виробничих робітників; паливо і енергія на технологічні потреби та ін.)

Графічно постійні і змінні витрати відображені на рис. 3.2.

Объем

Рис. 3.2 – Залежність постійних та змінних витрат від обсягу виробництва

Таблиця 3.1 - Приклад розподілу змінних та постійних витрат

Об'єм виробництва, шт	Загальні постійні витрати, грн.	Загальні змінні витрати, грн.	Постійні витрати на одиницю продукції, грн	Змінні витрати на одиницю продукції, грн.
0	1000	0	Сума збитків 1000	0
1	1000	10	1000	10
2	1000	20	500	10
3	1000	30	333	10
4	1000	40	250	10
5	1000	50	200	10

Сума постійні і змінних витрат складає валові витрати підприємства (рис. 3.3).

Рис. 3.3 -

Крім того валові витрати на виготовлення продукції можна розділити на операційні і додатково адміністративні (рис. 3.4).

Рис. 3.4 - Класифікація валових витрат

	Прямі	Непрямі
Змінні	- Сировина, матеріали, комплектуючі - Енергія на технологічні потреби - Комісійні торговельних агентів - Транспортні витрати - Витрати на рекламу кожного виду продукції	Енергія для устаткування додаткового виробництва
Постійні	- Амортизація устаткування для виробництва продукції - Заробітна плата основного виробничого персоналу (постійна частина)	- Заробітна плата адміністративно- управлінського персоналу - Енергія на освітлення і опалювання - Амортизація додаткового устаткування - Витрати на рекламу підприємства в цілому

Рис. 3.5 - Співвідношення прямих - непрямих і постійних - змінних витрат

До того ж у підприємства можуть виникати витрати, які важко віднести повністю до постійних або змінних. Такі витрати називають змішаними і їх ділять на постійні і змінні, використовуючи спеціальні методи.

Приклад 1. Підприємство виготовляє і самостійно доставляє продукцію споживачам. Витрати на доставку є змішаними і характеризуються наступними даними (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 - Розподіл змішаних витрат

Період	Кількість перевезеної продукції, шт.	Витрати на доставку, грн.
1 квартал	40000	60000
2 квартал	60000	89000
3 квартал	100000	140000
4 квартал	40000	60000
"Максимум"	100000	140000
"Мінімум"	40000	60000
Різниця	60000	80000

Розподіл змішаних витрат на постійні і змінні по методу "максимум-мінімум". Для цього визначимо максимум і мінімум кількості перевезеної продукції і витрат на її доставку і визначимо різницю показників. Далі знайдемо коефіцієнт змінних витрат, а також частину постійних витрат в їх загальній сумі.

Коефіцієнт змінних витрат = 80000: 60000 = 1,33 грн.

Частина постійних витрат = максимальні витрати - змінні витрати =

= 140000 - (100000*1,33) = 7000 грн.

Нерелевантні витрати - це витрати підприємства незалежно від ухвалення управлінського рішення.

Релевантні - витрати, які залежать від ухвалення управлінського рішення.

Приклад 2. Керівництво підприємства стоїть перед вибором: виготовити деталь на підприємстві або купити? Собівартість виготовлення товару складає:

змінні витрати - 120 грн.

постійні витрати - 20 грн.

разом - 140 грн.

Деталь можна купити за 125 грн. Яке рішення необхідно вибрати?

Ціна постачальника - релевантні витрати.

Постійні витрати - нерелевантні витрати.

Збільшуючи кількість випущеної продукції до певного рівня, середні витрати на виготовлення одиниці продукції зменшуються, а після досягнення точки мінімуму починають збільшуватися.

Таблиця 3.3 - Визначення граничних витрат

Кількість виготовленої продукції	Валові витрати	Витрати на одиницю продукції
		Середні витрати	Граничні витрати
1	1000	1000
2	1800	900	1800 – 1000 = 800
3	2500	833	2500 – 1800 = 700
4	3268	817	3268 - 2500 = 768
5	4100	820	4100 – 3268 = 832

Маржинальні (граничні) - це витрати на виготовлення кожної наступної додаткової одиниці продукції.

Диференціальні - це витрати, які складають різницю між альтернативними рішеннями.

Альтернативні витрати - це упущена вигода, коли вибір або ухвалення одного рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернативного) рішення.

Контрольовані і неконтрольовані витрати розрізняють для планування роботи структурних підрозділів підприємства.

Контрольовані - це витрати, які менеджери підприємства можуть проконтролювати або істотно впливати на них.

Неконтрольовані - це витрати, на які менеджери підприємства не можуть впливати і не можуть їх контролювати.