10.5 Управління грошовими активами
Управління грошовими активами або залишком грошових коштів, що постійно знаходиться у розпорядженні підприємства, складає невід'ємну частину функцій загального управління оборотними активами. Розмір залишку грошових активів, яким оперує підприємство в процесі господарської діяльності, визначає рівень його абсолютної платоспроможності (готовність підприємства негайно розрахуватися по усіх своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях), впливає на тривалість операційного циклу (а отже і на розмір фінансових коштів, що інвестуються в оборотні активи), а також характеризує до певної міри його інвестиційні можливості (інвестиційний потенціал здійснення підприємством короткострокових фінансових вкладень).
Операційний (чи трансакційний) залишок грошових активів формується з метою забезпечення поточних платежів, пов'язаних з виробничо-комерційною (операційній) діяльністю підприємства, : по закупівлі сировини, матеріалів і напівфабрикатів; оплаті праці; сплаті податків; оплаті послуг сторонніх організацій і тому подібне. Цей вид залишку грошових коштів є основним у складі сукупних грошових активів підприємства.
Страховий (чи резервний) залишок грошових активів формується для страхування ризику несвоєчасного вступу грошових коштів від операційної діяльності у зв'язку з погіршенням кон'юнктури на ринку готової продукції, уповільненням платіжного обігу і з інших причин. На розмір цього виду залишку грошових активів значною мірою впливає доступність отримання підприємством короткострокових фінансових кредитів.
Інвестиційний (чи спекулятивний) залишок грошових активів формується з метою здійснення ефективних короткострокових фінансових вкладень при сприятливій кон'юнктурі в окремих сегментах ринку.
Компенсаційний залишок грошових активів формується в основному на вимогу банку, що здійснює розрахункове обслуговування підприємства і що робить йому інші види фінансових послуг. Він є незнижуваною сумою грошових активів, яку підприємство відповідно до умов угоди про банківське обслуговування повинне постійно зберігати на своєму розрахунковому рахунку.
Основною метою фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства. У цьому отримує свою реалізацію функція грошових активів як засоби платежу, що забезпечує реалізацію цілей формування їх операційного, страхового і компенсаційного залишків. Пріоритетність цієї мети визначається тим, що ні великий розмір оборотних активів і власного капіталу, ні високий рівень рентабельності господарської діяльності не можуть застрахувати підприємство від порушення проти нього позову про банкрутство, якщо в передбачені терміни із-за нестачі грошових активів воно не може розрахуватися по своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях.
Разом з цією основною метою важливим завданням фінансового менеджменту в процесі управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів, а також сформованого інвестиційного їх залишку.
Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.
Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку в майбутньому періоді.
Потреба в операційному (трансакційному) залишку грошових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, необхідну для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок цієї суми ґрунтується на планованому грошовому обігу після операційної діяльності (відповідному розділі плану вступу і витрачання грошових коштів) і кількості оборотів грошових активів. Планована сума операційного залишку грошових активів розраховується по наступній формулі:
де
планований об'єм грошового обігу (суми
витрачання грошових коштів) по операційній
діяльності підприємства;
кількість
оборотів середнього залишку грошових
активів в плановому періоді.
Розрахунок планованої суми операційного залишку грошових активів може бути здійснений і на основі звітного їх показника, якщо в процесі аналізу було встановлено, що він забезпечував своєчасність здійснення усіх платежів, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства:
де
фактична середня сума операційного
залишку грошових активів підприємства
в попередньому аналогічному періоді;
фактичний
об'єм грошового обігу (суми витрачання
грошових коштів) по операційній
діяльності підприємства в попередньому
аналогічному періоді.
Потреба в страховому (резервному) залишку грошових активів визначається на основі розрахованої суми їх операційного залишку і коефіцієнта нерівномірності (коефіцієнта варіації) вступу грошових коштів на підприємство по окремих місяцях попереднього року. Для розрахунку планованої суми страхового залишку грошових активів використовується наступна формула:
де
планова сума операційного залишку
грошових активів підприємства;
коефіцієнт
варіації надходження грошових коштів
на підприємство в звітному періоді.
Потреба в компенсаційному залишку грошових активів планується в розмірі, визначеному угодою про банківське обслуговування.
Потреба в інвестиційному (спекулятивному) залишку грошових активів планується виходячи з фінансових можливостей підприємства тільки після того, як повністю забезпечена потреба в інших видах залишків грошових активів. Оскільки ця частина грошових активів не втрачає своєї вартості в процесі зберігання (при формуванні ефективного портфеля короткострокових фінансових інвестицій), їх сума верхньою межею не обмежується. Критерієм формування цієї частини грошових активів виступає необхідність забезпечення вищого коефіцієнта рентабельності короткострокових інвестицій порівняно з коефіцієнтом рентабельності операційних активів.
Загальний розмір середнього залишку грошових активів в плановому періоді визначається шляхом підсумовування розрахованої потреби в окремих видах. Враховуючи, що страхові, компенсаційні і інвестиційні залишки грошових активів є певною мірою взаємозамінними, загальна потреба в них при обмежених фінансових можливостях підприємства може бути відповідно скорочена.
У практиці зарубіжного фінансового менеджменту застосовуються і складніші моделі визначення середнього залишку грошових активів.
Найширше використовуваною в цих цілях є модель Баумоля, який перший трансформував для планування залишку грошових коштів раніше розглянуту Модель EOQ. Початковими положеннями моделі Баумоля є постійність потоку витрачання грошових коштів, зберігання усіх резервів грошових активів у формі короткострокових фінансових вкладень і зміна залишку грошових активів від їх максимуму до мінімуму, рівного нулю ( рис. 10.5).
Рис. 10.5 - Формування і витрачання залишку грошових коштів відповідно до моделі Баумоля
З графіка видно, що якби поповнення залишків грошових коштів за рахунок продажу частини короткострокових фінансових складань або короткострокових кредитів банку здійснювалося в два рази частіше, то розмір максимального і середнього залишків грошових коштів на підприємстві був би в два рази менше. Проте кожна операція з продажу короткострокових активів або отримання кредиту пов'язана для підприємства з певними витратами, розмір яких зростає із збільшенням частоти (чи скороченням періоду) поповнення грошових коштів. Позначимо цей вид витрат індексом "Р0" (витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових витрат).
Для економії загальної суми витрат по обслуговуванню операцій поповнення грошових коштів, слід збільшити період (чи понизити частоту) цього поповнення. В цьому випадку відповідно збільшаться розміри максимального і середнього залишку грошових коштів. Проте ці види залишків грошових коштів прибутків підприємству не приносять; більше того, зростання цих залишків означає втрату для підприємства альтернативних прибутків у формі короткострокових фінансових вкладень. Розмір цих втрат дорівнює сумі залишків грошових коштів, помноженій на середню ставку відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях (виражену десятковим дробом). Позначимо розмір цих втрат індексом "ВП" (втрати прибутків при зберіганні грошових коштів).
З урахуванням втрат розглянутих двох видів будується оптимізаційна модель Баумоля, що дозволяє визначити оптимальну частоту поповнення і оптимальний розмір залишку грошових коштів, при яких сукупні втрати будуть мінімальними (рис. 10.6).
Рис. 10.6 - Схема формування оптимального розміру залишку грошових коштів відповідно до моделі Баумоля
Математичний алгоритм розрахунку оптимальних розмірів максимального і середнього залишку грошових коштів відповідно до моделі Баумоля має наступний вид:
де
витрати по обслуговуванню однієї
операції поповнення грошових коштів;
планований об'єм грошового обігу (суми витрачання грошових коштів);
рівень
втрати альтернативних прибутків при
зберіганні грошових коштів (середня
ставка відсотка по короткострокових
фінансових вкладеннях), виражений
десятковим дробом.
Модель Міллєра-Орра є ще складнішим алгоритмом визначення оптимального розміру залишків грошових активів. Початкові положення цієї моделі передбачають наявність розміру страхового запасу і певну нерівномірність у вступі і витрачанні грошових коштів, а відповідно і залишку грошових активів. Мінімальна межа формування залишку грошових активів приймається на рівні страхового залишку, а максимальний - на рівні триразового розміру страхового залишку (рис. 10.7).
Сума залишку грошових коштів
Максимальний
залишок
(
)
Середній
залишок (
)
Мінімальний
залишок
(
)
Страховий залишок
Періоди
Рис. 10.7 - Формування і витрачання залишку грошових коштів відповідно до моделі Міллєра-Орра.
Як видно з графіка, коли залишок грошових активів досягає максимального значення (верхньої межі свого "коридору"), зайві кошти (по відношенню до середнього залишку) переказуються в резерв, тобто інвестуються в короткострокові фінансові інструменти. Аналогічним чином, коли залишок грошових активів досягає мінімального значення (нижньої межі свого "коридору") здійснюється поповнення грошових коштів до середнього рівня за рахунок продажу частини короткострокових фінансових інструментів, залучення короткострокових банківських кредитів і інших джерел.
Необхідно звернути увагу і на те, що значення середнього залишку грошових активів знаходиться на одну третину вище за мінімальне його значення і на дві третини нижче за максимальне його значення, а не посередині між цими значеннями. При такому підході рівень альтернативних втрат прибутків при зберіганні грошових коштів буде нижчим.
Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним і максимальним його значенням має наступний вид:
де витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів;
середньоквадратичне
(стандартне) відхилення щоденного об'єм
грошового обігу;
середньоденний рівень втрати альтернативних прибутків при зберіганні грошових коштів (середня ставка відсотка по короткострокових фінансових операціях), виражений десятковим дробом.
Відповідно оптимальний розмір максимального і середнього залишку грошових активів визначаються по формулах:
де
мінімальний (чи страховий) залишок
грошових активів підприємства.
Проте розглянуті моделі поки що складно використовувати у вітчизняній практиці фінансового менеджменту з наступних причин:
- хронічна нестача оборотних активів не дозволяє підприємствам формувати залишок грошових коштів в необхідних розмірах з урахуванням їх резерву;
- уповільнення платіжного обігу викликає значні (іноді непередбачувані) коливання в розмірах грошових надходжень, що відповідно відбивається і на сумі залишку грошових активів;
- обмежений перелік короткострокових фондових інструментів, що звертаються, і низька їх ліквідність утрудняють використання в розрахунках показників, пов'язаних з короткостроковими фінансовими вкладеннями.