9.3 Фінансовий важіль

Операційний важіль відносять до використання основного капіталу, тоді як фінансовий важіль - до використання позикових засобів (наприклад, облігацій або позик банку) і привілейованих акцій.

Дія фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, використовуючи позикові засоби, змінює чисту рентабельність власного капіталу і свої дивідендні можливості.

Існують дві основні концепції ефекту фінансового важеля. Західноєвропейські фінансисти визначають ефект фінансового важеля як приріст до чистої рентабельності власних засобів, яке отримало підприємство завдяки використанню кредитів або інших позикових засобів. Американські учені трактують ефект фінансового важеля як процентні зміни чистого прибутку на акцію, викликані цією процентною зміною прибутку до сплати відсотків за кредит і податку на прибуток.

Коли підприємство бере борг, воно зобов'язалося сплатити відсотки і в майбутньому погасити суму боргу. Ці відсотки вираховують з оподатковуваної податком прибутку і збільшують його величину для інвесторів.

Проте ніж більше боргів має підприємство в структурі свого капіталу, тим вище фінансовий ризик. Означають незалежно від рівня доходу від своїх операцій підприємство повинно виплачувати як основну суму боргу, так і відсотки за нього, коли настає термін погашення.

Проте ніж більше боргів має підприємство в структурі свого капіталу, тим вище фінансовий ризик. Означають незалежно від рівня доходу від своїх операцій підприємство повинно виплачувати як основну суму боргу, так і відсотки за нього, коли настає термін погашення.

Отже, чим більше підприємство бере в борг, тим більше у нього фіксованих витрат і тим вище небезпека неспроможності покрити ці періодичні фіксовані платежі. Коли ростуть борги, ростуть і платежі відсотків. Але незважаючи на те, що вони забезпечують фінансовий важіль, все ж росте ризик, що відсотки за позику стануть дуже високими відносно прибутку підприємства.

Якщо в період загального спаду економічної активності підприємство згортає свою діяльність, знижується його прибуток, що збільшує вірогідність несплати відсотків за позиковий капітал.

Отже, фінансовий важіль - це "палиця про два кінці". Якщо він вигідний в період економічного піднесення, то завдає збитку в період спаду економічної активності.

Фінансовий важіль являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою позикових засобів в обсязі використовуваного підприємством капіталу, що дозволяє йому дістати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відбиває рівень додатково генерируємого прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових засобів, називається ефектом фінансового важелю.

ЕФВ=(1-ПП)*КВРА*ПК/ВК,

де ЕФВ – ефект фінансового важеля;

ПП – ставка податку на прибуток;

КВРА – коефіцієнт валової рентабельності активів;

ПК – позиковий капітал;

ВК – власний капітал.

Податковий коректор фінансового левериджа практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку на прибуток встановлюється законодавчо.

Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля. Цей ефект виявляється тільки у тому випадку, якщо рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства, перевищує середній розмір відсотка за використовуваний кредит (включающий не тільки його пряму ставку, але й інші питомі витрати по його залученню, страхуванню та обслуговуванню), тобто якщо диференціал фінансового важеля є позитивною величиною. Чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу в процес управління ефектом фінансового важеля. Цей динамізм обумовлений дією ряду факторів. Насамперед, у період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (у першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових засобів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, генерируемой активами підприємства.

Крім того, зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик.

Нарешті, у період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У цих умовах негативна величина диференціала фінансового важеля може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.

Формування негативного значення диференціала фінансового важеля по кожній з перерахованих вище причин завжди приводить до зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. У цьому випадку використання підприємством позикового капіталу дає негативний ефект.

При позитивному значенні диференціала будь-який приріст коефіцієнта фінансового важеля буде викликати ще більший приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, а при негативному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового важеля буде приводити до ще більшого темпу зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, приріст коефіцієнта фінансового важеля викликає ще більший приріст його ефекту (позитивного чи негативного в залежності від позитивної чи негативної величини диференціала фінансового важеля). Аналогічне зниження коефіцієнта фінансового важеля буде приводити до зворотного результату, знижуючи в ще більшому ступені його позитивний чи негативний ефект.

Таким чином, при незмінному диференціалі коефіцієнт фінансового важеля є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати цього прибутку. Аналогічним образом, при незмінному коефіцієнті фінансового важеля позитивна чи негативна динаміка його диференціала генерує як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансовий ризик її втрати.

Переваги фінансового важеля треба зіставляти з фінансовим ризиком неплатоспроможності, який росте. Настає момент, коли приріст витрат на відсотки за позику перевищує виграш підприємства від фінансового важеля.

Таблиця 9.2 - Приклад. Фінансовий важіль

Підприємства	Всі засоби	Позиковий капітал	Власний капітал	Прибуток до відрахувань % податків	Виплата % за кредит	Податок (30%)	Чистий прибуток	Чистий прибуток * виплату % * (1- ставка податків)	Прибуток на всі засоби, %	Прибуток на власний капітал, %
Перший рік
А	1000	400	600	200	40	48	112	140	14	18,7
Б	1000	-	1000	200	-	60	140	140	14	14
Другий рік
А	1000	400	600	100	40	18	42	70	7	7
Б	1000	-	1000	100	-	30	70	70	7	7
Третій рік
А	1000	400	600	50	40	3	7	35	3,5	1,2
Б	1000	-	1000	50	-	15	35	35	3,5	3,5

Фінансовий важіль означає включення в структуру капіталу підприємства боргу, який дає постійний прибуток.

Підприємство А 40% своїх засобів сформувало за рахунок позикових засобів, а підприємство Б - лише за рахунок власного капіталу.

У перший рік, коли прибуток на усі засоби підприємства А була 14 %, прибуток на власний капітал складав 18,7% і був вище, ніж у підприємства Б. Причиною цього послужило перевищення чистого прибутку над витратами по обслуговування боргу (112 > 40).

На другий рік чистий прибуток підприємства А приблизно дорівнює витратам по виплаті відсотків (42 - 40) і, як наслідок, позитивний вплив левериджу нейтралізовано, прибутковість власного капіталу підприємств А і Б стала однаковою.

На третій рік чистий прибуток підприємства А виявився нижче, ніж витрати по виплати відсотків (7 < 40), і прибутковість власного капіталу підприємства А стала нижче, ніж підприємства Б.

Ефект фінансового важеля може бути виміряний за допомогою індексу:

в першому році	18,7 : 14,0 > 1,0	- ефект позитивний
в другому році	7,0 : 7,0 = 1,0	- ефект нейтралізований
в третьому році	1,2 : 3,5 < 1,0	- ефект негативний

Рівень ефекту фінансового важеля вказує і на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством. Оскільки відсотки за кредит належать до постійних витрат, нарощування фінансових витрат на залучені кошти супроводжується збільшенням сили операційного важеля і зростанням підприємницького ризику.

На практиці такі дослідження треба використовувати при ухваленні рішень про структуру капіталу.

Оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов'язаннями і власним капіталом підприємства, яке збільшує величину власного капіталу підприємства і в слідстві, - прибуток його акціонерів. Це співвідношення не є постійним, а змінюється з часом і під впливом певних чинників.

Рішення відносно фінансування кожної інвестиції повинне узгоджуватися із співвідношенням між зобов'язаннями і власним капіталом, тобто вони повинні відповідати оптимальному плану.

Якщо реальне співвідношення зобов'язань і сукупної вартості капіталу нижче від планового, керівництво буде схильне фінансувати такий проект за рахунок кредитів.

Якщо співвідношення зобов'язань до сукупної вартості капіталу перевищує плановий рівень, то підприємству вигідно збільшити величину власного капіталу для наступного розширення. В результаті цього реальні пропорції між зобов'язаннями і власним капіталом коливаються близько їх планових значень.