2.6.Технологічна характеристика полів сівозмін та виробничих ділянок

Дається характеристика запроектованих полів і робочих ділянок за ґрунтами, еродованістю, крутістю схилів, механічним складом, конфігурацією, шириною та довжиною полів, вмістом гумусу в ґрунті, кислотністю, і оцінкою земель. Вказуються методи визначення умовної довжини і ширині/ полів. Додасться відповідна таблиця (табл.14)

2.7.Система природоохоронних і еколого-ландшафтних заходів.

В цьому розділі пояснювальної записки слід описати передбачені проектом заходи по збереженню і покращенню навколишнього середовища: захист ґрунтів від водної і вітрової ерозії, створення природоохоронних зон, створення системи захисних лісонасаджень, озеленення населених пунктів, ліквідації наслідків водної та вітрової ерозії, створення умов для культурного відпочинку трудящих.

Заходи по відродженні родючості земель

Висока ефективність внесення добрив забезпечується тільки при умові застосування їх в обґрунтованій системі з урахуванням конкретних ґрунтових і кліматичних умов, особливостей живлення окремих культур і чергування їх в сівозмінах, агротехніці, властивостей і інших факторів.

Система внесення добрив розробляється і здійснюється в тісному взаємозв'язку з усім комплексом агротехнічних прийомів по вирощуванню сільськогосподарської продукції

Для правильного диференційованого застосування добрив важливе значення має грунтово-агрохімічне обстеження з метою визначення реакції ґрунту і вмісту в ньому рухливих форм поживних речовин, у тому числі мікроелементів.

Річна норма добрив може вноситися в різні терміни і різними способами. Терміни і прийоми внесення добрив повинні забезпечувати найкращі умови живлення рослин протягом усієї вегетації і одержання високих врожаїв. Розрізняють три способи внесення добрив: допосівне (або основне), припосівне (у рядки, гнізда, лунки) і післяпосівне (або підживлення в період вегетації).

При виборі добрив, норм їх внесення, проводиться детальний аналіз агрохімічних показників, ґрунтового покриву.

Керуючись опосередкованими показниками вмісту гумусу, доступних поживних речовин, параметри яких визначено за результатами аналізу, вважаємо, що як основне добриво до посіву необхідно вносити гній (і інші органічні добрива) і велику частину загальної норми застосовуваних під дану культуру мінеральних добрив. Ціль основного добрива - забезпечити живлення рослин протягом усього періоду вегетації. До посіву добрива вносять розкидним способом за допомогою тукових сівалок (мінеральні добрива, вапно), гноєрозкидачів (органічні добрива) і інших машин.

Перспективним способом застосування добрив до посіву, особливо суперфосфату, є рядкове, локальне внесення. При локальному розміщенні фосфор суперфосфату менше закріплюється в ґрунті і його засвоєння рослинами підвищується.

Гній - найважливіше органічне добриво. У його складі знаходяться всі основні поживні речовини, необхідні рослинам, тому його називають повним добривом.

Напівперепрілий підстилковий гній завдяки великому зміст) органічної речовини впливає на фізичні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту При систематичному його внесенні збільшується вміст гумусу і загального азоту в ґрунті, знижується обмінна і гідролітична кислотність, зменшується вміст у ґрунті рухливих форм алюмінію і марганцю. Піщані і супіщані ґрунти стають більш зв'язаними, підвищується їхня поглинальна здатність і буферність, що сприяє збереженню в них вологи і поживних речовин. Глинисті ґрунти під дією гною стають більш пухкими, легше піддаються обробці, робляться більш проникними для води і повітря.

При систематичному внесенні гною не тільки знижується кислотність ґрунту, але і поліпшується живлення рослин кальцієм, магнієм, сіркою і мікроелементами Важливе значення має також вуглекислота, яка виділяється при розкладанні гною.

З гноєм у ґрунт вноситься величезна кількість мікроорганізмів. Органічна речовина гною - доступне джерело живлення і енергетичний матеріал для життєдіяльності ґрунтової мікрофлори. Тому при внесенні гною підсилюються мікробіологічна діяльність ґрунту і мобілізація запасів поживних речовин, що містяться в ній.

У гної містяться всі елементи живлення, необхідні рослинам. Наявність окремих поживних речовин гною різна і залежить від його якості, а також від грунтово-кліматичних умові. Віт напівперепрілого гною міститься 4-5 кг азоту. 2-2,5 кг фосфору і 5-7 кг калію.

Найкраще вносити гній з осені під зяблеву оранку, до того ж разом з мінеральними добривами. При цьому дія гною і мінеральних добрив помітно зростає.

Пояснюється це тим, що при спільному внесенні створюються більш сприятливі умови живлення рослин, чим при роздільному внесенні. За рахунок мінеральних добрив забезпечується живлення рослин у перший період вегетації, а гній, поступово розкладаючись в ґрунті, забезпечує рослини поживними речовинами в найбільших потребах.

Основне фосфорно-калійне добриво необхідно вносити восени і заробляти під глибоку зяблеву оранку. При цьому добрива попадають у більш вологий і менш пересихаючий шар ґрунту, де розвивається основна маса діяльних коренів.

Для кращого забезпечення живлення рослин у початковий період росту поряд з основним внесенням необхідно вносити невеликі дози добрив одночасно 5 посівом у рядки.

Велике значення має внесення в рядки гранульованого суперфосфату, тому що в початковий період росту рослини особливо чуттєві до недостатнього вмісту фосфору. Суперфосфат вноситься звичайними зерновими сівалками в суміші з насіннями.

Підживлення в період вегетації застосовують на додаток до основного внесення добрив з метою посилення живлення рослин у періоди найбільш інтенсивного споживання ними поживних речовин. Високоефективне ранньовесняне підживлення азотними добривами, що є обов'язковим прийомом меліорації. У підживлення добрива вносять поверхнево.