4. Зміст навчального матеріалу.

Анатомо-гістологічна будова пульпи тимчасових зубів

• Пульпа зуба( pulpae dentis), як сполучнотканинне утворення, є складовою частиною цілісного організму,всі зміни в якому(вікові, фізіологічні,патологічні) не можуть не впливати на неї.У клінічній практиці велике значення має інформація щодо топографії, морфології та фізіології пульпи тимчасових у дітей в різні вікові періоди.

• Пульпа зуба розташована в порожнині зуба(cavitas dentis). Топографічно розрізняють коронкову і кореневу пульпу.Форма пульпи в цілому відповідає контурам порожнини зуба і кореневих каналів.Частина пульпи в проекції різального краю різців і горбків жувальних зубіввиступає ближче до оклюзійної поверхні, утворюючи ріг пульпи.У багатокореневих зубах у ділянці дна порожнини зуба( біфуркації, трифуркації) іноді спостерігаються додаткові канали.Можливі варіації в топографії,величині та формі отвору верхівкі зуба, що має практичне значення в клініці.

Пульпа розвивається із зубного сосочка(papilla dentalis) і містить пухку сполучну тканину ембріонального типу, в якій розрузняють три шари:

1.периферичний( одонтобластів)

2.проміжний,що складається з двох частин – шару, бідного на клітини,і шару скупчених клітин

3.центральний

Периферичний шар пульпи складається з одонтобластів, розташованих у вигляді палісаду – ціліндричної форми клітин.Це високодиференційовані клітини,яким притаманні метаболічна,синтезуюча і секреторна функції.Одонтобласти утворюють дентин,виконують в ньому обмінні процеси.

Проміжний шар.Шар, бідний на клітини( шар Вейля) , в коронковій пульпі містить підодонтобластичні нервові сплетення,в середній і верхівковій частинах кореневої пульпи цього шару немає.

Шар скупчених клітин,утворений фібробластами і недиференційованими мезенхімальними клітинами, які здатні перетворюватись на одонтобластоподібні клітини.

Центральний шар пульпи в основному складається з фібробластів,гістіоцитів,лімфоїдних клітин,які виконують захисну функцію. Виявляються також недиференційовані мезенхімальні клітини,які здатні за певних умов перетворюватися на макрофаги, фібробласти та остеокласти. Плазматичні клітини( кінцева стадія диференційовки В – клітин) активно синтезують імуноглобулини( в основному IgG,IgM) та забеспечують реакцію гуморального імунітету.

Тучні клітини в пульпі зубів виявлчються тільки у дітей, при розвитку запальних процесів їх кількість різко зростає.

Міжклітина речовина пульпи включає колагенові волокна,занурені в основну речовину пульпи. Основна речовина пульпи забеспечує метаболізм у клітинах і волокнах, що впливає на її житттєздатність.Це внутрішнє середовище,крізь яке метаболіти з кров’яного русла потрапляють до клітин,а продукти розпаду з клітин в венозну кров. У пульпі добре розвинена кровоносна система,яка відіграє роль транспортної.Судини проникають у пульпу через отвір верхівки зуба, а також через бічні і додаткові канали.

Наявність у пульпі колатерального кровообігу,який забеспечує відтік, полегшує проблему ліквідації процесу запалення.

Іннервація пульпи здійснюється товстими нервовими стовбурами, що розташовуються в центральному щарі кореневої пільпи. При наближенні до коронкової пульпи нервові стовбури розгалужуються в напрямку до периферичного шару. У шарі, що бідний на клітини, нервові волокна втрачають мієлінову оболонку і утворюють підодонтобластичне нервове сплетення (сплетення Рашкова), далі обмотуються навколо одонтобластів у вигляді кулястих нервових закінчень. Деякі фібрили проходять між одонтобластами до пульподентинної межі. Частина з них проникає у предентин. Висока чутливість пульпи до болю зумовлена великою кількістю нервових рецепторів.

Фізіологічні особливості пульпи тимчасових зубів на різних етапах їх розвитку.

Морфологічна структура і функціональні властивості пульпи зуба значно відрізняються залежно від етапу розвитку тимчасових і постійних зубів. Ці відмінності суттєві для діагностики і вибору методу лікування пульпіту.

Пульпа тимчасових зубів функціонує протягом порівняно короткого часу (в середньому 8,3 року). За цей час у своєму розвитку вона проходить три періоди:

1-й період - розвитку функціональної активності пульпи

(з моменту прорізування зуба до завершення розвитку кореня);

2-й період - функціональної зрілості пульпи (стабільності сформованого кореня зуба);

3-й період - згасання функціональних властивостей пульпи (розсмоктування кореня зуба).

Виділяють також період старіння пульпи, який відповідає відрізку часу з завершення формування кореня до випадіння зуба, тобто являє собою сумарну тривалість 2-го і 3-го періодів

1-й період. У період несформованого кореня порожнина зуба і кореневі канали тимчасових зубів об'ємніші, ніж постійних . Коронкова пульпа безпосередньо переходить у кореневу, не має дельтоподібних розгалужень кореневого каналу і додаткових каналів.

У великих кутніх зубах роги пульпи більше виступают і розташовуються ближче до оклюзійної поверхні, особливо мезіальні. Досить часто спостерігається вип'ячування пульпи на рівні шийки зуба. У центральних різцях порожнина зуба має трикутну форму і виступає у бік горбка. У бічних різцях пульпа вкрита тонким шаром твердих тканин, що нерідко призводить до мимовільного її розкриття.

2-й період. Пульпа тимчасових зубів у період сформованого кореня характеризується наявністю невеликої кількості плазматичних клітин, які виконують захисну функцію. У цей період розвитку пульпа добре забезпечена нервовими елементами і судинами. Відмінностей у морфологічній будові коронкової і кореневої пульпи не виявлено. Шар одонтобластів утворений двома-трьома рядами клітин. У цей період пульпа відрізняється великою кількістю клітин активної мезенхіми, проміжної речовини і прекола-генових волокон. Така морфологічна структура зумовлює високий біологічний потенціал пульпи, підвищує інтенсивність процесів метаболізму, що визначає захисні можливості пульпи.

У період сформованого кореня пульпа здатна до відкладення вторинного дентину тільки у відповідь на дію подразників. Кореневий канал вужчає, формується його отвір, а у верхівковій частині виникають дельтоподібні розгалуження і додаткові канали. У молярах корені дугоподібно вигнуті і нерідко зливаються. У різцях та іклах кореневі канали доступніші, хоча також вигнуті у вестибулярному напрямку.

3-й період. Період резорбції кореня характеризується регресивними змінами в пульпі: зменшенням кількості клітинних елементів до повної їх атрофії, вакуольною дегенерацією одонтобластів. У більшості випадків відбувається часткова або повна дрібнопетлиста сітчаста атрофія. Спостерігаються стовщення і звапнення стінок судин, виникає застійна гіперемія, іноді з'являються геморагії. У нервовому апараті пульпи виникають дегенеративні зміни від колбоподібного здуття до фрагментації і розпаду нервових волокон. Збільшується кількість проміжної аморфної речовини і колагенових волокон. Ці гістологічні зміни в пульпі спричиняють зниження її больової чутливості, щопроявляється клінічно. На початку резорбції коренів кількість рядів одонтобластів зменшується до одного-двох. Клітини зменшуються в розмірі, ядра зморщуються. В цей період пульпа не здатна протистояти патологічним подразникам, менш інтенсивно реагує на термічні, хімічні подразники і відносно швидко здатна безсимптомно некротизуватись, що може виявитись тільки під час клінічного обстеження.

Сучасні уявлення про етіологію та патогенез пульпітів тимчасових зубів

Основним етіологічним чинником пульпіту у дітей, як і у дорослих, є мікроорганізми, що проникають у пульпу з каріозної порожнини. Це переважно аеробні мікроорганізми або анаеробні мікроорганізми з аеробними. Окрім цього, пульпіт може розвиватися під дією травматичних, хімічних та температурних чинників.

Запалення — це складна реакція —відповідь організму на пошкоджуючий чинник. Основу її становлять імунологічні, біохімічні, гістохімічні, ультраструктурні, судинні та морфологічні тканинні реакції. Запалення пульпи перебігає відповідно до загальних закономірностей цього патологічного процесу, аналогічно тому, як це відбувається в інших тканинах. Різний рівень реактивності організму дитини зумовлює характер запалення: з переважанням альтерації, ексудації або проліферації. Це в свою чергу визначає клінічну картину запалення пульпи — гострий чи хронічний перебіг, ексудативні, альтеративні або проліферативні форми .

Поряд із цим має значення і природа чинника, що спричинив запалення. Характер запалення, спричиненого інфекцією, дещо відрізняється від такого, що виникло під впливом механічного, температурного або хімічного чинників. Особливістю запалення, що розвинулося під дією інфекційного чинника, є те, що на тканину пульпи діють токсини та продукти метаболізму мікроорганізмів. Ферменти мікроорганізмів спричиняють загибель тканини пульпи, що супроводжується утворенням продуктів її розпаду, які

впливають на інші, ще здорові ділянки пульпи. Сприяють розвиткові запалення гістамін і гістаміноподібні речовини, лейкотоксин та інші біологічно активні сполуки.

Найчастіше пульпіт розвивається як наслідок каріозного процесу .При цьому зміни в пульпі спостерігаються вже при гострому початковому карієсі (С І.Вайс, 1965). Вони полягають у дегенеративних змінах периферичного шару одонтобластів. При середньому карієсі в пульпі визначаються морфологічні зміни, що подібні до початкових форм запалення, а саме' розширення судин, вогнищева лімфоїдна інфільтрація. При глибокому карієсі морфологічні ознаки запального процесу в пульпі виражені ще більшою мірою.

Гостре запалення в пульпі починається з уповільнення кровотоку в ділянці подразнення, спостерігається аглютинація еритроцитів в середині судин і крайове стояння поліморфноядерних лейкоцигів. Під впливом хемотоксичних медіаторів лейкоцити переміщую до ділянки ураження. При розпаді лейкоцити виділяють у великій кількості протеолітичні ферменти, внаслідок чого в пульпі утворюються ділянки гнійного розплавлення. Під дією гістамінонодібних та інших біологічно активних речовин (медіаторів запалення) підвищується проникність судин, що сприяє виходу клітин крові та плазми з кров'яного русла у тканину пульпи. Це веде до підвищення осмотичного тиску, розвитку гіпоксії та ацидозу в ній. Усе це зумовлює розвиток запалення, подразнення нервових закінченнь і спричиняє мимовільний біль.

Першою стадією гострого запалення пульпи є гіперемія. Вона характеризується розширенням артеріол і капілярів у пульпі. Стан цей — зворотний, якщо ліквідувати причину запалення до того, як вона досягла інтенсивності, здатної спричинити альтерацію тканини пульпи.

Тривала дія подразнюючого чинника веде до наростання гіперемії і утворення ексудату. Гіперемія переходить у серозне запалення — також зворотний процес завдяки функції лімфатичної системи, що забезпечує відтік ексудату з набряклої тканини. Якщо дія пошкоджуючих чинників триває, то уражуються стінки судин, посилюється вихід лейкоцитів із них, утворюються мікровогнища гнійного розплавлення пульпи, які потім зливаються — розвивається гнійне запалення.

Хронічний фіброзний пульпіт розвивається як наслідок гострого серозного або гнійного запалення пульпи. У тимчасових зубах можливий його розвиток як первинно-хронічного процесу. Хронічний фіброзний пульпіт характеризується проліферацією волокнистих структур, що веде до ущільнення і склерозу пульпи.

Хронічний гіпертрофічний пульпіт — це також прояв проліферативних процесів у гіульпі, з переважним розростанням грануляційної та молодої сполучної тканини.

Хронічний гангренозний пульпіт найчастіше розвивається внаслідок гнійного запалення пульпи за участю анаеробної мікрофлори.

Класифікації пульпіту тимчасових зубів.

Класифікація пульпітів тимчасових зубів прийнята у Національному медичному університеті України на кафедрі дитячої терапевтичної стоматології.

Слід зазначити, що в тимчасових зубах такі форми гострого запалення, як гіперемія пульпи, гострий серозний обмежений пульпіт є надзвичайно швидкоплинними і в клініці не діагностуються. Тому для тимчасових зубів класифікація пульпітів КМІ може застосовуватись у дещо зміненому варіанті, що відображує ті форми пульпіту тимчасових зубів, які найчастіше зустрічаються в клініці:

І. Госгрий пульпіт (pulpitis acuta).

1) гострий серозний дифузний пульпіт (pulpitis acuta serosa diffusa);

4) гострий гнійний пульпіт (pulpitis acuta purulenta);

5) гострий травматичний пульпіт (pulpitis acuta traumatica);

II. Хронічний пульпіт (pulpitis chronica).

1) хронічний фіброзний пульпіт (pulpitis chronica simplex, seu fibrosa);

2) хронічний гіпертрофічний пульпіт (pulpitis chronica hypertrophica);

3) хронічний гангренозний пульпіт (pulpitis chronica gangraenosa);

III. Загостренні хронічного пульпіту.

ІV.Пульпіт, ускладнений періодонтитом .

Класифікація пульпітів Т.Ф.Віноградової

Гострий пульпіт тимчасових зубів

- Гострий серозний пульпіт

- Гострий гнійний пульпіт

- Гострий пульпіт із залученням у процес періодонта або регіональних

лімфатичних вузлів

Гострий пульпіт постійних зубів

- Гострий серозний частковий пульпіт (можливий в зубах зі

сформованими коренями)

- Гострий серозний загальний пульпіт

- Гострий гнійний частковий пульпіт

- Гострий гнійний загальний пульпіт

Хронічний пульпіт тимчасових та постійних зубів

- Простий хронічний пульпіт

- Хронічний проліферативний пульпіт

- Хронічний проліферативний гіпертрофічний пульпіт

- Хронічний гангренозний пульпіт

- Хронічні загострення пульпіту тимчасових та постійних зубів

Клінічна цсимптоматика пульпіту тимчасових зубів

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ гострого пульпіту У ДІТЕЙ.

-Коротка стадія вогнищевого пульпіту

-Швидке поширення запального процесу з коронкової на кореневу пульпу

-Наявність елементів гнійного запалення незабаром після початка захворювання

-Варіабельність клінічної картини

- Перехід гострого пульпіту в некроз або хронічну стадію

-Поширення запального процесу на періодонт з виникненням перифокального, а іноді і фокального періодонтиту

-Явища інтоксикації організму.

-Реакція з боку регіонарних лімфатичних вузлів

Провідною клінічною ознакою гострого запалення пульпи, незалежно від його локалізації, є гострий нападоподібний біль, що виникає в зубі без будь-якого зовнішнього впливу. Характер больового синдрому покладений в основу диференційної діагностики пульпітів. Зовнішні подразники (термічні, хімічні, механічні) завжди посилюють больовий напад або спричинюють його.

Больовий напад може бути більшої або меншої тривалості і залежить від поширеності запального процесу, вірулентності мікрофлори і реактивних властивостей самої пульпи. Безбольові проміжки можуть бути тривалими при незначному ураженні пульпи і короткими при інтенсивному її запаленні. Характерною ознакою гострого запалення є посилення болю в нічний час.

У тимчасових зубах гострий пульпіт спостерігається значно рідше, ніж хронічний. Для клініки гострих пульпітів тимчасових зубів характерний дуже швидкий перебіг і інтенсивний розвиток гострого запалення з швидким поширенням на періапікальні тканини. Саме тому початкові його форми, такі як гіперемія пульпи та гострий обмежений пульпіт не діагностуються в клініці.

Пульпіт тимчасових зубів є надзвичайно складним для діагностики і диференційної діагностики, тому що діти часто не можуть чітко сформулювати свої скарги і об'єктивно оцінити реакцію зуба на діагностичні прийоми лікаря (перкусія, зондування, термометрія).

Підтвердженням цього є значний відсоток розбіжностей між клінічним та

патоморфологічним діагнозом — 74-88% ( Л.М.Ігнатіщева, 1966; М.А.Кодола та співавт., 1980). Це пояснюється також і своєрідністю перебігу гострого запального процесу в пульпі тимчасових зубів, його швидким поширенням, переважанням гнійної форми запалення, яка може набувати найрізноманітніших клінічних проявів. Тому оцінка лише

характеру болю як основної суб'єктивної ознаки може призвести до помилок у діагностиці і диференційній діагностиці. Діти, навіть шкільного віку, не завжди адекватно реагують на біль, що пов'язано з індивідуальним психоневрологічним статусом кожної дитини.

Тривалість і частоту больових нападів діти дошкільного віку, як правило, визначити не можуть. Разом з тим для правильної діагностики дуже важливо знати, який проміжок часу минув від першого прояву болю в зубі. У таких випадках важливе значення мають відомості батьків про час виникнення болю вперше, інтервали, через які біль повторювався, а також про причини, що його спричинили або посилили.

Під час діагностики пульпіту в тимчасовому зубі слід у першу чергу враховувати дані об'єктивного обстеження. До них належать стан дентину на дні каріозної порожнини, розміри самої порожнини, її глибина і локалізація, а також характер ексудату, отриманого під час розкриття рогу пульпи (гнійний, кров'янистий). По можливості оцінюється больова реакція пульпи на дію термічних подразників. Холодові подразники спричинюють біль при серозному запаленні, проте дещо вгамовують його при гнійному. Допоміжною диференційно-діагностичною ознакою є реакція причинного зуба на перкусію.

Гострий серозний дифузний пульпіт може діагностуватися в тимчасових зубах з повністю сформованим коренем. Він проявляється гострим болем,без чіткої локалізації,що вперше виникає без видимих причин. Напади болю тривалі, він різко посилюється під дією холоду. Особливістю клінічної симптоматики гострого дифузного пульпіту є поширення болю, внаслідок чого дитина неспроможна точно вказати на причинний зуб. Дитина капризує, майже не спить.

Об'єктивно. Під час обстеження зуба виявляється каріозна порожнина різної глибини (частіше глибока ), заповнена світлим розм'якшеним дентином, не сполучена з порожниною зуба. Спроба видалити розм'якшений дентин, а також зондування дна каріозної порожнини спричиняє різкий біль. Від дії холодної та гарячої води у зубі виникає сильний тривалий біль. Перкусія зуба може бути болісною.

Гострий гнійний пульпіт — найбільш поширена форма гострого запалення пульпи в тимчасових зубах. Він розвивається внаслідок гострого серозного дифузного пульпіту. У дітей виникає самовільний, нестерпний біль пульсівного характеру, без чіткої локалізації.Дуже характерним є виникнення болю в нічний час. Біль поступово наростає і стає постійним. Інтенсивність болю різко наростає внаслідок прийому гарячої Їжі і дещо знижується від холодної. Гнійний пульпіт розвивається в тимчасовому зубі переважно наприкінці 2-ї доби від початку захворювання.

Об'єктивно. Під час огляду виявляється глибока каріозна порожнина, що не має сполучення з порожниною зуба. Спроба видалення екскаватором розм'якшеного дентину з дна каріозної порожнини супроводжується різким болем. Зондування дна нерідко супроводжується розкриттям порожнини зуба з виділенням краплини гною, що утворилася внаслідок гнійногорозплавлення коронкової пульпи. Після цього біль значно слабшає. Під час розкриття порожнини зуба виявляють болючу, кровоточиву пульпу в отворах кореневих каналів. При гнійному запаленні пульпи тимчасових зубів завжди спостерігаються явища гострого періодонтиту. Зуб реагує на перкусію, може мати незначну рухливість. У такому разі йдеться про гострий пульпіт, ускладнений перифокальним періодонтитом. Така реакція тканин періодонта пояснюється надходженням продуктів запалення пульпи в його тканини з наступною інтоксикацією.

У разі ускладнення періодонтитом поряд із гострим, нападоподібним, мимовільним болем з'являється характерний для гострого періодонтиту біль при накушуванні на зуб, розвивається набряк м'я-ких тканин, які оточують зуб. Виникає лімфаденіт відповідної групи лімфовузлів.

Загальний стан дитини значно погіршується, підвищується температура тіла, порушується сон, дитина відмовляється від їжі.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ хронічних пульпітів У ДІТЕЙ

- Найчастіше розвиваються як первинно - хронічні процеси, без попередньої клінічно-вираженої стадії гострого запалення.

- У більшості випадків протікають з відкритою порожниною зуба.

-Варіабельність течії однієї і тієї ж форми пульпіту на різних стадіях формування кореня.

- Супроводжуються деструктивними змінами в періодонті.

-Супроводжуються реакцією з боку регіонарних лімфатичних вузлів.

Хронічний фіброзний пульпіт — є найпоширенішою формою хронічного запалення пульпи в тимчасових зубах. Особливістю цього захворювання є те, що воно може розвиватися як первинно-хронічний процес, без клінічно вираженої стадії і острого запалення пульпи.

Діти можуть скаржитися на ниючий біль, що виникає в зубі під час іди, вдихання холодного повітря, вживання холодних напоїв. Іноді, особливо у дітей раннього віку, хронічний фіброзний пульпіт перебігає безсимптомно і виявлябгься лише під час обстеження лікарем.

Об'єктивно. Визначається глибока каріозна порожнина, яка може сполучатися з порожниною зуба . Іноді хронічний фіброзний пульпіт розвивається при закритій порожнині зуба, яка клінічно не сполучається з каріозною порожниною.

Якщо сполучення з порожниною зуба є, то зондування його спричиняє біль і незначну кровоточивість унаслідок механічного подразнення пульпи.

Якщо сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба немає, то перебіг хронічного фіброзного пульпіту дуже подібний до гострого глибокого карієсу. Для диференційноі діагностики слід ретельно дослідити стан дентину на дні каріозної порожнини, по можливості оцінити дію термічних подразників та з'ясувати анамнез щодо характеру болю в зубі.

Під час рентгенологічного дослідження тимчасового зуба з хронічним фіброзним пульпітом іноді виявляють вогнища хронічного гранулюючого періодонтиту, що частіше зустрічаються в тимчасових зубах на стадії резорбції кореня. У такому разі йдеться про хронічний фіброзний пульпіт, ускладнений фокальним періодонтитом. У57 % випадків хронічний пульпіт тимчасових зубів супроводжується деструктивними змінами навколозубних тканин, особливо на стадії резорбції кореня.

Патологічна анатомія. Хронічне запалення в пульпі на відміну від гострого перебігає з переважанням проліферативних процесів; судинно-ексудативні процеси виражені значно слабше.

При хронічному фіброзному пульпіті в тимчасових зубах спостерігається розростання волокнистої сполучної тканини, інфільтрація макрофагами, лімфоцитами, лейкоцитами, плазматичними клітинами. Стінки кровоносних судин частково склерозовані. Шар одонтобластів піддається атрофії, вакуолізації та дегенерації.

Хронічний гіпертрофічний пульпіт розвивається внаслідок тривалого механічного подразнення тканини відкритої пульпи, що призводить до розростання грануляційної та молодої сполучної тканини в пульпі, яка поступово виповнює всю каріозну порожнину .

Зуб відносно мало турбує дитину. Діти можуть скаржитись на кровоточивість із зуба під час їди. Більшість дітей уникають жувати відповідним боком щелепи, про що свідчать значні нашарування м'якого зубного нальоту на зубах та явища катарального гінгівіту.

Об'єктивно. Поліп пульпи червоного кольору може виповнювати всю каріозну порожнину,зондування його слабо болісне, завжди супроводжується кровотечею. Реакція на перкусію безболісна. Хронічний гіпертрофічний пульпіт тимчасових зубів діагностується рідко, переважно у стадії сформованого кореня.

Патологічна анатомія . При гіпертрофічному пульпіті коронкова пульпа представлена грануляційною та молодою сполучною тканиною з мікровогнищами гнійної інфільтрації. Коренева пульпа фіброзно ущільнена та інфільтрована лейкоцитами.

Грануляційна тканина зовні вкрита багатошаровим плоским епітелієм.

Хронічний гангренозний пульпіт є наслідком гострого гнійного або хронічного фіброзного пульпіту тимчасового зуба і розвивається в разі приєднання анаеробної мікрофлори, що веде до поступового некрозу пульпи.

Дитина може скаржитись на неприємні відчуття в зубі, особливо під час прийому гарячої їжі, проте часто скарги відсутні.

Об'єктивно. У тимчасовому зубі виявляється глибока каріозна порожнина, порожнина зуба відкрита, пульпа частково або майже повністю некротизована, сірого кольору. Поверхневе її зондування безболісне, біль виникає лише під час глибокого зондування отворів кореневих каналів. За цієї форми пульпіту часто спостерігаються зміни періапікальних тканин, що виявляються рентгенологічно.

Патологічна анатомія. При хронічному гангренозному пульпіті структура коронкової пульпи порушена, вона піддається некрозу, в кореневих каналах виявляються залишки пульпи з високим ступенем дегенеративних змін. Лише в апікальній частині зберігається структура клітинних елементів і волокон пульпи.

Перебіг пульпіту в тимчасових зубах тісно пов'язаний зі стадією розвитку зуба, що відображує морфофункціональні особливості пульпи та її здатність протистояти пошкоджуючим чинникам. На перебіг пульпіту впливає також стан загальносоматичного здоров'я дитини, що визначає рівень її імунологічної реактивності. Як зазначає Т.Ф.Виноградова (1987), гострий пульпіт діагностується переважно у соматично здорових дітей, котрі рідко хворіють.

На стадії несформованого кореня тимчасового зуба, що відповідає періоду морфологічної незрілості пульпи, пульпіт діагностується не часто.

Переважаючими формами є хронічний фіброзний пульпіт, що розвивається як первинно-хронічний процес і перебігає майже безсимптомно, та загострення цього пульпіту. Загострення може супроводжуватися вираженою реакцією з боку періодонта — перифокальним періодонтитом. Частіше уражуються перші тимчасові моляри, каріозна порожнина при цьому розташована на жувальній поверхні.

У період повністю сформованого кореня тимчасового зуба, що відповідає періоду функціональної зрілості пульпи,поширеність пульпіту значно зростає і, за даними М.А.Кодоли (1980), становить 86,5 %.

Діагностуються як гострі, так і хронічні форми запалення пульпи, проте

переважаючою формою пульпіту і в цей період є хронічний фіброзний

пульпіт.

У період розсмоктування коренів тимчасових зубів, який відповідає періоду згасання функціональної активності пульпи, поширеність пульпіту знижується і становить близько 12% (М.А.Кодола і співавт., 1980). У цей період діагностуються лише хронічні форми пульпіту, нерідко ускладнені фокальним періодонтитом. Перебіг пульпіту майже безсимптомний, що пояснюється інволютивними змінами структури пульпи. Переважаючою формою є хронічний фіброзний пульпіт. Частіше, ніж в інші періоди, діагностується хронічний гангренозний пульпіт.

Загострення хронічного пульпіту може розвиватися за будь-якої його форми. Виникає у дітей після перенесених вірусних або інфекційних захворювань, що супроводжуються ослабленням захисних сил організму.

Скарги подібні до таких при гострому пульпіті: нападоподібний біль, що

може виникати вночі, біль від температурних подразників. Можливий біль при накушуванні на зуб, реакція з боку м'яких тканин, що оточують зуб, та регіонарних лімфовузлів. Може погіршуватись і загальний стан дитини: підвищується температура тіла, з'являються кволість, головний біль. З анамнезу можна з'ясувати,що подібний біль хоча б раз мав місце і раніше.Під час огляду виявляється каріозна порожнина, частіше глибока, що сполучається з порожниною зуба. Зондування пульпи спричиняє біль.

Диференціювати слід від гострого серозного дифузного пульпіту, гострого гнійного пульпіту, загострення хронічного періодонтиту.