2 Організація широкосмугового доступу на базі технологій ftTx

Fiber To The X або FTTx - це загальний термін для будь-якої комп'ютерної мережі, в якій від вузла зв'язку до певного місця (точка х) доходить волоконно-оптичний кабель, а далі, до абонента, мідний кабель можливий і варіант, при якому оптика прокладається безпосередньо до абонентського пристрою). Таким чином, FTTx - це тільки фізичний рівень. Однак фактично дане поняття охоплює і велике число технологій канального і мережевого рівня. З широкою смугою систем FTTx нерозривно пов'язана можливість надання великої кількості нових послуг.

Розглянемо основні особливості FTTH в порівнянні з іншими технологіями (FTTС і FTTВ):

- більш висока надійність технології FTTH.

- простота переконфігурації мережі FTTH за рахунок установки в основних вузлах розподілу оптичних кросових шаф.

- простота побудови паралельних мереж FTTH є одним з найважливіших достоїнств.

- можливість відмови від реверсного каналу в традиційних HFC мережах.

- значне зниження шумів інгресії в реверсному каналі за умови достатності приймачів реверсного напрямку (Upstream).

- простота реалізації нових цифрових технологій, накладених на вже існуючі FTTH мережі.

Основні складові мережі доступу ftth

Мережа доступу FTTH складається з наступних компонентів:

• пасивні складові;

• активні складові.

До пасивних складових входять такі сегменти: станційний, магістральний, розподільчий, абонентський.

Активні складові – це сервісний вузол, вузли дистрибуції, агрегації, доступу та клієнтські мережі. (рис. 9.2)

Рисунок 9.2 – загальна схема організації мережі доступу FTTH в межах дії АТС

3 Технологія широкосмугового доступу Wi-Fi, WiMax. Визначення, сервісні можливості, принципи побудови та застосування Wi-Fi, WiMax.

Сучасним рішенням організації безпроводових мереж рівня LAN є технологія Wi-Fi, заснована на стандарті IЕЕЕ 802.11. Відомі три основних редакції цього стандарту - 802.11а, 802.11b, 802.1lg. Вони використовують різні діапазони частот і різні види модуляції для отримання необхідного спектру:

-802.1 La - діапазон 5 ГГц, модуляція з використанням OFDM;

-802.11b - діапазон 2,4 ГГц, модуляція DSSS (Direct Sequence Spread Spectrum), розширення спектру методом прямої послідовності;

-802.1lg - діапазон 2,4 ГГц, модуляція з використанням OFDM.

Пристрої, засновані на цих стандартах, не конфліктують один з одним, однак пристрої, засновані на стандартах 802.11а і 802.1lg, сумісні один з одним, а з пристроями, заснованими на стандарті 802.11b, несумісні. Так як технологія модуляції OFDM більш адаптивна до середовища і до умов інтерференції, то вона і використовується частіше. Стандартом в цій технології передбачається використання 64 піднесучі.

Для усунення можливих колізій при одночасній роботі багатьох користувачів в стандарті 802.11 для управління передбачено використання протоколу усунення конфліктів при множині доступі CSMA/CA, який на основі випробувальних посилок визначає стан мережі і встановлює черговість передачі / прийому. Для доступу до магістральної мережі кількох локальних мереж (або віддаленої мережі) передбачається можливість встановити базову станцію з направленими антенами. Вузол загального доступу (хотспот) в офісах матиме відповідний радіоблок, забезпечений спрямованими антенами з високим коефіцієнтом підсилення, для передачі на цю базову станцію. Базова станція при цьому підключається до високошвидкісної провідний магістралі, як це показано на рис. 9.3.

Хотспот підключається до зовнішнього, встановленого, наприклад, на даху будівлі, радіо блоку з кабельним з'єднанням по Ethernet. Для підключення віддаленої мережі до магістралі можна використовувати ретранслятор з направленими антенами. Це дозволить покрити велику відстань за схемою "точка-точка" і може з'явитися деяким рішенням проблеми "останньої милі". Однак потребують збільшених потужностей. Для розширення зони покриття від рівня LAN до рівня MAN стандартом 802.11s передбачена можливість створення комірчастої структури мережі (Mesh-network). У такій мережі кожен вузол доступу по радіоканалу може бути з'єднаний з іншими подібними вузлами, утворюючи комірчасту (сіткову) структуру мережі. Використовувані протоколи взаємних з'єднань контролюють стан з'єднання і підтримують задану якість передачі.

Сіткова структура значно підвищує функціональність мережі та її надійність. При виході з ладу будь-якого вузла програмне забезпечення може направити трафік іншим маршрутом. Гнучка маршрутизація, притаманна комірчастої структурі, гарантує доставку трафіку адресату з того чи іншого маршруту, на відміну від мережі з сполуками типу "точка-точка".

Негативною стороною такої мережі є наявність додаткових затримок у доставці, що може не задовольняти передачі в реальному часі, наприклад, VoIP.

Протяжність в комірчастої мережі може досягати 10 км замість 100 м звичайної

Wi-Fi локальної мережі. При цьому можливе збільшення швидкості передачі за рахунок динамічної маршрутизації з 54 Мбіт/с до 100 Мбіт/с.

Рисунок. 9.3 - Підключення локальної мережі до магістральної в системі Wi-Fi