Вступ

Дисципліна «Телекомунікаційні та інформаційні мережі» є однією із спеціальних дисциплін, яка вивчається студентами навчальних груп ДФН згідно з навчальним планом за спеціальністю 5.05090301 Монтаж, обслуговування і ремонт станційного обладнання електрозв'язку в обсязі 108 годин. Передбачено також складання заліку та екзамену.

Предметом навчальної дисципліни є:

телекомунікаційні та інформаційні мережі, мережні технології, концепції реальних мереж, принципи побудови перспективних високошвидкісних мереж та напрямки їх розвитку, методи оптимального синтезу й аналізу мереж.

Метою вивчення навчальної дисципліни є:

формування базових знань, необхідних для розуміння широкого кола реальних проблем у сфері телекомунікацій; вивчення загальних принципів побудови телекомунікаційних та інформаційних мереж та принципів функціонування на їх базі різноманітних мережних технологій; концепції існуючих мереж зв'язку; напрямків розвитку перспективних мереж та мережних технологій.

Лекція № 1

Питання:

1 Основні терміни ТІМ

2 Стандартизація в телекомунікаціях

3 Конвергенція мереж зв’язку

1 Основні терміни тім

У законі України Про телекомунікації [1] дано основне визначення телекомунікаційної мережі - це комплекс технічних пристроїв телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та / або прийому знаків, сигналів, письмового тексту,зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Поняття «інформаційна мережа» охоплює все різноманіття інформаційних процесів, які виконуються в кінцевих системах, що об'єднуються телекомунікаційною мережею. Інформаційні процеси в кінцевих системах можна розділити на дві групи. До першої з них відносяться прикладні процеси - процеси введення, зберігання, обробки та видачі різних видів інформації для потреб користувачів. Прикладні процеси займають чільне місце в мережі. Всі інші процеси є допоміжними і призначені для обслуговування прикладних процесів. Вони становлять групу так званих процесів взаємодії, оскільки забезпечують взаємодію прикладних процесів. Прикладні процеси підтримуються прикладними програмами, а процеси взаємодії - операційними системами.

Однією із найважливіших складових частин інформаційних інфраструктур є телекомунікації. [1]

Телекомунікації (Telecommunications) – це сукупність мереж телекомунікацій та кінцевого обладнання користувачів, за допомогою яких служби операторів телекомунікацій задовольняють потреби користувачів у послугах телекомунікацій.

Послуга телекомунікацій (Telecommunication Service) – продукт (результат) діяльності оператора телекомунікацій, що полягає в передаванні, прийомі та обробці інформації. Послугою телекомунікацій є також надання оператором телекомунікацій на договірних засадах в користування ліній, каналів,трактів з ресурсу мережі телекомунікацій.

Кінцеве обладнання користувача (Terminal Equipment) – телефонні, телеграфні, передавання даних та інші технічні засоби користувача, які з’єднуються з мережею телекомунікацій в пункті її закінчення і забезпечують надання користувачеві відповідних послуг.

Оператор телекомунікацій (Telecommunication Operator) - суб’єкт господарювання (юридична або фізична особа), який згідно одержаній ліцензії або зареєструвавшись експлуатує технічні засоби телекомунікацій та/або надає послуги телекомунікацій.

Користувач (User) – фізична або юридична особа, яка отри-мує послуги телекомунікацій на договірній або іншій основі.

2 Стандартизація в телекомунікаціях

ITU - найстаріша міжнародна організація, що займається розробкою рекомендацій, які покликані забезпечити взаємодію телекомунікаційних мереж різних країн. Формально ці рекомендації не можна вважати стандартами. Проте, переважна більшість країн розглядає рекомендації ITU саме як стандарти. Така практика дозволяє Операторам мереж електрозв'язку економічно забезпечувати взаємодію телекомунікаційних систем, а виробникам обладнання - продавати його на ринках інших країн без суттєвої адаптації до національних стандартів або стихійно прийнятим рішенням.

У травні 1865 року в Парижі була підписана конвенція про створення Міжнародного Телеграфного Союзу - International Telegraph Union. Росія була однією з країн, які заснували цю міжурядову організацію. Конференція, що відбулася в 1932 році в Мадриді, вирішила об'єднати Міжнародний Телеграфний Союз з аналогічною організацією, що займається питаннями радіозв'язку. В результаті з'явилася назва ITU - International Telecommunication Union. Примітно, що це перетворення не зажадало зміни абревіатури англійською мовою - ITU. З 1947 року статус ITU змінився. Він став спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй. Штаб-квартира ITU з 1948 року розташована в Женеві. В даний час (після ряду структурних змін) основні робочі органи ITU представлені трьома секторами:

• стандартизації електрозв'язку (ITU-T);

• радіозв'язку (ITU-R);

• розвитку електрозв'язку (ITU-D).

У кожному з трьох секторів утворений ряд дослідницьких комісій, в яких ведеться основна діяльність, пов'язана з розробкою рекомендацій та інших документів ITU. Слід зазначити, що ITU працює в тісному контакті з низкою інших міжнародних, європейських, північно-американських і азіатських організацій, прямо або побічно залучених до роботи, пов'язані з стандартизації в галузі зв'язку.

З точки зору питань розвитку телекомунікаційних мереж найбільший інтерес представляють рекомендації сектора стандартизації електрозв'язку.

Перелік дослідних комісій сектора стандартизації електрозв'язку і назви серій рекомендацій, що випускаються ІTU, можна знайти на сайті: http://www.itu.int. Там же розміщені корисні документи, розроблені ITU.

У 1988 році був заснований Європейський інститут телекомунікаційних стандартів - ETSI. Його стандарти покликані забезпечити сумісність різних національних систем електрозв'язку, що розглядається як одна з умов ефективності інтеграційних процесів в Європі.

Формально стандарти ETSI обов'язкові тільки для європейських країн. Ряд організацій, які розташовані за межами Європи, стали членами ETSI. Цей факт зумовлений низкою причин, серед яких слід відзначити ефективність роботи ETSI і важливий внесок Європи в розвиток міжнародних телекомунікацій.

Основна робота ETSI в області стандартизації ведеться технічними комітетами. Їх перелік наведено на сайті: http://www.etsi.org. На цьому ж сайті можна знайти докладну інформацію, що стосується організаційних та технічних аспектів роботи ETSI.

ITU і ETSI по багатьом проблемам працюють злагоджено. Крім того, вони плідно співпрацюють з іншими міжнародними організаціями. Зокрема, ITU і ETSI координують свої роботи з Міжнародною організацією стандартизації (ISO), з Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС), з організацією IETF (Internet Engineering Task Force), що відповідає за розробку стандартів для мережі Інтернет, а також з низкою консорціумів і форумів .