
Діагностика
Хвороба розпізнається на основі характерних клінічних даних, показань у анамнезі на перенесене у минулому захворювання на бешиху (у атипових випадках).
Диференціюють від абсцесу, екземи, різних дерматитів, оперізуючого лишая, еризипелоїда та шкірної форми сибірської виразки.
Лікування
Хворих із вираженою інтоксикацією, поширеними місцевими проявами хвороби, а також хворих з рецидивуючою бешихою госпіталізують у інфекційні відділення. Лікування інших хворих може здійснюватись у поліклініці, амбулаторії. Проводиться лікування антибіотиками (пеніцилін). Курс лікування антибіотиками 8-10 днів.
При частих рецидивах хвороби призначають цефалоридин, лінкоміцин, напівсинтетичні пеніциліни. Показані аскорбінова кислота, рутин, вітаміни групи В, антигістамінні препарати. При млявому затяжному перебігу бешихи, рецидивах, розвитку виразок та ерозій призначають продигіозан в/м 1 раз у 4 дні по 50-100 мкг на ін'єкцію, курс лікування 3-5 ін'єкцій. Доцільно у аналогічних випадках проведення аутогемотерапії.
Місцеве лікування проводиться лише при наявності великих пухирів на шкірі кінцівок (пов'язки із розчинами риванолу або фурациліну, у подальшому - з левоміцетиновою та синтоміциновою емульсією). Протипоказані у гострому періоді бешихи пов'язки з маззю Вишневського, іхтіоловою маззю. Для усунення набрякового синдрому, лімфостазу застосовується фізіотерапія (озокерит, парафін, електрофорез хлорида кальцію, лідази, радонові ванни). При слоновості - хірургічне лікування.
Профілактика бешихи — додержання санітарно-гігієнічних умов у побуті та на виробництві, своєчасне лікування саден, запрілостей, санація осередків хронічної стрептококової інфекції.