39. Чиї інтереси зачіпають при банківському кредитуванні

Банківське кредитування — це самостійна ліцензована підприємницька діяльність кредитних установ, яка здійснюється за рахунок залучених і власних коштів на свій ризик, що виражається в їх розміщенні на умовах оплатності, строковості і повернення, з дотриманням резервних й інших обов’язкових вимог, які забезпечують права учасників кредитування.

Под условиями кредитования понимаются своего рода требования, которые предъявляются к базовым элементам кредитования – субъектам, объектам и обеспечению кредита.

При банківському кредиті економічні інтереси позичальника і кредитора збігаються, відсоток є засобом економічного впливу на діяльність позичальника, банківський кредит є пов'язаним з тією частиною грошового обігу, в якій гроші виконують функцію засобу платежу, при банківському кредиті терміни повернення коштів строго регламентуються, у виразі їх порушення банківські заклади застосовують до позичальника штрафні санкції; банківський кредит пов'язаний переважно з безготівковим грошовим обігом: притягнення і надання коштів здійснюється за допомогою перерахувань їх з одного рахунку на іншій.

40.Правові аспекти регулювання ринку цінних паперів україни

Нормативно-правовим фундаментом державного регулювання ринку цінних паперів, зокрема, адміністративно-деліктної політики на ринку цінних паперів, є Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Разом із тим слід зазначити, що конструкція Закону є недосконалою. Так, відповідальність юридичних осіб за правопорушення на фондовому ринку ототожнюється із застосування тільки одного виду стягнення - штрафу; інші стягнення є компетенцією ДКЦПФР. Існуючий інститут відповідальності на ринку цінних паперів фактично базується на підзаконному нормативно-правовому акті - Правилах розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів України та застосування санкцій, затверджених рішенням ДКЦПФР від 13.02.2001 р. № 27, що, на нашу думку, недопустимо, оскільки такий стан речей суперечить базовому принципу діяльності органів державної влади - законності та створює певні труднощі під час правозастосування.

Фундаментальним інструментом законодавства щодо ринку цінних паперів та фондових бірж є Закони України “Про цінні папери й фондову біржу” від 18 червня 1991 р., “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р.,

“Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р., “Про обіг векселів в Україні” від 5 грудня 2001 р. і Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 22 лютого 2006 р., який набрав чинності 16 травня 2006 р.

Основні напрями державного регулювання ринку цінних паперів зосереджені на:● зростанні інвестицій у реальний сектор економіки;● створенні системи захисту прав та інтересів інвесторів;● сприянні створенню та розвитку інститутів спільного інвестування;● формуванні надійної системи операцій з цінними паперами;● антикризове та стабілізаційне регулювання.Очолює систему державного регулювання.